Повернулася з-за кордону, щоб стати на захист країни: історія матері двох дітей з Дніпра, яка воює на Куп’янському напрямку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Повернулася з-за кордону, щоб стати на захист країни: історія матері двох дітей з Дніпра, яка воює на Куп’янському напрямку

11 травня 2025 р. 16:18

11 травня 2025 р. 16:18

Сьогодні Марія — головна сержантка взводу 43-ї окремої механізованої бригади, вже майже два роки служить на Куп’янському напрямку.

В армії Марія з 2016 року. З дитинства їй подобалась військова форма, і вона хотіла вступити до Збройних сил ще на початку АТО. Та тоді на заваді стала маленька донька. До 24 лютого 2022 року жінка була командиркою відділення управління батареї.

«Мене, можна сказати, всі бояться. Ніхто не сперечається, усе робиться чітко — сказала, зробили. Я ж дівчина, всі з повагою до мене ставляться», — усміхається Марія.

У своїй бойовій роботі сержантка виконує важливі функції — передає інформацію про загрози.

Повернулася з-за кордону, щоб стати на захист країни: історія матері двох дітей з Дніпра, яка воює на Куп’янському напрямку

«Мої обов’язки — попереджати про ракети, КАБи та інші загрози. Позавчора нарахували десять кабів на Самокуп’янськ. І так щодня», – ділиться військовослужбовиця.

Під час служби їй вдалося не лише втримати дисципліну, а й зберегти жіночність.

«Я сама собі роблю манікюр. Є лампа, лаки, гель — усе, що треба. Якщо є можливість, чому б і ні? Це не заважає бути гарною», – усміхається жінка..

Попри те, що Марія служить у чоловічому колективі, вона не відчуває упередженого ставлення. Навпаки — бійці жартують, підтримують і дякують.

Єдине, що не дає спокою — розлука з дітьми. Під час відпусток Марія намагається провести з донькою та сином кожну хвилину.

«Це мої булочки, мої круасанчики. Я не знаю, що б без них робила», – каже захисниця.

Іноді Марія дозволяє собі поплакати, але тільки так, щоб ніхто не бачив. І знову — до роботи, до екранів і команд, до своєї бригади, яка давно стала другою родиною.