До 80-річчя завершення Другої світової війни у Європі

09 травня 2025 р. 09:20

09 травня 2025 р. 09:20

Нікополь-City відновлює публікацію статей про маловідомі сторінки бойових дій на радянсько-німецькому фронті в районі м.Нікополя наприкінці літа – на початку осені 1941 р.

На лінії фронту по Дніпру

Отже, на 57-й день радянсько-німецької війни – 17 серпня 1941 р. 9-а танкова дивізія вермахта захопила марганцеві шахти поблизу селища ім.С.Орджонікідзе, залізничну станцію Чортомлик, міста Нікополь і Марганець. Наступного дня німецькі танки і мотопіхота вийшли до Дніпровської гідроелектростанції у м.Запоріжжя. Частини Червоної Армії і юрби біженців під вогнем противника з великим втратами переправлялися через Дніпро і плавні на його лівий берег.

Також у плавні за наказом місцевих компартійно-радянських органів, у тому числі НКВС вийшли і зайняли позиції для боротьби в тилу німецьких військ партизанські загони і групи. В умовах загрози прориву ворожими військами оборони Південного фронту по Дніпру спецгрупа НКВС підірвала греблю ДніпроГЕСу. Це привело до великої кількості людських жертв серед радянських військовослужбовців та цивільних осіб, які потрапили під удар у кілька метрів висоти водної стихії.

Радянське командування розташувало на лівому березі Дніпра вище його гирла до Каховки війська 9-ї армії, на північ від неї до м.Запоріжжя – 18-ї армії. У складі останньої були у першій лінії від с.Горностаївка до с.Карай-Дубина 130-а та 164-а стрілецькі дивізії. Від с.Карай-Дубина до с.Водяне - 30-а окрема кавалерійська дивізія з 437-им корпусним артилерійським полком (напроти м.Нікополя). У другому ешелоні знаходились 169-а стрілецька дивізія, 96-а гірсько-стрілецька дивізія, 2-й кавалерійський корпус, 4-а армійська протитанкова бригада. Частини 18-ї армії під час відступу з правобережжя мали втрати у живій силі, бойовій техніці та озброєнні, але зберігали боєздатність. Вони зайняли позиції на лівобережжі, готуючись до тривалої оборони на Дніпрі, як за «великою китайською стіною».

На його правому березі в районі м.Нікополя розташувались частини німецької І-ї танкової групи, румунської 3-ї армії та угорського моторизованого корпусу. По лінії фронту на Дніпрі постійно відбувались артилерійські обстріли та пошук розвідників. Зокрема вогнем радянської артилерії була спалена в Нікополі церква прп Іоана Дамаскіна, де знаходилася група німецьких солдат. Але перевага була на боці радянської сторони, оскільки Червоній Армії допомагали місцеві партизанські загони – два Нікопольських (у складі одного з них були співробітники НКВС із м.Харкова), Чкалівський, Марганецький, Апостолівський, Кам’янський, Верхньорогачицький, Великолепетихський та інші загони і групи. Зв’язок з ними підтримувала оперативна розвідгрупа Південного фронту на чолі з «майором Соколовим» - майором Мельничуком О.Н. Партизани здійснили кілька успішних нападів на невеликі групи противника, їх штабні машини тощо.

Під час одного з них 29 серпня 1941 р. біля с.Капулівка вдалося захопити у вбитого штабного офіцера документи про наступ німецьких військ під Каховкою. Дуже цінні документи були негайно передані в штаб Південного фронту, а звідти літаком в Ставку Верховного командування у Москву, але вже було пізно…

Німецький Каховський і радянський Нікопольський плацдарми

30 серпня 1941 р. німецькі дивізії 11-ї польової армії раптово розпочали наступ з форсування Дніпра у найвужчому його місці в районі Берислав -Каховка. Протягом двох днів німецька піхота закріпилася на лівому березі Дніпра. Розпочалися жорстокі кровопролитні бої за Каховку, яку обороняли частини 296-ї, 176-ї, 51-ї, 74-ї та 30-ї стрілецьких дивізій 9-ї армії Південного фронту.

2 вересня 1941 р. німецькі війська захопили Каховку і прилеглі до неї території. Утворився німецький Каховський плацдарм для наступу вермахту на Перекоп (а до нього 90 км), на Мелітополь і північне Приазов’я.

В цих умовах, щоб відволікти увагу противника командування Південного фронту і 18-ї армії вирішили нанести удар на Нікополь шляхом десанту через Дніпро. Ще в кінці серпня 1941 р. був розроблений план наступу на правий берег Дніпра силами 30-ї окремої кавалерійської, 164-ї стрілецької дивізій за підтримки артилерії і авіації за участі партизанських загонів. Його метою було створення міцного правобережного плацдарму – Нікопольського протитанкового укріпрайону.

Отримавши повідомлення розвідки про передислокацію значної частини німецьких військ з Нікополя на північ у бік Дніпропетровська, радянське командування віддало наказ перейти в наступ. 4 вересня 1941 р. передові загони радянських військ 18-ї армії виступили із Кам’янки через Дніпро і плавні на правий його берег в район с.Довгалівка (південно-східна частина Нікополя) та на схід від м.Марганець.

У перші години бою радянський загін розгромив штаб угорської військової частини і знищили при цьому кількох ворожих солдат і офіцерів, одну танкетку, 2 штабні машини, взяли у полон угорського капрала.

Проте німецьке командування підтягнули резерви. Внаслідок дводенних боїв радянські десантні загони не мали успіху на жодному з правобережних плацдармів і змушені були з втратами відступити на лівобережжя.

Скориставшись провалом десантів радянських військ командування 11-ї німецької армії розгорнуло 11 вересня 1941 р. наступ з Каховського плацдарму проти знекровлених дивізій 9-ї радянської армії у південно-східному напрямку на Перекоп і східному – на Мелітополь.

Справи партизанські

На підставі розвідувальних повідомлень майора Мельничука О.Н. про бойові дії партизанських загонів у Дніпровських плавнях, їх склад, озброєння тощо Військова рада Південного фронту наприкінці серпня 1941 р. ухвалила рішення сформувати армійський спеціальний розвідувально-диверсійний загін фронтового підпорядкування. Він повинен був посилити оборону партизан і утримувати плацдарм в плавнях для подальших бойових дій.

В стислі терміни загін під № 1080 (номер польової пошти штабу Південного фронту) формувався на території Донецької області. У своєму складі він мав три роти по 100 бійців і командирів, які були добре озброєні автоматичною зброєю, мали багато мін, гранат і вибухівки. Командиром загону був батальйонний комісар Михайло Захаров (м.Москва), його заступником капітан-прикордонник Петро Гаркавченко, начальником штабу майор Олексій Март’янов, комісаром загону – політрук Анатолій Квасневський.

Загін був укомплектований добровольцями із числа бійців і командирів 2-го прикордонного загону НКВС, співробітників міліції управлінь НКВС по Львівській, Ізмаїльській, Миколаївській областях, артилеристів 380-го гаубичного артилерійського полку 176-ї стрілецької дивізії; інженерів, техніків, робітників Криворізьких залізорудних шахт, представників компартійно-радянсько-господарського активу, робітників військових номерних заводів м.Миколаєва тощо.

Ситуація на Південному фронті різко погіршувалась. Німецькі війська вели наступ з Каховського плацдарму і з кожним днем насідали і переслідували відступаючі радянські підрозділи 9-ї армії. В цих умовах на 15-и автовантажівках загін 1080 був перекинутий з Донеччини до с.Ушкалка, де їх зустрів попереджений майором Мельничуком О.Н. Голова ради партизанських командирів Ф.Т.Рижиков. За допомогою партизан загін 1080 в ніч 15 на 16 вересня 1941 р. переправився на таємну базу, надійно заховану у плавнях. В цей же час радянські війська покинули тут свої позиції і відступили у с.Балки.

А наступного дня німецька мотопіхота увірвалась в Ушкалку, Карай-Дубину, Кам’янку-Дніпровську, Водяне…

Далі буде…

КОМАНДУЮЧІ ВІЙСЬКАМИ У БОЙОВИХ ДІЯХ У НИЖНІЙ ТЕЧІЇ ДНІПРА

Південний фронт Червоної Армії

Командуючий 9-ю армією генерал-полковник Черевіченко Яків Тимофійович

Черевіченко Яків Тимофійович

Командуючий 18-ю армією генерал-лейтенант

Смирнов Андрій Кирилович

Група армії «Південь»

Командуючий 11-ю польовою армією генерал-полковник Ойген Ріттер фон Шоберт (Німеччина)

Ойген Ріттер фон Шоберт

Командуючий 1-ю танковою групою генерал-полковник Евальд фон Кляйст (Німеччина)

Евальд фон Кляйст

Командуючий 3-ю армією генерал-майор Петру Думітреску (Румунія)

Петру Думітреску

Командир мобільного (моторизованого) корпусу генерал Бела Міклош (Угорщина)

Бела Міклош

Попередні статті у Нікополь City

Дніпровські