ЕКСКЛЮЗИВ ОФІЦІЙНО Великдень 2025 у Дніпрі: про традиції, безпеку, благодійність і святкування

19 квітня 2025 р. 10:11

19 квітня 2025 р. 10:11

Великдень — особливе свято, яке в усі часи мало глибоке значення для мешканців Дніпра. У часи Катеринослава початку ХХ століття воно поєднувало духовне піднесення та активне громадське життя, традиції і благодійність. Сьогодні, у складні воєнні роки, це свято не втрачає своєї сили — навпаки, стає символом стійкості, надії та незламної віри. Як відзначали Великдень у старому місті, як його святкують нині, навіть на передовій, і чому це свято залишається важливим для кожного — про все це у великодньому матеріалі “Наше місто”.

Атрибути Великодня та святкове дозвілля часів Катеринослава

Свято Великодня в Катеринославі початку ХХ століття вирізнялося особливою атмосферою: це був період, коли духовне та світське перепліталися. Тиждень перед святом і особливо тиждень після (Фомин тиждень) були сповнені яскравих подій, глибокої символіки й суспільної активності.

Напередодні свята магазини та крамнички Катеринослава оголошували акції — знижки на м’ясні вироби, солодощі, одяг. Мешканці купували нові чоловічі сорочки, жіночі сукні — все мало бути охайним і святковим.

У четвер перед Пасхою фарбували яйця.

За словами Олени Нелюб, заступниці директора Музею історії Дніпра з експозиційної роботи, як виглядали катеринославські писанки, можна побачити на виставці в музеї.

Тут представлені писанки з типовими для Катеринославщини елементами: крупний орнамент, “драбинки”, дубове листя, стилізовані квіти, сонце, граблі (на врожай), “око Боже” та інші давні символи.

До речі, за словами історикині, вважалося, що пофарбовані саме у четвер яйця зберігаються найдовше, до дванадцяти днів після Великодня! Принаймні така інформація міститься в звітах етнографів 19 століття.

Писанку містяни дарували одне одному на свято як оберіг. Якщо ж родичі або друзі мешкали в іншому місті, в якості привітання надсилали листівку.

Так, у Музеї історії Дніпра ми можемо побачити листівку до видатної громадської діячки Катерини Іванівни Мессарош від її племінниці: «Цілую рідну душу тьоті Каті. Желаю радуватися! Христос воскрес!».

Увагу привертають і дитячі листівки. Наприклад, лист онуки до дідуся, настоятеля кафедрального собору, отця Петра Доброкотова (1912 рік, Луганськ — Катеринослав):

“Христос Воскрес! Дорогой дєдушка!” — писала онука Ада дитячим почерком.

Зворушливою є листівка маленького Вані до Міші, в якій хлопець сповнений надії, що друг вже вміє читати і сам прочитає привітання.

Були й листівки без імен, лише з підписом “твоя подруга К.А.”, де побажання лунали на кшталт: «Нехай збудуться всі твої заповітні мрії”.

Деякі листівки прикрашали фото хлопчиків та дівчат із крашанками та писанками.

У газетах публікували розклади богослужінь у храмах міста, зокрема в Преображенському соборі. Люди масово відвідували церкви, освячували паски, крашанки, свічки. У цей період губернатор організовував великодні візити. В Англійський клуб або Потьомкінський палац з’їжджалася еліта міста – духовенство, підприємці, чиновники. Під час цих зібрань збиралися пожертви на користь сиротинців, шкіл, лікарень — Великдень був не тільки святом віри, а й благодійності.

Театри й кінотеатри готували спеціальні програми до Великодня. У Зимовому театрі десять днів поспіль йшли оперети — кожного дня нова вистава: «То ж Клуня», «Карлсон Ладу» та інші. У кінотеатрах показували як драми («Дездемона» про ревнощі), так і веселі комедії.

Також на ярмаркових площах міста влаштовували різноманітні шоу, фокуси, розваги для дітей.

«Світло Великодня доходить і до фронту»: розмова з капеланами

Для нас, хто мешкає в тилу, свято Великодня — це похід у храм, подарунки, родинний стіл. Для тих, хто на фронті, цей день — інакший. Без спокою, без дому, без можливості обійняти близьких. Але навіть там, у складних умовах, Великдень приходить — завдяки молитві, підтримці й вірі.

Про це розповів отець Ярослав Малерик , настоятель Свято-Духівського храму ПЦУ в Дніпрі, військовий капелан частини Державної спеціальної служби транспорту.

«Був нещодавно на Херсонському напрямку. Там — тиша буває лише на хвилину. Наші хлопці займаються розмінуванням, працюють щодня з надзвичайною небезпекою. Вони усміхаються, але це втомлена усмішка. Великдень для них — радше спогад, ніж подія».

Попри постійні обстріли, священник везе їм крашанки, паски. Більше 200 пасок напекли парафіяни храму. Всі ці пакунки — доказ того, що про захисників пам’ятають.

За словами отця Ярослава, крім пасхального хліба, захисникам і захисницям також передають артос. Це ще один різновид великоднього хліба, що символізує присутність Христа серед нас.

«Ми передаємо хлопцям усе, що можемо. Але найголовніше — це наша присутність. Вони повинні знати, що Церква поруч, що вона йде до них, а не чекає в храмі. Це важливо — навіть коли хлопці нічого не кажуть, усе видно по очах».

Що має бути в пасхальному кошику

Попри те, що Великдень — це спільне свято для всіх християн, кожен священик переживає його по-своєму, відповідно до обставин своєї громади, місця служіння. Ми поставили однакові запитання двом отцям — і почули дуже глибокі відповіді.

Отець Михайло Неїжмак, УГКЦ, Кам’янське.
«У пасхальному кошику повинні бути: пасха, яйця, сир, масло, ковбаса, шинка, хрін та за традицією барвінок. Також свічка, яку запалюємо в час освячення.
Не повинно бути: алкоголю, фруктів, цукерок та інших речей».

Отець Ярослав Малик, ПЦУ, Дніпро.
«У кошику має бути тільки те, що несе сенс. Але трапляється, що приносять алкоголь, навіть святять — і одразу відкорковують біля храму. Святкування — це не про вино, а про Воскресіння. Коли це під воротами церкви, доводиться робити зауваження».

Як правильно поминати померлих

Через тиждень після Великодня містяни відправляються на кладовища поминати померлих. У зв’язку з цим священники нагадують, як правильно поводитися на кладовищі:

“Штучні квіти та вінки на кладовищах не несуть жодного духовного змісту та не допомагають душі померлого. Спричиняють лише шкоду живим, оскільки потім спалюється, вивільняючи діоксини,що впливають на здоров’я. Принесіть померлим не пластик, а молитву, посадіть на могилі живі квіти”,- каже референт Екобюро УГКЦ у Дніпропетровській області о. Михайло.

Отець Ярослав в свою чергу благає не влаштовувати пікніки на цвинтарі, не їсти на могилах шашлики, запиваючи алкоголем. Якщо дуже хочеться поминати із застіллям, зробіть це вдома, наголошує священник. Адже, по-перше, душам померлих це ніяк не допоможе. По-друге, їсти на могилах неправильно з точки зору санітарії.

Сам отець Ярослав їде в поминальні дні на Краснопільський цвинтар, щоб помолитися за душі загиблих Героїв разом з їхніми родичами.

Дбайте про безпеку

У Великдень влада і правоохоронці просять вірян не відвідувати громадські місця. Адже, як ми знаємо, російська армія запускає смертоносну зброю навіть в великі релігійні свята.

– Чатувати за порядком будуть правоохоронці, які працюватимуть у посиленому режимі. Чергуватимуть також надзвичайники та медики. Порозуміння є, бо головне для всіх – це життя. Його маємо берегти й воно повинно продовжуватися – Сергій Лисак, голова ДніпроОВА закликав релігійні громади подбати про безпеку, — уникати скупчень і проінформувати вірян про найближчі укриття.

– Бережіть себе, реагуйте на сигнали повітряної тривоги та дбайте про рідних. Особливо у найближчі дні та під час Великодня. Бо ми вже давно знаємо, з ким маємо справу, – закликав дніпрян міський голова Борис Філатов.

«Нічних служб не буде. Комендантську годину ніхто не скасовував. Якщо хтось хоче служити вночі — має зайти в храм до 21:00 і залишитись там до п’ятої ранку. Але це — без хресних ходів, без виходів з храму. Ми в нашій парафії вже кілька років не звершуємо нічної утрені. Святимо кошики в суботу — з обіду й до вечора. А в неділю, після завершення комендантської години, звершуємо Пасхальну Літургію. Все — з огляду на безпеку. Бо навіть під час служби хтось стежить за сиренами, тримає телефон напоготові. Ми маємо не тільки молитися, а й берегти своїх людей» — отець Ярослав Малик.

«Уникаємо великого скупчення людей, богослужіння не проводимо у комендантську годину, під час тривоги просимо йти в укриття» — отець Михайло Неїжмак.

Де освятити великодні кошики

Адреси храмів Православної Церкви України:

1) Свято-Духівський храм, пр. Металургів, 43;

2) Петро-Павлівський храм, пр. Свободи, 89;

3) Свято-Благовіщенський жіночий монастир, вул. Релєєва, 36;

4) Храм святої Великомучениці Катерини, вул. Незалежності, 29.

5) Храм Успіння Пресвятої Богородиці, вул. Канатна, 84;

6) Храм на честь Архистратига Михаїла, вул. Макарова, 18-А;

7) Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці, вул. Народна, 1;

8) Храм Трьох Святителів, вул.Перемоги, 113-Б;

9) Храм Різдва Пресвятої Богородиці, вул. Набережна Заводська, 92-Б;

10) Храм Святого Духа, вул. Зеленогірська, 1;

11) Центральний єпарх.храм “Несподівана Радість”, вул. Січових Стрільців, 3-А;

12) Храм Покрови Пресвятої Богородиці, вул. Ляшко-Попеля, 14-А;

13) Храм Андрія Первозванного, Набережна Перемоги, 100;

14)  Храм Святого преподобного Агапіта Печерського, вул. Холодильна, 60;

15) Храм Святителя Арсенія, вул. Петрозаводська, 375;

16) Храм Святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, вул. Марії Лисенко, 2-Д;

17) Храм Всіх Святих Землі Української, вул. Янтарна, 73;

18) Храм Святого Спиридона Тримифунтського, пр. Слобожанський, 96;

19) Свято-Іллінський Храм, вул. Моторна, 204-В;

20) Храм Святого Архистратига Михаїла, вул.Чаплинська, 294;

21) Храм Святого Пантелеймона, с. Шевченково, вул. Новоорловська, 15

22) Храм Святого Миколая Чудотворця, м. Підгородне, вул. Кобзарська 30- Ц;

23) Храм Різдва Пресвятої Богородиці, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 1;

24) Храм Святого Апостола і Первомученика Архідиякона Стефана, с. Степне, вул. Миру, 28.

Важливо

Освятити великодні кошики у більшості цих храмів можно буде сьогодні, 19 квітня, з 14.00-15.00 до 20.00 і у неділю, 20 квітня, з 7.00 до 11.00-12.00. Щоб дізнатися більш детальну інформацію, рекомендуємо знайти сторінки найближчих до вас духовних закладів у соцмережах.

Попри війну, небезпеку та виклики сьогодення, Великдень залишається святом, яке об’єднує українців, дає силу й підтримує дух. У кожному великодньому кошику, кожній молитві, кожному листі на фронт — любов, пам’ять і віра. Як і сто років тому, свято наповнене символізмом і людяністю. Дбаймо про традиції, пам’ятаймо про тих, хто боронить нашу країну, і не забуваймо, що справжнє воскресіння починається з добра у серці.

Дніпровські