ЕКСКЛЮЗИВ Без обмежень: де і ким працюють люди з інвалідністю у Дніпрі

06 травня 2025 р. 10:13

06 травня 2025 р. 10:13

Десятки тисяч містян мають інвалідність. На жаль, внаслідок війни з рф з кожним днем таких дніпрян стає більше. Про те, де і ким працюють люди з інвалідністю, про державні програми та міські ініціативи їхньої підтримки розповість «Наше місто».

Після важкої контузії Олег Пауков допомагає в реабілітації побратимам

Доля кожної людини багато в чому зумовлена життєвими обставинами та випадковими подіями. Але вирішальне значення має сама людина. Її характер і сила волі.

Олег Пауков, співробітник управління ветеранської політики Дніпровської міськради , цілком міг бути успішним фермером або агрономом. Пішов би батьківськими стопами і через десяток років обробляв пшеницю чи вирощував виноград.

Але второвані доріжки і шаблони не для Олега.

– Не до душі мені це! – розповідає ветеран російсько-української війни . – В юності головне для мене було – вирватися з села. Ну і після 9 класу рвонув із рідного Криму до Дніпра. Спочатку закінчив т ранспортно-економічний технікум , а потім за співбесідою вступив до університету імені Нобеля . Мене взагалі приваблювали числа. Усілякі там «додавання-віднімання» і «ділення з множеннями». Ось і пішов вчитися на економіста-плановика.

Утім, стати економістом у Олега Паукова не вийшло. Приятелів-однокурсників дружно призвали в армію. Ну й Олег сам напросився служити. Нудно ж! Потрапив він на фрегат «Гетьман Сагайдачний» .

– Хотів у морпіхи, але мене відібрали на флот, – констатує ветеран. – Служив майже три роки. Бував в Америці, в Австралії. Брав участь в антитерористичних операціях. Одного разу був випадок, коли на навчаннях прикордонний корабель дав команду виконати інше завдання. Виявилося, що дві рибальські шхуни під турецьким прапором злісні порушники. На сигнали не відповідали і намагалися втекти. Ми їх підрізали. Відкрили попереджувальний вогонь, але вони все одно не відреагували і хотіли піти. Наївні! Ну ми їх і пустили на дно. А потім спливли пакетики з наркотиками. Стало зрозуміло, чого «рибалки» боялися.

Ну а коли росіяни віджали Крим, Олег без вагань пішов на війну, яка тоді називалася АТО. Там захисник України й отримав важке поранення, що призвело до інвалідності.

– Я тоді був заступником командира розвідвзводу, – продовжує співрозмовник. – Наш БМД підбивали тричі. Ніхто не загинув, але броню довелося міняти. Чергового разу гранатомет лупанув у правий борт бойової машини. Розворотило водяний радіатор, ну і мені міцно дісталося. Кульове й осколкове поранення плюс контузія. Коли виявили інвалідність, списали.

Брав участь наш земляк і у великій війні, але здоров’я не дозволяло повноцінно виконувати бойові завдання.

– Бували проблеми з пам’яттю, напади, – зазначає ветеран. – Підібрав потрібні ліки – допомагає. Але контузія така штука, що завжди може про себе нагадати. Це на все життя. Не пощастить, можна й «овочем» стати. Бувало, що місяцями лежав у нейрохірургії. Дуже допомагала підтримка сім’ї: дружини, доньки. Тепер ще знайшов роботу до душі.

Сьогодні Олег Пауков допомагає побратимам, які отримали важкі поранення і травми, адаптуватися до мирного життя.

– Головне – не здаватися, як би важко не було, – резюмує ветеран російсько-української війни. – Життя в кожного своє і воно одне. Потрібно знайти опору в собі та налаштувати себе на позитив. Переконаний, що після себе людина має залишати тільки посмішки. Звісно, допомагаю побратимам чим можу. Згадав, що був кандидатом у майстри з вітрильного спорту, і намагатимусь використати заняття на воді для реабілітації людей наших захисників, які отримали фізичні та моральні травми. Вода дуже допомагає і лікує. Точно знаю! У найближчих планах – змагання на ялах серед ветеранів.

Після важкої травми Тетяна Подзюбан стала відомою спортсменкою та волонтеркою

37 років тому життя для юної Тетяни уявлялося чудовим і радісним. Повним яскравими подіями та враженнями. Після закінчення гідроенергетичного технікуму симпатична спортивна дівчина планувала працювати на ДніпроГЕСі , вдало вийти заміж, ростити дітей та насолоджуватися звичайним жіночим щастям. Але не сталося.

Найважча травма назавжди посадила Тетяну в інвалідне крісло. Потрібно було розробляти руки і плечовий пояс, вчитися пересідати на інвалідний візок і звикати до нових несподіваних і дивних відчуттів обмежених можливостей свого тіла.

– Звісно, звикати до нової реальності було дуже непросто, – розповідає Тетяна Подзюбан, дніпрянка з інвалідністю першої групи. – Адже мені було лише 19 років. Багатьох речей довелося вчитися заново. Дуже допомогло кохання, яке накрило нас із майбутнім чоловіком Сергієм у санаторії в Саках.

Любов справді здатна творити чудеса. Зламався хребет, але не життя!

– Я молода, красива, і мала у хлопців популярність, – продовжує розповідь Тетяна. -Тож у санаторії чоловіки мене переслідували. Приставили. Люди з інвалідністю такі самі. І їхні серця і душі теж переповнюють почуття і пристрасті. Шанувальники навіть билися за мене. Витягували з колісних крісел важелі й орудували ними, як шпагами. Але мій Сергій усіх відвадив. Нікому не дозволяв наближатися до мене. Симпатичний і турботливий. Закохалися, одружилися. Народився син, а зараз уже в нас двоє онучок.

Тетяна всерйоз захопилася спортом. Протягом кількох років була капітаном Національної збірної з волейболу сидячи, брала участь у Паралімпійських іграх у Греції .

– Призерами не стали, – зазначає співрозмовниця. – Але боролися за кожен м’яч. Взагалі з моєю травмою дуже важко грати. Зазвичай у такому виді спорту виступають спортсмени після ампутацій ніг. А спинальникам важко. Ну і мене вмовили перейти в кульову стрільбу. Стріляла непогано. З волейболу була майстром спорту України, а у стрільбі стала міжнародним майстром. На Паралімпіаді в Китаї стала 13-ю.

Але, мабуть, найбільше Тетяна Миколаївна відома не як спортсменка, а як волонтерка, що допомагає людям з інвалідністю пережити важку психологічну травму й адаптуватися до нової реальності. Нині Тетяна Подзюбан – член правління ГО «Центр соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра” .

– Найбільше щастя – дарувати щастя іншим, – зізнається волонтерка. – Аксіома! Ми якраз і займаємося цим. У такій роботі важливо, що ми самі люди з інвалідністю і допомагаємо людям, які потрапили в біду, не впадати у відчай і пам’ятати, що в такій ситуації життя не закінчується. Наприклад, я об’їздила на кріслі колісному пів світу. Якби не моя травма, можливо, цього б у моєму житті не було б.

Дніпрянам з інвалідністю допоможуть отримати нову професію і роботу

Кажуть, що робота – це доля. У кого що на роду написано, так тому й бути. Частково це вірно, але багато що залежить і від самої людини і, звичайно, від ініціативи роботодавців та міської влади. У Дніпрі працюють програми з підтримки людей з інвалідністю.

– Від початку 2025 року в обласному центрі майже 300 осіб з інвалідністю скористалися цими програмами, – розповідає Людмила Шмідт, директорка Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості . – Однією з головних цілей цих ініціатив є створення безбар’єрного середовища, де кожен може відчути себе рівноправним учасником суспільства. Для осіб з інвалідністю, які є зареєстрованими безробітними, пропонується безоплатне навчання за більш ніж 98 робітничими професіями в центрах професійно-технічної освіти служби зайнятості. Після завершення навчання видається документ державного зразка.

Також люди з інвалідністю, які не є безробітними, але мають вищу або професійно-технічну освіту, можуть отримати ваучер на безоплатне навчання за 155 професіями та спеціальностями. Подати заявку на отримання ваучера можна онлайн через сайт служби зайнятості, мобільний додаток або в центрі зайнятості.

Керівник Дніпровської філії ДОЦЗ нагадала про державні програми «Грант на власну справу» та «Грант для ветеранів та членів їхніх родин», які адмініструє Державна служба зайнятості.

– Заявники можуть отримати від 50 тис. до 1 млн грн на створення або розвиток бізнесу, – констатує Людмила Олександрівна. – Для цього необхідно скласти бізнес-план і разом із заявкою подати його на порталі “Дія”. Допомогу в складанні бізнес-плану надають наші фахівці офісу «Зроблено в Україні», який працює за адресою: Дніпро, вул. Авіаційна, 41.

При працевлаштуванні людей з інвалідністю передбачені пільги

Нагадаємо, що містяни отримують оперативну інформацію про наявні вакансії.

Про компенсаційні програми для роботодавців розповіла Людмила Шмідт, директорка Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

– Передбачено компенсацію роботодавцям за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю: першої групи – до 120 тис. грн, другої групи – до 80 тис. грн, – зазначає керівниця Дніпровської філії ДОЦЗ. – Для цього роботодавець має подати заяву на компенсацію протягом 180 днів з дня працевлаштування людини з інвалідністю. ФОПи та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність та є особами з інвалідністю з числа ветеранів, також можуть облаштувати місце провадження своєї діяльності та скористатися можливостями програми.   Це можна зробити онлайн на порталі «Дія» або офлайн – звернувшись до центру зайнятості за адресою: Дніпро, вул. Авіаційна, 41. Передбачена також компенсація за працевлаштування людей з інвалідністю, які мають статус зареєстрованого безробітного. Відшкодовується 50% фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати. Загальна тривалість такої компенсації протягом року становить 6 місяців.

Телефони для довідок:

ГРАНТ на власний бізнес – 093 119 28 32, офіс “Зроблено в Україні”,

ВАУЧЕРИ ТА ПРОФНАВЧАННЯ – 066 294 12 23,

послуги РОБОТОДАВЦЯМ – 066 578 51 32,

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ – 063 293 80 60.

Фото Володимира Федорищева, Валерія Кравченка, іх архівів спікерів

Дніпровські