Права затриманих та військовополонених: що гарантує міжнародне право В умовах сучасних конфліктів питання поваги до прав осіб, які опинилися в статусі затриманих або військовополонених, набуває особливої гостроти. Міжнародне…

11 червня 2025 р. 13:05

11 червня 2025 р. 13:05

В умовах сучасних конфліктів питання поваги до прав осіб, які опинилися в статусі затриманих або військовополонених, набуває особливої гостроти. Міжнародне право, зокрема Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них, чітко регламентує поводження з такими категоріями осіб, встановлюючи низку невід'ємних прав та обов'язків для сторін конфлікту. Розуміння цих норм є критично важливим для захисту людської гідності та запобігання порушенням, адже кожна людина, незалежно від обставин, заслуговує на гуманне ставлення. Детальніше про права права військовополонених розкаже « Дніпро Оперативний ».

Міжнародне гуманітарне право та його роль у захисті прав затриманих цивільних та військовополонених

Міжнародне гуманітарне право (МГП), також відоме як право збройних конфліктів, є сукупністю норм, що мають на меті обмежити наслідки збройних конфліктів. Воно захищає осіб, які не беруть або перестали брати участь у бойових діях, а також обмежує засоби та методи ведення війни. Центральне місце в системі МГП посідають Женевські конвенції, які є основою для захисту прав затриманих цивільних осіб та військовополонених. Ці норми є обов'язковими для всіх держав і мають застосовуватися навіть у разі відсутності ратифікації окремих документів, оскільки значна їх частина визнана звичаєвим міжнародним правом.

Сутність та принципи Міжнародного гуманітарного права

МГП базується на кількох ключових принципах:

• Принцип розрізнення: чітке розрізнення між комбатантами (учасниками бойових дій) та цивільними особами, а також між військовими об'єктами та цивільними об'єктами. Напади можуть бути спрямовані лише на комбатантів та військові об'єкти.
• Принцип гуманності: заборона будь-яких дій, що спричиняють надмірні страждання або непотрібні пошкодження. Всі особи, що перебувають під захистом МГП, мають право на гуманне поводження.
• Принцип воєнної необхідності: дозволяє вживати лише ті заходи, які є необхідними для досягнення законної військової мети, і які не суперечать іншим нормам МГП.
• Принцип пропорційності: забороняє напади, які, як очікується, можуть спричинити випадкові втрати серед цивільного населення, поранення цивільних осіб, пошкодження цивільних об'єктів або їхнє поєднання, що були б надмірними порівняно з конкретною та безпосередньою військовою перевагою, що очікується.
• Принцип обмеження: обмеження вибору засобів та методів ведення війни. Заборонено використовувати зброю та методи, які завдають надмірних страждань або мають невибірковий характер.

Роль МГП у захисті затриманих цивільних та військовополонених

МГП відіграє критично важливу роль у захисті прав осіб, які опинилися під владою супротивника. Воно забезпечує правову базу для їхнього захисту від жорстокого поводження, експлуатації та дискримінації. Основними міжнародно-правовими інструментами, що регулюють ці питання, є Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них 1977 року.

Третя Женевська конвенція про поводження з військовополоненими є ключовим документом, що визначає статус та права військовополонених. МГП чітко розмежовує військовополонених від звичайних злочинців, підкреслюючи, що їхнє затримання не є покаранням, а способом запобігання їхній подальшій участі у бойових діях.

Основні гарантії для військовополонених включають:

• Право на гуманне поводження: вони не можуть бути піддані тортурам, нелюдському або принизливому поводженню, тілесним ушкодженням, каліченню або медичним експериментам.
• Заборона примусу: не можуть бути примушені до надання інформації, крім імені, прізвища, звання, дати народження та особового номера.
• Належні умови утримання: право на відповідне житло, харчування, медичну допомогу, гігієну, одяг та можливість займатися фізичними вправами.
• Право на зв'язок із зовнішнім світом: право на листування з родичами та доступ до представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ).
• Захист від публічної демонстрації: заборона публічної демонстрації військовополонених, що принижує їхню гідність.
• Право на працю: можуть бути залучені до роботи лише на певних умовах, за винятком небезпечної або принизливої праці, та з відповідною оплатою.
• Репатріація: негайне та безумовне звільнення та репатріація після закінчення активних бойових дій.

Четверта Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни регулює захист цивільних осіб, які перебувають на окупованій території або затримані державою-супротивником. Затримання цивільних осіб є винятковим заходом і може бути виправдане лише імперативними причинами безпеки.

Права затриманих цивільних осіб охоплюють:

• Гуманне поводження: заборона тортур, примусу, залякування, насильства, погроз, колективних покарань.
• Повага до особистої гідності: захист від образ, публічних принижень, примусової праці, яка не відповідає їхньому статусу.
• Належні умови утримання: забезпечення їжею, водою, медичним обслуговуванням, гігієною та відповідним житлом, що відповідає стандартам, не гіршим за ті, що надаються збройним силам держави-утримувача.
• Право на зв'язок із зовнішнім світом: доступ до родичів, МКЧХ та інших міжнародних організацій.
• Право на перегляд рішення про затримання: цивільні особи мають право регулярно оскаржувати своє затримання та вимагати його перегляду.
• Заборона депортації та насильницького переміщення: за винятком випадків, коли це абсолютно необхідно для їхньої безпеки або з імперативних військових міркувань.
• Право на повернення: після припинення конфлікту або якщо обставини, що призвели до затримання, більше не існують.

Важливість МГП у сучасному світі

У світі, де збройні конфлікти набувають нових форм, а межі між комбатантами та цивільними розмиваються, МГП залишається критично важливим інструментом для захисту людської гідності. Його норми є обов'язковими для всіх держав, незалежно від того, чи є вони учасниками конкретних договорів, оскільки значна частина МГП визнана звичаєвим міжнародним правом.

Навіть у найскладніших обставинах війни, МГП нагадує, що є певні червоні лінії, які не можна перетинати. Воно забезпечує мінімальні стандарти гуманності та поваги до прав людини, захищаючи тих, хто є найбільш вразливим. Дотримання цих норм є не лише юридичним обов'язком, а й моральним імперативом, що сприяє зменшенню страждань та закладає основи для примирення після конфлікту. Порушення МГП є воєнними злочинами, за які передбачена індивідуальна кримінальна відповідальність.

Які права мають військовополонені?

Військовополонені (Військовополонений) – це комбатанти, захоплені супротивником. Їхній статус визначається Третьою Женевською конвенцією. Вони мають низку невід'ємних прав, серед яких:

• Право на гуманне поводження: заборона тортур, нелюдського, принизливого поводження, калічення та медичних експериментів.
• Право на належні умови утримання: розміщення в таборах, окремих від місць утримання злочинців, забезпечення достатнього харчування, одягу, гігієни та медичного обслуговування.
• Право на особисту гідність: заборона публічної демонстрації, образ, погроз.
• Право зберігати особисті речі: за винятком зброї, військового спорядження та документів військового характеру.
• Право на листування: з родичами та Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ).
• Право на працю: лише на добровільній основі, за винятком певних видів робіт, і відповідно до їхнього рангу та фізичної спроможності, з оплатою праці.
• Право на представництво: військовополонені мають право обирати своїх представників для взаємодії з адміністрацією табору та захисту своїх інтересів.
• Право на правосуддя: у разі вчинення військовополоненим правопорушення, він має бути судимий військовим судом і мати право на захист.
• Право на репатріацію: після закінчення бойових дій всі військовополонені мають бути негайно репатрійовані.

Права цивільних осіб, затриманих під час збройного конфлікту

Цивільні особи , які не беруть безпосередньої участі у бойових діях, захищені Четвертою Женевською конвенцією. Їхнє затримання можливе лише у виняткових випадках з міркувань безпеки держави-утримувача, і на них поширюються наступні права:

• Право на гуманне поводження: заборона тортур, нелюдського поводження, примусу до співпраці, колективних покарань.
• Право на повагу до честі та прав сім'ї, релігійних обрядів та звичаїв.
• Право на належні умови утримання: забезпечення житлом, харчуванням, водою, медичним обслуговуванням, гігієною.
• Право на спілкування з родиною та МКЧХ.
• Право на оскарження затримання: цивільні особи мають право на перегляд рішення про затримання та звільнення, якщо підстави для затримання зникли.
• Право на безпечну евакуацію та репатріацію: у разі необхідності та закінчення конфлікту.

Роль міжнародних організацій у захисті прав затриманих

Ключову роль у захисті прав затриманих та військовополонених відіграють міжнародні організації, зокрема:

• Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ): є хранителем Женевських конвенцій. МКЧХ має право відвідувати місця утримання військовополонених та цивільних осіб, спілкуватися з ними наодинці, перевіряти умови їхнього утримання та передавати інформацію їхнім родинам. МКЧХ також виступає нейтральним посередником у питаннях обміну та репатріації.
• Організація Об'єднаних Націй (ООН): через свої відповідні органи, такі як Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН), спеціальні доповідачі та комісії з розслідування, ООН моніторить дотримання прав людини у збройних конфліктах, документує порушення та закликає сторони дотримуватися МГП.
• Інші міжнародні та регіональні правозахисні організації: такі як Amnesty International, Human Rights Watch, які займаються моніторингом, документуванням та адвокацією у сфері прав людини, включаючи права затриманих та військовополонених.

Механізми захисту прав затриманих та військовополонених: куди звертатися та як діяти

У разі порушення прав затриманих або військовополонених , існують такі механізми захисту:

Захист прав затриманих та військовополонених – це складний, але вкрай важливий процес, який вимагає скоординованих зусиль на національному та міжнародному рівнях.

Раніше ми писали про процедуру встановлення факту зникнення безвісти під час воєнних дій

Також ми розповідали, як розпізнати симптоми ПТСР та куди звертатися по допомогу.

Дніпровські