ЕКСКЛЮЗИВ Материнське серце в очікуванні сина з полону: історія Тетяни Кравець з Маріуполя

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

ЕКСКЛЮЗИВ Материнське серце в очікуванні сина з полону: історія Тетяни Кравець з Маріуполя

11 травня 2025 р. 15:22

11 травня 2025 р. 15:22

Тетяна Кравець – мати двох дітей, доньки Вікторії та сина Андрія. Родина родом із Маріуполя. Її син Андрій за 29 років встиг побачити понад 50 країн світу, але серцем завжди залишався вдома.

“Кожного разу, коли повертався на Батьківщину, казав: рідне місто краще за весь світ” , – згадує жінка.

Він мріяв показати батькам усю Україну. І частину цієї мрії встиг здійснити – одна спільна подорож залишилася у пам’яті назавжди.

“Він казав: “Прийшов час віддавати борги. Ви виховали нас із сестрою, дали освіту, а тепер я хочу вам показати Україну” , – розповідає Тетяна.

Лютий 2022 року назавжди змінив долю родини Кравець. У лютому 2022 року Андрій приєднався до “Азову”, а Тетяна допомагала військовим у мобільному шпиталі. Востаннє вони бачилися, коли він привіз до шпиталю продукти. Потім зв’язок обірвався. Почалися бої. Тетяна втратила не лише зв’язок із сином, а й матір. Вона загинула під час обстрілу.

“Я коли туди вже прийшла – її вже не було. Сусіди показали, де її прикопали біля під’їзду… В квартиру я зайшла – стіни не було, все зруйновано” , – згадує жінка.

Завдяки волонтерам Тетяна вибралася з окупованого міста. У Дніпрі вона дізналася: Андрій у полоні. Після цього – численні дзвінки з окупованих територій, обіцянки визволити сина в обмін на громадянство рф.

“Вони казали: “Він має прийняти російське громадянство і залишитися там”. Але я знала – для мого сина це зрада” , – категорично каже Тетяна.

Один чоловік, який обіцяв витягти Андрія з Оленівки, взяв десятки тисяч гривень і зник. Потім з’ясувалося – виїхав до росії. Ці події стали новим ударом.

Андрій вже четвертий рік у російському полоні. Його мати щосуботи виходить на мирні акції в Дніпрі, бо переконана: голос матерів – це сила, яку не можна заглушити.

“Коли я дізналася, що мій син у полоні – земля пішла з-під ніг. Я не могла ні їсти, ні пити. Але психологи сказали: “Ваш син має повернутися і побачити маму, а не її тінь. Ви маєте бути сильною” , – пригадує жінка.

Тетяна пам’ятає кожну дрібницю про сина. Як він серед ночі будив її й ділився останньою цукеркою.

“Я кажу: “Синку, не можу з’їсти, вона ж остання”. А він: “Як я можу її з’їсти, коли мама спить поруч?” , – розповідає зі сльозами в голосі.

Цього Дня матері Україна вклоняється таким жінкам, як Тетяна. Тим, хто чекає. Тим, хто любить навіть крізь роки тиші й темряви. І вірить, що обійме, дочекається, переможе.

Детальніше історію мами дивіться у нашому сюжеті.