ЕКСКЛЮЗИВ Історія на рейках: як дніпровський трамвай став частиною життя міста

14 червня 2025 р. 10:17

14 червня 2025 р. 10:17

14 червня 1897 року за старим стилем у Катеринославі з’явився трамвай. Містяни полюбили новий вид транспорту практично з першої поїздки. У його вагонах часом трапляються найромантичніші події. Молоді люди знайомляться, призначають побачення і навіть відзначають весілля. Трамвайні прогулянки до душі і дніпрянам у віці, які їздять абсолютно безплатно. Ну а для десятків тисяч працівників електротранспорту трамвай став справою всього життя. Про будні та свята дніпровських трамвайників розповість «Наше місто».

Кондукторка Валентина Шеболдасова повернула пасажирам барсетку з доларами

Професія кондуктора на транспорті – одна з найбільш знакових. Нехай вона й не надто давня, але з’явилася ще в позаминулому столітті.

– Справді дуже цікава професія, – вважає Володимир Сусленков, заступник директора з експлуатації та перевезень КП “Дніпровський електротранспорт” . – Вона з’явилася на залізниці в 1860-70-ті роки. Кондуктори були різні: обер-кондуктор, старший кондуктор, фінансовий кондуктор, гальмівний. Дуже шановані люди! Фінансові збирали гроші у пасажирів. Якраз цим займаються в трамваях сучасні кондуктори.

Дніпрянка Валентина Шеболдасова в цій професії вже тридцятий рік. В юності вона, щоправда, і не думала про таку роботу.

– Хотілося мати міцну, надійну професію, – розповідає Валентина Миколаївна. – Ну й здобула її. Закінчила радіоприладобудівний технікум . Чверть століття відпрацювала інженером з якості на радіозаводі. А потім настали 90-ті, завод розпався. А в нас із чоловіком двоє дітей. Що робити? Челночила. Торгувала олією. Дізналася про таку роботу. Думала, місяць-два переб’юся, а там повернуся на рідний завод. Проковтнула своє марнославство і почала гарувати. Без вихідних і відпусток. Несподівано сподобалося. Тож не шкодую. З посмішкою заходиш у вагон, з посмішкою йдеш. По життю – з гарним настроєм.

Працює Валентина Миколаївна на совість, чому пасажири невимовно раді.

– Років сім тому на 15-му маршруті у вагоні сім’я забула пакет із квитанціями і барсеткою, – згадує Валентина. – А в барсетці – чи жарт – пачка доларів. Я роздивилася платіжні квитанції й зателефонувала знайомій, яка й допомогла встановити телефон забудькуватих містян. Зателефонувала. Там, звісно, дуже здивувалися. І не розраховували, що пропажа знайдеться. Жінка навіть плакала від щастя. І мені було теж приємно.

Сьогодні Валентина Шеболдасова мріє, щоб війна швидше закінчилася, і син Владислав повернувся з фронту додому. Мамі-кондукторці навіть сни сняться переможні.

– Якось наснилося, що вороги оточили наш трамвай, – каже співрозмовниця. – У мене настрій бойовий. Кличу водія: “Ромо, давай, патрони, швидше, швидше. Нам нічим відстрілюватися”.  Тоді в моєму сні ми перемогли.

Водії бунтували, з трамваїв знімали фари

Любов до електротранспорту у дніпрянина Микити Керенцева найщиріша. У шкільному дитинстві його буквально врятував тролейбус.

– Я жив на третій Перемозі, а вчився на шостій, – пояснює земляк. – До школи добирався тролейбусом. Стою на зупинці. Підходить тролейбус – сідаю. І раптом у нього на всій швидкості врізається машина. У салоні аж вікна вилітали. Розумію, що якби залишився на зупинці, удар припав на мене. Не було б Микити. Відтоді полюбив і тролейбуси, і трамваї.

Після школи щасливчик вступив до ДІІТу і пов’язав з електротранспортом свою долю. Про нього Микита Керенцев знає, напевно, все.

А наш катеринославський, а згодом дніпропетровський трамвай переживав драматичні події. Низькі зарплати трамвайників на початку двадцятого століття призвели до масових бунтів. Місячна зарплата вагоновода становила – 19,5 рублів, робітників майстерень – 13,9 рублів, колійників – 6 рублів. Жах!

Ну а вже в 1990-х криза в галузі загострилася до межі.

– Всяке бувало, – зазначає співрозмовник. – У дев’яностих водії скручували з трамваїв і тролейбусів фари. Ні, вони їх не крали. Щоб були цілішими.  Звісно, в депо була охорона, але вона не могла встежити за всім.  Вночі злодії залазили на територію підприємства і знімали фари. Крали, а потім продавали на ринках. Бувало, що трамваї працювали без освітлення. Наосліп.

Протести транспортників траплялися і пізніше, але все-таки позитивних трамвайних спогадів набагато більше.

– Як не згадати 100-річчя дніпропетровського трамвая , яке з розмахом відзначали в 1997-му, – продовжує Микита. – До ювілею підготували два ретро-вагони: 001  та 002. Один із них досі колесить містом. Другий – став пам’ятником на території трамвайного парку. Тоді на 9 телеканалі провели лотерею-конкурс щасливих квитків. Найвезучіших пасажирів обдарували грошовими призами: 100 гривень. Непогані гроші для того часу!

У трамваях подорожували і відзначали весілля

Трамвай у Дніпрі справді тішив і надихав. Коли на початку 1970-х у місті з’явилися нові чеські вагончики, хлопчаки просто заради задоволення намотували кола на улюбленій «одиничці». Але виявляється любителі покататися міськими рейками були й раніше.

– Колись існував міський маршрут №3, – констатує Ірина Харченко, краєзнавиця, екскурсоводка по Дніпру. – А потім його продовжили до Нових Кодак. Так ось у жителів Кодак практикувалася така розвага: на свята вони сідали на трамвай у тупику на Кодаках, і їхали кататися. Маршрут становив 7,5 кілометрів. Велика прогулянка! Покаталися і повернулися щасливі додому.

Трамвай взагалі користувався чималою популярністю, через що його використовували для реклами.

– У перший рік роботи з червня по грудень трамвай перевіз майже мільйон пасажирів, хоча населення міста тоді становило близько 100 000 осіб, – продовжує краєзнавець. – Був цікавий випадок, коли французька парфумерна фірма «Лемерсье» орендувала на весь день вагон, в якому безплатно перевозили публіку, бризкали парфумами й дарували на пам’ять флакон парфумів і мило.

Та що мило! У трамваї навіть весілля відзначали.

– Ретро-трамваї, які курсували першим маршрутом, використовували, як весільний транспорт, – згадує кондукторка Валентина Шеболдасова. – Пам’ятаю два таких випадки. Свіжо й оригінально. Проїхалися з вітерцем. Молодь була в захваті.

Вартість проїзду становила копійки і тисячі

Цікаво простежити як протягом десятиліть змінювалася вартість проїзду в міському електротранспорті. Утім, бувало, що всіх возили і безплатно.

– Спочатку разом із вагоновожатим у трамвайному вагоні працювали кондуктори, які збирали плату за проїзд. – розповідає Володимир Сусленков, заступник директора з експлуатації та перевезень КП “Дніпровський електротранспорт”. – У 1973-му від кондукторів відмовилися. Пасажири купували талони в касах на зупинках і компостували їх у рухомому складі. З 1961 році ціна проїзду в усіх радянських містах стала однаковою: трамвай – 3 копійки, тролейбус – 4, автобус – 5.

Глобальне підвищення тарифу було пов’язане з гіперінфляцією в 1990-х. Тоді рахунок пішов на тисячі  купонокарбованців.   Протягом 1992-1996 років ціна проїзду постійно зростала: від п’яти до двадцяти тисяч тих самих карбованців.

Натомість протягом року і восьми місяців вартість проїзду в міському транспорті була безплатною. Атракціон небаченої щедрості пояснюється просто.

– Виникла ситуація, коли витрати на квитки перевищували їхню вартість, – згадує Валентин Левченко, ексзаступник голови Дніпровської міськради. – Талони треба було надрукувати, організувати роботу кондукторів і контролерів. Тож самі квитки були збитковими і себе не окупали. Тому як експеримент у квітні 1993 року на сесії міськради було ухвалено рішення про безплатний проїзд. Ну а в грудні 1994-го його скасували.

Сьогодні проїзд у дніпровських трамваях-тролейбусах становить 10 гривень. І це при тому, що його собівартість набагато більша.

– Так і є, – резюмує Володимир Сусленков. – Взагалі до Бориса Філатова фінансування громадського транспорту в Дніпрі здійснювалося за залишковим принципом. У підсумку виникали затримки з виплати зарплат нашим співробітникам. Категорично не вистачало грошей на ремонт. Зараз же міська рада надає з міського бюджету фінансову підтримку. Її вистачає на зарплату, на електроенергію, на профілактичні ремонти. Витрати чималі і при тарифі в 10 гривень собівартість проїзду одного пасажира склала – за перший квартал 2025 року понад 24,65 грн. Але вартість проїзду для пасажирів підвищувати поки що не планується.

Фото Валерія Кравченка

Дніпровські