ЕКСКЛЮЗИВ Стипендія, що відкриває двері: як щорічна програма імені Олександра Поля змінила життя молодих людей у Дніпрі

23 травня 2025 р. 10:25

23 травня 2025 р. 10:25

Щороку до числа і менних стипендіатів міського голови імені Олександра Поля входять ті, хто надихає прикладом, іноді гучними проєктами, а іноді — тихою, але щоденною працею. Серед них — шістнадцятирічні школярі й досвідчені громадські діячі. Їхні шляхи різні, але цінність спільна: вони змінюють Дніпро на краще, – про це розповідає “Наше місто”.

Як працює ця програма

Іменні стипендії міського голови активній молоді імені Олександра Поля — це ініціатива Бориса Філатова , яка існує з 2018 року. Вона  спрямована на підтримку активної, соціально відповідальної молоді. Стипендію щороку вручають молодим людям віком від 14 до 35 років, які мешкають у Дніпрі або переселенцям, які зареєстровані в місті.

Фінансування отримують ті, хто активно сприяє розвитку молодіжних ініціатив, займається волонтерством, культурною або патріотичною діяльністю.

• 10 000 грн — учням шкіл, коледжів та ПТУ.
  
• 14 000 грн — студентам вишів та членам громадських організацій.

Подаватися на конкурс можна не більше двох разів. Щороку обирають 50 переможців. Стипендія імені Олександра Поля — це не лише про документи, рекомендації та грамоти. Це — про історії. Про реальних людей, які вірять у силу дій, а не слів. Які замість чекати змін — самі стають їх рушіями.

Сьогодні пропонуємо вам чотири історії молодих лідерів, які отримали стипендію імені Олександра Поля та перетворили цю підтримку на поштовх до ще більшого.

Дар’я Чижик: від шкільного самоврядування до соціального простору “Прожити”

Дар’я Чижик — одна з тих, хто з юного віку демонструє справжнє лідерство. Ще в 12 років вона стала президенткою шкільної ради, а згодом — авторкою книжки “Перша сходинка лідерства”, яку видала завдяки першій стипендії, отриманій у 2021 році.

“У моїй школі не було активного самоврядування. Ми створили його з нуля. Це був справжній виклик — але він і надихнув написати книжку про те, як робити зміни зсередини”, — розповідає Дар’я.

Книга Дар’ї Чижик “Перша сходинка лідерства” (фото з архіву Дар’ї Чижик)

Друга стипендія стала визнанням її волонтерської роботи під час повномасштабного вторгнення в 2022 році. Тоді Дар’я була серед організаторів координаційного штабу волонтерів Дніпра, підтримувала родини загиблих та забезпечувала всім, чого потребували на той час не лише переселенці.

“У 2022 році я була в 11 класі. Через активну волонтерську діяльність майже не ходила на уроки. Вчителі розуміли — я потрібна на волонтерському фронті. І навіть самі приходили нам допомагати”, — згадує дівчина.

Волонтерський штаб Дніпра 2022-2023 рік (фото з архіву Дар’ї Чижик)

2023 рік приніс важке випробування: в автоаварії загинув вітчим Дар’ї, а мати, з важкими травмами, потрапила до реанімації. Чоловік, починаючи з 2014 року, стояв на варті кордонів нашої країни. В цей складний період Дар’я разом із мамою, яка також була волонтеркою, створила психологічний простір “Прожити”, де постраждалі від війни можуть отримати безплатну допомогу. Також там надають індивідуальні й групові консультації, проводять навчання для психологів, діють програми для родин загиблих та дітей ветеранів.

“Це місце не має обмежень — ми супроводжуємо людину стільки, скільки потрібно. Працюємо до повної стабілізації. І я точно знаю — це лише початок”, — додає Дар’я.

Психологічний простір “ПРОжити” у Дніпрі (фото з архіву Дар’ї Чижик)

Наразі Дар’я навчається в Українському католицькому університеті у Львові, спеціальність – психологія. Попри навчання, дівчина продовжує керувати проєктами у просторі як менеджерка й координаторка. Вона мріє, щоб “Прожити” стало “душевним місцем” для кожного, хто шукає підтримки. Дар’я впевнена, що психологія — це не лише фах, а спосіб служіння, який вона хоче інтегрувати в кожен аспект свого життя.

Стипендія стала поштовхом: як Микита Іграєв трансформував підтримку від міста на розвиток десятків молодих талантів

Микита Іграєв — голова громадської організації “Молодіжний медіацентр Дніпра” та керівник соціального підприємництва “Story book”. Він двічі став стипендіатом — у 2017-му та 2025 році. І обидва рази ця підтримка від міста не просто стала приємною відзнакою, а перетворилася на конкретні можливості для розвитку.

“Першу стипендію я отримав у 2017 році. Тоді це дало мені великий буст — я зміг купити трохи техніки, флешок, об’єктив, акумулятори. Це дало поштовх у моїй діяльності у сфері медіа”, — пригадує Микита .

Фото з архіву Микити Іграєва

Нині хлопець вже не просто оператор чи фотограф, яким він був у юності. Його проєкти навчають молодь у Дніпрі: від базових навичок фото- та відеозйомки до медіаграмотності та SMM. Він — не тільки організатор, а й лідер команди з понад 40 волонтерів віком від 14 до 35 років.

“Наша місія — навчати молодь і дати їй можливість користуватися технікою, яка коштує недешево. Багато дітей не можуть дозволити собі купити її. А ми надаємо простір, навчання й підтримку”, — пояснює він .

Крім освітньої діяльності, його організація реалізує соціальні проєкти. Наприклад, “Story book” — соціальне підприємство, яке створює альбоми з доповненою реальністю для шкіл. Частину прибутку команда інвестує в розвиток учнівських просторів.

Соціальне підприємство “Story book” (фото з архіву Микити Іграєва)

“Ми хочемо, щоб у кожній школі був простір, де діти можуть отримувати неформальну освіту — з медіа, кібербезпеки, СММ. Це те, чого їм бракує в класичній освіті”, — наголошує керівник .

Плани у Микити амбітні: нові молодіжні простори, грантові конкурси для шкіл, відеокампанії для популяризації стипендії серед молоді. Один з його наступних кроків — створення двох промовідео для просування програми стипендії.

Микита разом з командою (фото з архіву Микити Іграєва)

“Ми вже зняли одне відео про стипендіата. Плануємо ще одне — літнє. Хочемо показати, що підтримка міста може змінити життя. 100% — такі програми треба! У нас дуже багато амбітної молоді, яка готова змінювати місто на краще. І навіть у 17 років вони можуть бути експертами. Їм потрібна підтримка”, — переконаний Микита .

Хлопець запевняє, що особливої ваги ця підтримка набуває під час війни, коли до Дніпра приїжджає багато молоді з окупованих чи прифронтових територій.

Команда “Молодіжного медіацентру Дніпра” (фото з архіву Микити Іграєва)

“Ми працюємо з такими дітьми. Є три приклади, де молоді люди, які спочатку мовчали і не комунікували, зараз уже ходять містом і знімають соціальні опитування як журналісти. Це результат підтримки, довіри і правильного середовища”, — підкреслює він.

Марія Волошина двічі отримала стипендію і розвиває молодіжний сектор Дніпра

Марії Волошиній — 20. Сьогодні вона очолює громадську організацію “Студентство Дніпра” та працює менеджеркою в Молодіжному центрі. Її історія почалася у 2021 році — з невеликої волонтерської ролі на міському заході, яка переросла у справу життя.

“Я просто реєструвала людей на диктанті до Дня Конституції. Це був мій перший волонтерський досвід. Мене вразила команда, масштаб заходу, атмосфера. Тоді я зрозуміла — хочу залишитися в цій сфері”, — згадує Марія.

Усе почалося з участі у Молодіжній раді Дніпра — консультативному органі при міському голові, де активна молодь реалізує суспільно важливі проєкти. Після школи Марія разом із друзями долучилася до команди — спершу як волонтерка відділу партнерств. Першим масштабним проєктом, до якого вона долучилася, став всеукраїнський диктант до Дня Конституції України.

“Було дуже натхненно — бачити, як велика команда робить щось важливе, як результат народжується завдяки кожному. Саме відчуття команди змусило мене залишитися”, — пригадує дівчина.

Згодом були й інші події — марафони, святкування Дня молоді, локальні ініціативи. За кілька місяців Марія стала заступницею голови адміністрації Молодіжної ради.

Проведення нагородження учасників в рамках проєкту “Битва за ВИШ” у 2024 році (фото з архіву Марії Волошиної)

Із початком повномасштабного вторгнення молодіжна діяльність на певний час зупинилася. На базі Молодіжного центру почали працювати гуманітарні хаби — «СпівДія хаб Дніпро» та «Хаб Донеччина».

“Ми видавали продуктові набори, збирали гігієну, телефонували людям, щоб дізнатися про їхні потреби. Команда залишилася, але ми вже займалися зовсім іншим — терміновим, гуманітарним”, — розповідає Марія.

Передача студентами авто для 128 бригади 2024 рік (фото з архіву Марії Волошиної)

Попри напругу і виклики, волонтерство в час війни зміцнило команду і дало нове розуміння значенню молодіжного руху.

Після стабілізації ситуації Марія взяла на себе студентський напрям. Її команда працює зі студентськими самоврядуваннями в університетах та коледжах: допомагає лідерам організовувати заходи, підтримує ініціативи, захищає права студентів.

“У кожному виші є орган студентського самоврядування. Ми допомагаємо їм розвиватися — проводимо навчання, змагання, обміни. Наше завдання — створити умови, у яких студент може реалізовувати себе”, — пояснює вона.

Марія отримала стипендію імені Олександра Поля двічі — у 2021-му і 2022 році. Вперше подалася лише через півроку після приєднання до молодіжного руху.

“Я не організовувала великих заходів, не мала гучних перемог. Просто була волонтеркою, яка постійно щось робила. І саме за це мене відзначили”, — каже вона.

Організація нагородження переможців стипендії ім. О.Поля у 2024 році (фото з архіву Марії Волошиної)

До подання її підштовхнув керівник Молодіжної ради Рафаель Кіжнер. Він переконував: участь — це вже досягнення. І що головне — сталість, а не масштаб.

“Дуже круто, що стипендія підтримує саме тих, хто постійно щось робить. Навіть якщо це невеликі справи — вони важливі. І ще важливо, що допомагали оформити заявку, не залишали сам на сам з бюрократією” , — зауважила Марія.

Сьогодні Марія працює у Молодіжному центрі Дніпра, очолює громадську організацію “Студентство Дніпра” і координує грантові програми, молодіжні обміни, творчі змагання. Усе, що починалося як хобі, стало її кар’єрою.

“Я була дівчиною, яка просто реєструвала людей. А тепер — працюю з партнерами, залучаю кошти, керую командою. Це можливо лише тому, що колись хтось дав мені шанс і підтримав”, — говорить вона.

Проведення першого етапу змагань серед закладів вищої освіти міста Дніпра 2024 рік (фото з архіву Марії Волошиної)

Наразі Марія підтримує новачків — тих, хто приходить у молодіжний рух вперше. Вона вважає, що стипендія — це “міст” між волонтерством і визнанням. Дівчина вірить, що молодіжна сфера — це простір, де можна спробувати себе у безлічі напрямів, зростати без обмежень і реалізовувати найсміливіші ідеї.

Стипендія стала для Марії трампліном: тепер вона допомагає іншим подаватися, організовує школи лідерства та створює умови, щоб молодь зростала.

Від активіста до військовослужбовця: історія Олександра Шушпана

“Залишайся собою і менше слухай однолітків” — ця проста порада, яку сьогодні 28-річний Олександр Шушпан адресує собі 17-річному, стала лейтмотивом його життєвого шляху. Від студента технікуму до офіцера Збройних сил України — його приклад надихає молодь не боятися відповідальності, залишатися активними та вірити у власні сили.

Олександр родом із села Багате Новомосковського району. У Дніпро переїхав ще юнаком — понад 15 років тому. Вже тут вищу освіту здобував за кількома напрямами, від технічної спеціальності до публічного управління.

(фото з архіву Олександра Шушпана)

“Я зрозумів, що хочу працювати не лише руками, а й головою — впливати на процеси, які формують наше суспільство. Тому обрав напрям публічного управління у магістратурі”, — розповідає Олександр.

Його активна громадська діяльність розпочалася ще у 18 років. Спершу — як учасника екскурсій та подій, що проводились Молодіжною радою Дніпра. Згодом — як одного з організаторів. Проєкти Олександра були спрямовані на патріотичне виховання молоді. Він організовував унікальні екскурсії на об’єкти стратегічного значення: РСП біля аеропорту, частини Національної гвардії, патрульну поліцію. Учасники мали змогу не лише побачити роботу служб зсередини, а й поспілкуватися з військовими та правоохоронцями.

У 2018 році Олександр став стипендіатом. Це була перша і єдина подача — і одразу успішна. Рішення податися було не випадковим: стажуючись у департаменті гуманітарної політики, він отримав мотивацію від куратора Сергія Луденського.

“Це була, з одного боку, фінансова підтримка, що дозволила закінчити навчання без боргів, а з іншого — визнання моєї роботи. Вперше відчув, що мої зусилля мають значення не тільки для мене”, — розповідає хлопець.

Після навчання Олександру довелося проходити строкову службу у військовій частині. Після повернення він почав працювати у молодіжному центрі “Освіторіум” при Дніпропетровській обласній раді – організовував заходи для молоді, допомагав іншим ініціативним студентам втілювати їхні ідеї.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр прийняв для себе важливе рішення. 25 лютого 2022 року він повернувся до військової частини, де проходив строкову службу, та став на захист нашої країни. Починав як кулеметник, а нині обіймає посаду помічника начальника продовольчої служби секції тилу в якості офіцера.

“Я не вагався. Просто зібрав речі та пішов. Плани на майбутнє будую обережно, бо війна навчила: головне — зберегти себе і тих, хто поруч”, — каже Олександр.

Нині він мріє повернутися до мирного життя, знову працювати з молоддю — створювати освітні, патріотичні й культурні проєкти.

“Хотілося б знову допомагати молоді — так, як колись допомагали мені. Хтось дав мені шанс, і я хотів би зробити так само для інших”, — ділиться він.

У Олександра вже є власна родина: дружина чекає на дитину. Цей новий етап життя додає ще більшої відповідальності й натхнення. Історія Олександра Шушпана — це не лише про успіх, це про свідомий вибір бути корисним. І в мирному житті, і на війні.

Чому молодь варто чути, бачити і підтримувати

Ці чотири історії — не лише про особисті досягнення. Це — про можливості, які створює місто, і людей, які ними користуються. Стипендія імені Олександра Поля — це не просто виплата. Це — визнання, довіра, мотивація. Бо іноді одного “ти важливий” достатньо, щоб змінити все життя.

Автор: Лідія Шамрай.

Дніпровські