Кривому Рогу - 250: таємниці сланцевих скель - прогулянка у глибину століть

20 травня 2025 р. 20:49

20 травня 2025 р. 20:49

Травень для криворіжців не просто останній місяць весни. У третю суботу травня Кривий Ріг відзначає свій день народження. Цей рік для сталевого мегаполіса ювілейний - Кривому Рогу - 250 років.

Журналісти редакції krivbass.city розпочинають серію історичних матеріалів про рідне місто, його розвиток, культуру та людей. Сьогодні ми підготували матеріал про  унікальні «Сланцеві скелі» у Кривому Розі.

Саксаганський район: від річки до промислових легенд

Фото спільноти «Невгамовні гідеси»

Саксаганський район був утворений у 1975 році й отримав назву від річки Саксагань, яка є природною віссю району. Її довжина сягає 144 км, а ширина — до 40 метрів. Район виріс на перетині природних ресурсів і промислових ініціатив, що сформували його ландшафт і характер.

фото спільноти "Криворізька старовина"

Окрема увага під час екскурсії була приділена місцевості Деконька — частині житлового масиву колишня назва Артема, де знаходилася садиба економії пані Олени Деконської. Саме тут збереглися унікальні об’єкти природного походження.

5 Чудес сланцевих скель

Екскурсія охопила п’ять ключових точок — «5 чудес сланцевих скель»:

1. Річка Саксагань — головна водна артерія району, що живить його природні ландшафти.

2. Скарби сланцевих скель — виходи темно-сірих порід, що формувалися ще в докембрії, понад 2 млрд років тому.

3. Деконська петля — вигин річки Саксагань

4. Кам’яна квітка

5. Печера біля старого кар’єру — залишок штольні, довжиною 28 м, де колись видобували аспідний сланець.

Ці місця — не просто красива природа. За кожною локацією — частинка історії Кривого Рогу.

Що таке сланець і чому він важливий

Сланець — це гірська порода, яку у Кривому Розі почали добувати ще у XVIII столітті. З нього робили покрівлю для будинків, плитку, шкільні дошки, а також експортували до Миколаєва та Херсона.

Сланцеві скелі є об’єктом природно-заповідного фонду Дніпропетровщини. Вони тягнуться уздовж правого берега Саксагані між шахтами “Артем-1” і “Північна”, займають територію у чотири гектари.

фото спільноти «Криворізька старовина»

Перші відомості про промисловий видобуток сланцю датуються 1773 роком. Академік Й. Гюльденштед описав розробки у межах с. Покровського. У ХІХ столітті активну участь у видобутку брав Олександр Поль. У 1931 році була створена шахта «Сланцева», яка постачала сировину для хімічної промисловості та електропромисловості.

Печера аспідної ломки: тунель у глибину минулого

Окремим пунктом стала «печера» — вузька штольня, що тягнеться на 28 метрів. Вхід Печери в скелі має кут нахилу 35–40 градусів і веде до залишків старих розробок. Місцеві мешканці використовували сланець з цієї ділянки для виготовлення шиферу та оздоблювальних матеріалів. Темне, блискуче каміння сланцю нагадує графіт — матеріал, з якого виготовляють олівці.

Печера досі зберігає сліди видобутку та приваблює туристів. Водночас вона небезпечна — вхід вузький, а вологість і відсутність світла роблять простір складним для орієнтації.

Історії, особистості та легенди

Під час екскурсії згадували про власницю маєтків Олену Деконську (доньку Долгінцева), яка керувала господарствами в цій місцевості. Її володіння охоплювали понад 2 тис. десятин землі (в межах сучасного району від Мудрьоної до Ювілейної)

Також розповідали про відомого інженера Леона Штріппельмана, який у 1873 році описував Покровську аспідну ломку як перспективну для промислового розвитку, а також про легенду, в якій пан Галковський підкупив інженера, щоб «випросити» підтвердження наявності залізної руди у своїх землях. Цей кар’єр (Кіровський) досі існує.

Деконська петля - вигин річки Саксагань

Саксаганське водосховище — водосховище в нижній течії річки Саксагань, найнижче в Саксаганському каскаді водосховищ, розташоване у великій меандрі Галковський Кут.

До спорудження другого дериваційного тунелю в 1971 році, Саксагань виходячи з меандри «Деконська петля» безпосередньо впадала до водосховища. На початку 1970-х років Деконську петлю пересипали греблею, якою зараз проходить автодорога і пустили річку по підземному тунелю, довжиною понад 5 км. Греблю спорудили у 1957 для наповнення водою Саксаганського дериваційного тунелю.

Екскурсія довела: щоб знайти щось нове й захопливе, не потрібно їхати далеко. Досить уважніше подивитися на знайомі вулиці, балки й берег річки. У Кривому Розі під ногами — історія, що почалась ще до появи людини, і вона чекає, щоб її відкрили.

«Саксаганські сирени»

Продовжили туристичний день у Саксаганському районі лекцією від літераторки, краєзнавиці, журналістки та головної редакторки "Експерт-КР" Ольги Гончар (Хвостової).

Слухачі поринули у літературний жіночий світ, який багато років зберігався лише у старих газетах. Варвара Онищенко, Віра Кучерява, Лідія Ткаченко, - ці імена знову зазвучали у рідному місті.

Приємною новиною для криворіжців було почути знайомі прізвища, які продовжують творити в наш час. Ольга Гончар (Хвостова) не лише познайомила слухачів з літераторками, а й надала можливість відчути те, що вони хотіли передати майбутнім поколінням.

Нагадаємо, що це була третя лекція з циклу, присвяченого криворізьким літераторкам і приуроченого до 250-річчя від офіційної дати заснування Кривого Рогу. Мешканки та мешканці міста продовжують поринати в історію всіх районів Кривого Рогу та відкривати для себе маловідомі факти.

Раніше ми писали: Кривому Рогу - 250: єврейська історія міста - слідами колоній, синагог та репресій

Дніпровські