95 років разом із читачами: нагородження переможців конкурсу газети «Степова зоря» (ВІДЕО)

12 червня 2025 р. 12:27

12 червня 2025 р. 12:27

Газета — це не просто інформація. Це частина життя. Це історія. Це зв’язок поколінь. Саме це вкотре довела «Степова зоря», яка у травні цього року відзначила своє 95-річчя. І хоч обставини не дозволили організувати велике святкування, у редакції вирішили відзначити це ювілейне число фотоконкурсом, душевно, щиро й разом із найвідданішими — читачами.

До 95-річчя редакція провела фотоконкурс «Що мене пов’язує з газетою Степова зоря». Учасники надсилали свої історії, світлини з архівних номерів, особисті спогади, розповіді про те, як газета була присутня у їхньому житті протягом десятиліть. Кожна історія вражала, кожна світлина промовляла сильніше за слова.

- Травень для нас дуже важливий місяць, бо в цьому році, цього місяця, наша газета Степова зоря святкує 95-річчя. І, на жаль, ми не можемо в сучасних умовах провести святкування так, як би нам хотілося — з конкурсами, зі святкуванням, з концертом. Але ми все одно заохочуємо наших читачів читати нашу газету. Цього року ми провели конкурс, який називався "Що мене пов’язує з газетою Степова зоря", і ми дуже дякуємо всім за ті відгуки, які отримали, — промовила головна редакторка тижневика Ірина Ситнік.

Автор: Дар'я ЮДІНА

Особливо зворушливо було бачити, як читачі зберігають архіви газети з 60–70-х років, вирізки публікацій про себе, своїх рідних, сусідів. Багато хто читає «Степову зорю» понад 30 років, дехто ще з дитинства пам’ятає, як батьки виписували її додому.

- Ми отримали дуже класні відгуки, історії, і нам приємно було, що ви з нами, що ви стільки років читаєте газету, і що ви є всі героями наших публікацій. Дехто цю газету доставляв до людей величезний проміжок часу, щоб у кожному оселі була ця газета, — додала редакторка.

10 червня в редакції зустрічали учасників фотоконкурсу “Що мене пов’язує з газетою Степова зоря”. Для всіх учасників конкурсу редакція підготувала пам’ятні подарунки — фірмові чашки з написом «Я читаю Степову зорю» та позначкою 95-річчя видання.

- Ми хочемо, щоб ці чашки нагадували вам про нас щоранку, коли ви п’єте чай чи каву. Щоб ви знали: наша газета завжди поруч, з людьми і для людей, — сказал Ірина Ситнік.

Крім того, завдяки партнерській підтримці магазину «Апетит» та родині Смирнових, усі учасники отримали пляшку святкового шампанського. Гарно оформити наше свято допомогла Світлана Пархоменко (щиро дякуємо за підтримку).

- Ми дякуємо нашим партнерам за підтримку, а головне — дякуємо вам, наші читачі. Ви — наша велика родина. Без вас ці 95 років не були б можливими! — підсумувала Ірина Ситнік.

Автор: Дар'я ЮДІНА

Розпочалася церемонія нагородження. За результатами голосування володаркою другого місця стала Тамара Тимофієва.

- Пані Тамара ввійшла в трійку лідерів за кількістю голосів. У неї дуже класна історія! — представила її Ірина Ситнік. — До того ж Пані Тамара неодноразово ставала героїнею наших публікацій.

Тамара Тимофієва із посмішкою згадала свої перші кроки на газетних шпальтах:

- Публікацій збережено багато. Я навіть спеціально одну сфотографувала. Найперша була ще в школі, десь у 1986 році. Нас тоді відправили допомагати пенсіонерці — колишній вчительці, збирали на городі кукурудзу. А мені дали завдання — написати про це для «Степової зорі». За цю статтю я отримала, здається, 2 рублі 97 копійок... Чи 67 копійок — не згадаю точно. Але це для школяра тоді були дуже великі гроші!

Жінка розповіла, що з тих пір публікацій було чимало: і про участь у конкурсі до Дня сім’ї, і про окопні свічки, які вони з колегою виготовляли на власних кухнях для військових, і про сина — майбутнього історика.

- Дуже багато матеріалів — і про клас старшого сина, і про участь у «Людині року». Спочатку чоловік став лауреатом, а потім і мені випала така честь. Все це я зберігаю, не викидаю жодного номера! — із гордістю поділилася Тамара Тимофієва.

За активну участь та вірність газеті вона отримала від редакції пам’ятний подарунок — фірмову чашку «Я читаю Степову зорю» та пляшку шампанського від партнерів свята — магазину «Апетит». Окрім того, пані Тамарі подарили сертифікат на 500 гривень на послуги газети — для розміщення оголошення, вітання або замовлення публікації.

- Ми з радістю зробимо для вас такий сюрприз. Щоб ви могли привітати когось дорогого чи розповісти про важливу подію.

Далі до слова запросили Альону Лебедєву, для якої «Степова зоря» теж давно стала особливою.

- Газету я виписувала. Потім закінчилась підписка — ми її просто купували. А вже пізніше ближче познайомилися із головною редакторкою пані Іриною — уже на волонтерських засадах. Читала, читаю, і буду читати. Все так чудово, завжди гарно описують про людей та події. Хто б що не казав — «Степова зоря» — це круто! — поділилася своїми враженнями Альона.

З теплом про газету згадувала і Валентина Омельченко, яка багато років працювала листоношею та доставляла «Степову зорю» з двору в двір:

- Скільки років уже? 19! Спочатку отримували газету, самі на роботі передивлялися, а тоді вже несли читачам. Зараз тяжче людям — подорожчала передплата. Але люди передплачують і ми купуємо в магазині. Хай читають! Читають видання в магазинах, на роботі, вдома... Газета має жити!

Не стримувала усмішки й Світлана, яка жартома порівняла газету з радіо:

- Зараз найголовніше — аби бути в курсі місцевих новин. Уранці увімкнула інтернет — хоп! — «Степова зоря», натиснув — і всі новини перед очима. Ваша «Степова зоря» — як раніше радіо в стіні: усе знали! Тепер газета розкаже — і про що сталося, і про що буде.

Ще одна учасниця конкурсу Людмила Сачко поділилася спогадами знайомства зі “Степовою зорею”.

- Я в Петропавлівці з 1980-го. Першу газету, яку наша сім’я виписала, — саме «Степова зоря». Вона тоді подобалась, а зараз — ще більше! Якось вона помолоділа, оновилася! Молодь навчає — і це видно. Дуже хочу, щоб газета й далі жила і була цікава. І найбільше мрію побачити заголовок на першій шпальті: "Ура! Перемога!" — це буде найкраща новина для всіх. Дай Бог — дочекаємось! Слава Україні!

На завершення до всіх присутніх звернулася головна редакторка Ірина Ситнік:

- Я, по-перше, хочу побажати і вам, і всім нашим читачам — тільки добрих новин. Ми дуже намагаємося писати більше хорошого, але завжди інформуємо про все важливе в наших громадах. І найбільше чекаємо тієї головної новини для всієї України — про нашу Перемогу. Це буде найкраща стаття за всі 95 років існування газети. Миру всім, здоров’я, сил і нових зустрічей!

Не всі учасники конкурсу змогли завітати до редакції на урочисте нагородження, тож журналісти «Степової зорі» вирушили особисто, аби вручити подарунки й подякувати кожному за участь.

Першою, до кого завітала з подарунками команда «Степової зорі», стала переможниця фотоконкурсу Тетяна Калініченко. Історія пані Тетяни стала найпопулярнішою серед читачів — саме її підтримали найбільшою кількістю голосів.

Автор: Дар'я ЮДІНА

Зустріч відбулася на її робочому місці — у магазині «Міраж», де пані Тетяна не лише реалізує газету вже 16 років, а й залишається її постійною читачкою. Вона щиро поділилася спогадами про своє багаторічне знайомство зі «Степовою зорею», розповіла про підтримку газети серед своїх покупців та друзів, навіть за кордоном, а також побажала колективу видання процвітання й нових читачів.

- Знаю "Степову зорю" скільки тут працюю... Реалізуємо ми газетку, читаємо — це вже 16 років, — розповідає Тетяна Калініченко. — Покупці теж наші приходять. Є такі, що з самого ранку питають: «Сьогодні не привезли?» — завтра знову приходять. Читають, цікавляться газетою. Усе добре. Подружки мої зараз за кордоном — одна вже два роки, друга — чотири місяці як виїхала. Але й там цікавляться новинами, стежать за подіями, особливо коли почалася повномасштабна війна. Бо ж ви пишете про важливе — про війну, про наших рідних. Люди хвилюються, хочуть знати, що відбувається. У мене й син зараз воює — на Запорізькому напрямку, — додає жінка. — Газета наша, петропавлівська, рідна. Все нам тут рідне. Бажаю «Степовій зорі» процвітання, аби було більше підписників — не тільки в Петропавлівці чи районі, а й за кордоном. Обов’язково, обов’язково! Те, що має попит, — ніколи не вмирає.

Автор: Дар'я ЮДІНА

А після ми завітали до Ніни Федорівни Гончарової. Пані Ніна посіла почесне третє місце, однак через поважний вік не змогла приїхати до редакції, тож зустрілися ми з нею біля її рідної оселі. Жінка вже чекала нас на лавиці біля будинку. Подарували чашку з написом «95 років газеті» — як пам’ять про участь у конкурсі та давню любов до «Степової зорі» та святкове шампанське.

- Я перечитую газету усю: тільки наче почала читати, а вже раз — закінчилася. Думаю: ну хоч би новий номер швидше принесли! — зізнається вона. — Усе у вас добре, усе гарне! Немає нічого поганого. Я як візьму газету — то з першої сторінки до останньої все читаю. Щось незрозуміле — перечитаю вдруге.

Автор: Дар'я ЮДІНА

Редакція вручила пані Ніні й подарунковий сертифікат — на 500 гривень. За нього можна замовити привітання, оголошення або ж передплатити улюблену газету.

Та найбільше журналістів вразила давній випуск газети, яку зберігала Ніна Федорівна. Це випуск 1972 року, зі статтею про її родину.

- Скільки газета існує — стільки й я з нею, — говорить вона. — З 1954-го року передплачую «Степову зорю». Усе читаємо, усе перечитуємо!

Жінка пам’ятає часи, коли газета ще була без фотознімків, хоча каже: «Начебто вже скрізь були!». У колекції її родини — чимало підшивок минулих років.

- Я всіх журналістів “Степової зорі” пам’ятаю! — радісно згадує пані Ніна. — І Кавуна, і Несена, і Івана Пилиповича, що фотографував нас у колгоспі, коли я ще дояркою була.

Автор: Дар'я ЮДІНА

З теплотою згадує Ніна Федорівна й важкі робочі будні:

- В три години ночі вставала, на ферму їхала, корів доїла... По дев’ять бетонів молока вручну надоювали! Я ж була старшою дояркою. У мене навіть червона грамота є — столітня!

Журналісти ж у селі бували часто:

- Журналісти до нас приїжджали, і фотографи різні. Як на паради ходили — і там мене фотографували, з прапором стою. Усе зберігалося — для дітей, для внуків. Як же не зберігати?

Наостанок пані Ніна побажала газеті:

- Здоров’ячка вам усім, мої зірочки золоті! Щоб жили, писали, радували нас! І щоб перемога — швиденько, якнайскоріше. Благополуччя вам, щастя й миру!

Автор: Дар'я ЮДІНА

Цього дня журналісти завітали привітати ще одного учасника фотоконкурсу — Івана Чорного.

- Дуже приємно вас бачити! — зустрів гостей господар.

Автор: Дар'я ЮДІНА

Вручили подарунки — святковий напій та пам’ятну чашку. Поспілкувалися та згадав, що й сам неодноразово був героєм публікацій на шпальтах газети “Степова зоря”.

- Газету читаю вже багато років, — зізнається він. — І сам колись писав до неї гуморески. Було приємно бачити свої твори на шпальтах. А ще й героєм публікацій не раз ставав! Бажаю вам процвітати, писати ще більше цікавого, радувати читачів. І, звісно, найбільше хочеться, аби ця війна якнайшвидше закінчилася. Усім миру і добра!

Автор: Дар'я ЮДІНА

Наймолодша учасниця конкурсу Софія Скрипка також завітала до нашої редакції. Софія разом з родиною переїхала до Петропавлівки з Краматорська. оселилися в селі Самарське. І тоді ж редакція завітала з гості до родини аби розповісти неймовірну історію про те, як почати жити знову на новій землі. Тож знайомство родини зі “Степовою зорею” перетворилося у справжню дружбу, яка триває й досі.

- Про мене «Степова зоря» писала тричі. Перша публікація стала моїм знайомством із газетою. Це була справді важлива подія — історія про час, коли здавалося, що улюбленої справи більше немає, друзі віддалилися, а душу огорнула депресія. Але все змінилося, коли я згадала, ким мріяла стати в дитинстві. Саме завдяки цій публікації я змогла відкритися. Друга історія — про те, як через своє захоплення я знайшла однодумців. А третя — про те, як моя родина змогла оговтатись після важких часів, знову знайти сили, розквітнути і відкрити магазин «Соломія» у Петропавлівці.

Софії даруємо на згадку нашу фірмову чашку “Степова зоря — 95 років” та святкове шампанське. Учасниця конкурсу бажає нам процвітання.

- Сподіваюся, що наступна історія в газеті буде про те, як я купила коня і вже сама допомагаю людям відновлюватися і повертати віру в життя. Дякую колективу редакції, що підтримуєте людей, за вашу нелегку і таку важливу працю. Нехай газета процвітає, — говорить Софія.

Такі теплі зустрічі завжди надихають колектив «Степової зорі» працювати ще краще — для своїх читачів, які з року в рік залишаються найвірнішими друзями газети.

- Наша газета живе й буде жити. Залишайтеся з нами, передплачуйте, підтримуйте. У ці складні часи нам теж непросто, але ми продовжуємо працювати, щоб “Степова зоря” потрапляла в кожну оселю, а новини були справді з наших громад. Дякуємо всім, хто з нами!» — звернулася до читачів Ірина Ситнік, головна редакторка тижневика «Степова зоря».

Світлана: «Хай «Степова зоря» ще довго-довго процвітає. Міцного здоров’я колективу, мирного неба, успіхів у роботі й щоб усе, чого ви бажаєте, здійснилося!»

Тамара Тимофієва: «Незважаючи на те, що газеті вже виповнилося 95 років, вона завжди молода, в тренді, працює для людей. Бажаю, щоб так було і надалі!»

Людмила Сачко: «Хочеться найближчим часом у нашій газеті побачити новину про закінчення війни — і щоб «Степова зоря» ще довго була мирною. Всього найкращого дівчатам, які працюють над газетою і над тим, що ми читаємо. А ми читаємо — і завжди шукаємо для себе щось цікаве!»

Валентина Омельченко: «Газета дуже цікава, тому бажаю, щоб вона й надалі виходила ще довго. І щоб більше людей читали й передплачували її. Аби газета йшла в кожну домівку! На жаль, війна вносить свої корективи — раніше газету виписували набагато більше. Бажаю, аби газета залишалася такою ж, і хотілося б читати ще більше цікавого!»

Альона Лебедєва: «Я бажаю «Степовій зорі» процвітання, мирного неба, аби газета виходила ще мінімум кілька разів по 95 років! Аби наші онуки та правнуки читали «Степову зорю». Я й надалі зберігатиму газету. Колектив супер — завжди пишете цікаво й зрозуміло!»

Софія Скрипка: “Газета “Степова зоря” і колектив для мене і нашої родини стала рідною. Ми виїхали з рідного міста, залишили Краматорськ, опинилися в незнайомому нам місці і знайшли тут підтримку, особиливо від колективу редакції. Газета — це не просто рядки на папері, вона пов'язує людей між собою, об'єднує і гурутує. Газеті довголіття. Колективу натхнення і гарних новин!

Дніпровські