Злагодження перед боєм: репортаж з навчань 110-ї бригади (ВІДЕО)

01 травня 2025 р. 14:43

01 травня 2025 р. 14:43

Тут чути роботу мінометів, над окопами літають FPV-дрони, а окопи й лісосмуги нагадують ті, що на нульовому рубежі, де згодом новоприбулі військові будуть тримати оборону. Але фронт буде за кількам тижнів, а зараз військовослужбовці проходять злагодження, навчання з тактичної медицини, вогневої підготовки та морально-психологічної адаптації у бойовому підрозділі. Журналістка газети “Степова зоря” та сайту Петропавлівка.City — на полігоні 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Тож розповідаємо, як проходить бойове злагодження бійців.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка була утворена 8 березня 2022 року — саме в цей день було видано перший наказ по частині. Відтоді підрозділ майже безперервно перебуває в найгарячіших точках фронту, виконуючи бойові завдання: Авдіївка, Покровськ, Селидове, Курахове, Велика Новосілка. Окремі підрозділи 110-ї воювали в Сєвєродонецьку, Бахмуті, Тернах. Нині бригада тримає оборону на Донецькому та Запорізькому напрямках і поповнює свої лави новобранцями.

Автор: Ірина СИТНІК

Дев’ять позицій для комплексного злагодження

Новоприбулі рекрути не потрапляють одразу в бій — спочатку проходять навчання та злагодження на полігоні бригади. Вони вчаться працювати зі зброєю: легкою, важкою, гранатометами. Також навчаються діяти в групах та працювати в лісосмугах.

- Бригада величезна. 110-та має основні батальйони — механізовані та стрілецькі, ще маємо артилерію, БПЛА та окремі підрозділи. Працює бригада в Донецькій області, — розповідає наш гід полігоном Вадим.

Автор: Ірина СИТНІК

Вадим — з Переяслава, до повномасштабної війни був землевпорядником, нині у свої 29 років займає посаду заступника командира 3-го механізованого батальйону, який входить в 110 бригаду. Зауважує, що на полігоні навчання військовослужбовців проходить у максимально реалістичних бойових умовах.

- Полігон — це напрацювання нашої бригади. Новобранці проходять тут практику. Загалом маємо дев’ять облаштованих майданчиків аби наші бійці навчилися всьому, що знадобиться в бою. У цих лісосмугах вчаться пересуватися непоміченими для ворога, це найдовша дистанція на нашому полігоні. Інші майданчики — для практикування в стрільбі, тактичної медицини, освоюють радіозв'язок, тактику пересування. Поруч хлопці вивчають саперну справу. Дрони в повітрі, це теж наші бійці вчаться та вдосконалюють навички управління FPV-дронами (практикують скиди). Навчаємо людей максимально під реальні умови, — говорить Вадим.

Автор: Ірина СИТНІК

Навчання на полігоні — це не лише практика, а й основа успіху в бою. Добре відпрацьовані дії дозволяють злагоджено працювати в складних ситуаціях, витягти побратима або вийти цілим та неушкодженим. Зважають тут і на людський фактор, тож навчання проводять у комплексі.

- Трішки по-іншому в житті, аніж на навчанні, все умовно, тому що на війні в людини є стрес: бачить кров, поранення… Важливо навчити людину опановувати себе, контактувати один з одним, головне, зберегти життя, — продовжує Вадим.

Автор: Ірина СИТНІК

Навчання проходить комплексно. БПЛА тренуються запускати дрони та робити скиди, перевіряють системи скидів та напрацьовують навички. Тим часом в окопах інші бійці тренують стрільбу по мішенях, які в реальному бою будуть реальною загрозою. Комплексний підхід допомагає налаштовувати усі технічні сторони рекрутів.

Автор: Ірина СИТНІК

Кожен боєць має знати свою зброю

Олександр — командир взводу розвідки 3-го механізованого батальйону 110-ї бригади на війні ще з часів АТО. Киянин брав участь у легендарному у боях у складі 25-го батальйону “Київська Русь”. Не з чуток знає про Дебальцевський котел та оборону українських військ під час антитерористичної операції. Знає, що таке поранення і як змінилися вони в ході війни і зброя, і ураження від неї.

- У перші дні повномасштабної війни прийшов до військкомату, так як військових з бойовим досвідом обороняти країну запрошували першими. Наказом оперативного командування “Північ” був переведений у 110 бригаду. У даний момент навчаю хлопців — передаю свій досвід. Аби вони могли правильно захистити себе, — говорить Олександр.

Автор: Ірина СИТНІК

Пояснює й коригує… Олександр поруч з кожним новобранцем, слідкує за кожним рухом — від налаштування зброї до тактичного пересування. Адже ці навички використовуватимуть у бою. а там схибити не можна.

Автор: Ірина СИТНІК

- Зброя — це особиста річ, яка налаштована тільки під одну людину. Я підлаштую під себе, мені буде зручно, а іншому побратиму буде вже не зручно. На полігоні у нас пристрілка зброї: стріляють хлопці по мішенях, також працюють в окопах проти FPV-дронів на підлітах. Пристрілку має пройти кожен боєць, бо має знати свою зброю, як стріляє автомат, яка в нього віддача, мати розуміння про дистанцію. Коли ти в окопі і летить на твою позицію FPV-дрон, треба ліквідувати ворожий пристрій й тим самим захиститися від негараздів, — пояснює Олександр.

Автор: Ірина СИТНІК

Піхота — справжні воїни

А що ж сказати про піхоту: вони дійсно воїни, бо завжди на передньому краї. У піхоту завжди стріляють, у них летить все і із різного виду зброї та техніки. Піхотинці переважно в пішому бою (тобто на власних ногах). Піхота використовує переважно ручну зброю, в сучасних умовах піхота використовує цілу низку озброєнь. саме тут на полігоні, піхотинці вивчають види зброї, боєприпасів, пристрілюються та вивчають тактику пересування.

Автор: Ірина СИТНІК

Палимо техніку — горить круто

Усе про зброю знають і вже навчають інших двоє молодих гранатометники Олександр Павловський та Владислав Козій. У свої 21 та 19 років хлопці мають бойовий досвід та навчають мистецтву володіння зброєю новобранців.

Автор: Ірина СИТНІК

Олександр Павловський родом з міста Ніжин, що в Чернігівщині. Йому 21 рік, до війни працював барменом.

- Перший день війни ще нічого не було зрозуміло. На другий день мене вже не втримати, хотів іти воювати, бо в моєму районі почали бої. Кацарня прогрівалася, треба було чинити опір. Відправив сестру з мамою на Захід та записався в ТрО. 8 березня була зміна дислокації, нас перекидали вже в сам Чернігів у бойові дії. Там я став на посаду гранатометника, але не встигли насолодитися "фаршем", так би мовити, ворога з Чернігівщини вигнали. Потім потрапив на Бахмут у складі 21-го стрілецького і вже після фортеці Бахмута, в грудні 2022 року, потрапив у доблесну 110-ту бригаду. Стежка повела мене в роту піхотинців, потім пішов по сержантській стежці, і поступово зростав по посаді.

Зараз Олександр на посаді головного сержанта протитанкових ракетних комплексів.

- Палимо техніку. Ну, в принципі, все палимо. Круто горить, — посміхається Олександр.

На полігоні Олександр один з інструкторів, який навчає піхотинців, як працювати і не боятися гранатометів.

- Коли людина бачить щось нове, вона часто боїться. Є такі сміливці, що люблять покрутити, але більшість бояться. Ми розказуємо, що все не так страшно, а навпаки.

Автор: Ірина СИТНІК

Види озброєння, які представлені в бригаді, — це переважно "Матадори" — одноразові ручні протитанкові гранатомети, розроблені у співпраці Німеччини та Сінгапуру. Це оновлена версія німецько-сінгапурського гранатомета Armbrust і працює за тими ж принципами. Зброя легка у використанні.

- На “Матадорі” ви не побачите інструкції, бо ця зброя інтуїтивно зрозуміла. Має два типи ракети — для знищення техніки і для знищення фортифікаційних споруд. На самій ракеті є мітка: витягуєш флажок до позначки — і все, готовий до роботи. Людина, яка вперше бере його в руки, вже інтуїтивно розуміє, як він працює, — розповідає Олександр.

Автор: Ірина СИТНІК

Інструктори навчають на полігоні, як правильно прицілитися, як потрапити в рухому та нерухому мішень.

На озброєнні є "Спайк" — багатофункціональний протитанковий ракетний комплекс. Дуже легкий у використанні, але має важливе правило — уважно працювати з прицілом, бо він специфічний.

- Коли працюєш зі “Спайком” Треба стояти не рівно, а трохи задирати тубус, багато хто робить помилки, — пояснює Олександр.

Автор: Ірина СИТНІК

Зустрічається на озброєнні й легендарні АТ-4 — шведський одноразовий ручний протитанковий гранатомет (реактивна граната калібру 84 мм).

- Я з АТ-4 в Чернігові бігав. Дуже класна штука. Вони мають запобіжники, детальну інструкцію, що потрібно робити. Все зроблено просто для піхотинця. Гранатомет працює по живій силі ворога уламками, — пояснює Олександр.

Автор: Ірина СИТНІК

Ми на полігоні, тож до усного пояснення Олександр додає демонстрацію та наочно показує як працює протитанковий гранатомет АТ-4.

Автор: Ірина СИТНІК

На ньому є запобіжник, є чека, взвід затвору, плечова система упору для руків’я і приціл. Для початку потрібно витягнути чеку — вона пронумерована цифрою "1". А потім покроково:

• Перше — витягуємо чеку.
• Друге — зводимо затвор.
• Третє — переводимо в бойове положення.
• Четверте — відкидаємо приціли.
• П’яте — відкидаємо упори.
• Шосте — на самому прицілі виставляємо дистанцію.
• Сьоме — затискаємо червоний прапорець двома пальцями — це додатковий запобіжник для спуску (спусковий механізм не спрацює, поки не затиснеш прапорець).

Автор: Ірина СИТНІК

На самій мушці є мітки для ураження рухомої техніки. АТ-4 використовується для ураження техніки, як легкоброньованої, так і важкоброньованої, з урахуванням часових позначок на прицілі.

Ленд-ліз від Америки

Усе про зброю та її використання розповідає й наймолодший командир взводу Владислав Козій, у 19 років — він вже має бойовий досвід і навчає побратимів.

Владислав — командир 2-го взводу, 5-ї механізованої роти, 3-го механізованого батальйону славнозвісної 110-ї бригади, лейтенант. Родом з Черкащини, Уманський район.

- У мирному житті був звичайною цивільною людиною. Потім пішов в Національну академію сухопутних військ у Льовіві — так я обрав свій офіцерський шлях. Ще з 16 років я вирішив бути саме піхотинцем, служити в армії. Бойовий досвід маю, наразі навчаю людей, аби вони себе нормально відчували на фронті, — розповідає Владислав.

Автор: Ірина СИТНІК

Владислав показує, якою зброєю нині користуються піхотинці та розповідає про їхні переваги.

- Це одноразові протитанкові гранатометні комплекси — пробиває все, знищує ворожу техніку. Це одноразові гранатомети “Матадор” та АТ-4 — це для наступної групи. Це багатофункціональний гранатомет “Спайк”. РПГ-7 — ручний протитанковий гранатомет, призначений для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими броньованими засобами противника. З усім цим допомагаємо нашим хлопцям розібратися, пристрілятися, — говорить Владислав.

Автор: Ірина СИТНІК

Кожна зброя має своє призначення. Наприклад, РПГ-7 — це багаторазова зброя, до якого є 8 типів боєприпасів, зброя ефективний протитанковий засіб, легко знищує легкоброньовані цілі, фортифікаційні споруди противника та піхоту.

- Цей гранатомет віддачі не дає, має оптичний і механічний приціли з дальність 500 метрів, зброя самоліквідовується. До нього є кілька видів боєприпасів, зокрема покращені 40-мм осколково-фугасні постріли OGi-7MA. Працює на акулятивну дію, тобто в середині боєприпасу нічого немає, бойова частина при вибуху створює високоефективне уламкове поле ураження з оптимальною масою уламків. Розжарений метал пробиває броню, через великий тиск, екіпаж у бронетехніці знищується, — розповідає Владислав.

Автор: Ірина СИТНІК

Така зброя — це ленд-ліз від Сполучених Штатів Америки. Під час навчання на полігоні новоприбулі рекрутами вчаться ефективно використовувати зброя.

Автор: Ірина СИТНІК

Завадити ворогу

У мирному житті налагоджував шляхи сполучення, на війні — шляхи перегороджує. Молодший сержан інженерно-саперної роти 110-ї окремої механізованої бригади з позивним Гадюка, вчить новобранців мінуванню.

- Родом я з Вінниці, у мирному житті працював на Новій пошті, був начальником зміни на терміналі. Мобілізований на початку війни, 2022 року. Одразу попратив у 110 бригаду, — говорить військовослужбовець.

Від початку служби боєць з позивним “Гадюка” займає посаду сапера. Навчався в місті Кам'янець-Подільський саперної справи. Після навчання одразу зі своїм підрозділом були направлені на схід країни. З тих пір він в інженерно-саперний роті та виконує бойові завдання. Наразі на полігоні проводить інструктаж серед новобранців з мінно-вибухових загороджень (МВЗ) — військові укріплення для зриву атак противника у відкритій місцевості, найчастіше в полі.

- Сьогодні ми з військовослужбовцями наших батальйонів вчимося перегороджувати шляхи сполучення, а саме робимо таке загородження як мінний шлагбаум. Тобто зв’язуємо між собою міни, це для того аби не ризикувати життям військових і кожен боєць міг собі в будь-який момент перекрити дорогу дуже швидко і таким чином забрати з неї міни, — пояснює сапер.

Автор: Ірина СИТНІК

Зазвичай загородження на лінію фронту роблять інженери, але в батальйоні націлені на те аби кожен військовий знав саперну справу.

- Як показує практика, не завжди поруч є інженери, їх власне не вистачає. Тому вчимо усіх бійців. Наразі вивчаємо протитанкові міни та загородження, перед цим вивчали протипіхотні міни. Поступово розбираємо кожен вид боєприпасів. Наші бійці мають знати, що робити з огороджувальними боєприпасами, як встановити боєприпас, коли він є під рукою. Навчання різностороннє, — пояснює сапер.

Автор: Ірина СИТНІК

У бригаді передбачено все, аби новобранці освоїли різносторонні навички. Вони мають знати і медицину, і вибухову справу, і зв'язок. Тож 110-та силами своєї бригади проводить освітні заходи і для новобранців, і для досвідчених бійців. Навички мають удосконалювати.

Із електронікою вмієш працюти — будеш зв’язківцем

Зв'язок на війні — це не просто електротехніка, а цілий ланцюг, що поєднує кожного бійця на передовій. Пристрої звязку спрощують роботу військових, дозволяючи їм оперативно доповідати, залишатися мобільними та мінімізувати витрати ресурсів.

Автор: Ірина СИТНІК

Зв'язківець молодший сержант Харків війну зустріч у рідному місті Харків, мобілізований у перші дні 2022 року.

- Принесли повістку, я харків’янин, тоді йти нікуди було, окрім як на війну. Війну зустрів у рідному місті, коли ворог відступив з міста, мені принесли повістку. Півтора місця чекав, поки повідомляють про відправку. А потім в один день сповістили й забрали.

Строкової служби не проходив, всього вчився вже під час повномасштабної спочатку на навчанні.

- Мене відправили вчитися на зв’язківця — думаю, через те, що мав вищу освіту й умів працювати з технікою. Запитали: “Умієш працювати з офісною технікою?” Я пожартував: “Умію вмикати й вимикати.” За військовими мірками — це вже великі навички. Відповіли, що буду зв’язківцем. І ось я — зв’язківець у 110-й бригаді, - розповідає інструктор з позивним Харків.

Автор: Ірина СИТНІК

Наразі Харків навчає “тримати зв'язок” серед особового складу.

- Загальну теорію подаємо усно, а на практиці показуємо, як правильно користуватися радіостанціями, як виходити в радіоефір, як здійснювати шифрування. Зв’язок на війні — надважливий: треба знати як сучасні мобільні, так і дротові засоби зв’язку, - пояснює Харків.

Автор: Ірина СИТНІК

А поки ми спілкуємося з Харковом, новобранці, отримавши чергове завдання, виконують його в полі. У рації лунають перші позивні — із завданням упоралися.

Автор: Ірина СИТНІК

Найперше на фронті — врятувати життя

Тактичну медицину, а точніше — домедичну допомогу, повинні знати всі: не лише військовослужбовці, а й цивільні. Це навички, які рятують життя. Мінімальні знання та чітка послідовність дій — це гарантовано врятовані життя. На фронті найперше й найважливіше завдання — врятувати життя собі та побратимові, а вже потім — зупинити ворога.

Автор: Ірина СИТНІК

Надання першої допомоги в умовах бойових дій ще складніше. Тому на полігоні працюють інструктори з тактичної медицини. Новобранців учать зупиняти кровотечу, користуватись турнікетом, евакуйовувати поранених, діяти під обстрілом.

- Евакуацію здебільшого проводять у сутінках або вночі, а поранення боєць може отримати вдень. До того моменту, коли прибуде евакуаційний автомобіль, потрібно зробити все можливе, аби людина залишилася живою та не втратила кінцівку. У першу чергу навчаємо, як зберегти життя пораненому, — пояснюють інструктори з тактичної медицини.

Перше завдання — накладання турнікету за протоколом MARCH, тампонування рани, щоб у подальшому можна було зберегти поранену руку чи ногу.

- Правильно накладений турнікет, тампонування та накладені бандажі можуть врятувати пораненому кінцівки та життя. Краще рану оброблять і він буде з рукою чим її відріжуть, бо банально турнікет наклали неправильно. Важливо знати, що спочатку накладаємо турнікет, а потім можна тампонувати рану повністю. Лише коли бачимо, що все правильно і більше немає поранень на цій кінцівці, зможемо правильно попустити турнікет (це робиться не одразу, бо це теж може вбити людину), — пояснюють інструктори з тактичної медицини.

Автор: Ірина СИТНІК

Рекрути вчаться зупиняти кровотечу, перевіряють дихальні шляхи, закривають відкриті рани грудної клітки за допомогою оклюзійних наліпок, накладають турнікети, визначають чи є у пораненого шок та інші травми.

Автор: Ірина СИТНІК

Війна помилок не пробачає

Коли йдеш до своєї мети, тоді є мотивація. Без віри в перемогу до бригади не приходили б хлопці. Про це говорить боєць з позивним Містер Флорист.

Костянтин — киянин. У мирному житті займався квітами, мав мережу квіткових магазинів. Нині він — головний сержант роти й навчає рекрутів стріляти.

- У навчанні індивідуальний підхід до бійців дуже важливий. Бажання має бути. Серйозність має бути, постійна концентрація, бо війна помилок не пробачає. Ну і звісно повинна бути мотивація. У нашій справі найсильніша зброя — це сила волі до перемоги. Якщо людина немотивована, що б їй не дали в руки, це буде марно. Навчання і сила волі — ось що найголовніше. Нам дуже пощастило, що ми багато тренуємося. Ми розуміли, що зручно, а що ні. Під час цих трьохмісячних тренувань підлаштовуємо амуніцію, зброю її під себе. Це теж важливо. Коли ти на дотик знаєш, де в тебе що знаходиться, ти стаєш більш ефективним у бою. Усе важливо знати: медицину, стрільбу, топографію — дуже важливі речі, — пояснює Костянтин.

Автор: Ірина СИТНІК

Лише оглянувши усі локації на полігоні, побачивши як вкладаються інструктори, і як викладають рекрути, розумієш вислів: “важко в навчанні — легко в бою”. Війна триває, українські захисники та захисниці мають надскладні завдання: знищити ворога та повернутися додому живими.

Автор: Ірина СИТНІК

Дніпровські