Бойова медикиня з Дніпра: історія Наталії Білозерцевої, яка рятує життя на фронті

09 липня 2025 р. 09:31

09 липня 2025 р. 09:31

Сержант медичної роти 108-ї бригади територіальної оборони Наталія Білозерцева, уродженка Дніпра, уже два роки рятує життя українських захисників на передовій. Лікарка із 25-річним досвідом роботи в цивільній медицині, вона застосувала свій багатий досвід екстремальної медицини, здобутий у придорожній амбулаторії на Житомирщині, для роботи в зоні бойових дій. Її історія — це приклад мужності, самовідданості та людяності в умовах війни, пише «Наше місто» з посиланням на 108 бригаду ТРо.

Від цивільної медицини до фронту

Наталія Білозерцева, яка має майже чверть століття досвіду як лікарка загальної практики, працювала в сільській амбулаторії на Житомирщині після закінчення медичного інституту. За її словами, близькість амбулаторії до великої автотраси дозволила їй здобути значний досвід роботи з невідкладними станами, що стало в нагоді під час війни.

«Коли почалася війна, усі медики розуміли, що можуть бути мобілізовані. Жоден із нас не виїхав за кордон. Ми бачили колони переселенців, пригнічених людей, які втратили домівки, і звірства росіян у Бучі та Ірпені. Стояти осторонь було неможливо», — розповідає Наталія.

Особиста трагедія спонукала її до дії: її син, який пішов добровольцем на фронт у травні 2022 року, зник безвісти 5 жовтня 2024 року. Наталія виховала двох прийомних дітей, яких забрала з інтернату, коли їм було 11 і 9 років. Її донька зараз мешкає на Київщині, але син залишився в її серці як болюча втрата.

Рішення піти на війну

Наталія прийняла рішення вступити до війська ще на початку повномасштабного вторгнення, але певні обставини відтермінували цей крок. Вона звернулася за порадою до брата, який уже служив у 108-й бригаді ТрО, і після консультації з начальником медичної служби отримала направлення до частини.

«Я пішла до 108-ї бригади, бо це тероборона Дніпропетровщини. Знала, що служитиму з земляками», — зазначає Наталія

Офіційно вона стала військовою 31 травня 2023 року. Уже в перший день служби її чекало випробування: до медпункту привезли двох важкопоранених бійців. Попри відсутність досвіду роботи з осколковими пораненнями, Наталія швидко адаптувалася до нових викликів.

«У цивільній амбулаторії ми часто стикалися з невідкладними станами, але осколкові поранення — це було вперше. За півтора року в бригаді я здобула величезний досвід», — ділиться вона.

Відзнака «За порятунок життя»

28 червня 2023 року Наталія отримала відзнаку «За порятунок життя» за участь у штурмі як бойовий медик. Того дня вона забезпечувала евакуацію поранених у складних умовах, коли бракувало хірургів. Працюючи разом із госпітальєрами, вона приймала швидкі рішення на місці, попри обмежений досвід роботи з рацією та бойовими ефірами.

«Життя навчило. До вечора я стала справжнім радистом і впоралася з важкими пораненнями. Війна сповнена несподіванок, часто сумних. Буває, повідомляють про одного пораненого, а привозять двох», — згадує Наталія.

Один із випадків, який їй запам’ятався, — поранений боєць, який вигукнув: «Який я щасливчик! За мною стільки “200”-х…». З’ясувалося, що шестеро його побратимів загинули на перехресті, а їхні тіла росіяни замінували. Наталія надала бійцю медичну та психологічну підтримку, і згодом вони разом працювали в евакуаційній групі. Цей боєць, який виявився інвалідом із дитинства через вроджену ваду нирки, називає Наталію своїм єдиним жіночим бойовим побратимом.

Радісні моменти на війні

Попри трагедії, Наталія згадує й радісні випадки. Одного разу по рації повідомили, що їхня колега з позивним «Квітка» загинула. Однак, коли її привезли до медпункту, виявилося, що вона жива

«Я кинулася її оглядати, а вона сміється: “Та що ж ви так риєтеся!”. Сказали, що вона “200”, а ми раділи, що “Квітка” жива», — розповідає Наталія.

Інший зворушливий випадок стався нещодавно. Під час евакуації пораненого Наталія впізнала в ньому свого колишнього пацієнта з Мирополя, де працювала сімейною лікаркою.

«Він назвав позивний своєї групи БПЛА — “Некст” і “Туз”. Я запитала, хто його батьки, коли день народження. А він сміється: “Ви ж мій сімейний лікар!”. Колеги подумали, що в нього гарячка, але я пояснила, що це мій пацієнт. Він жартував: “Ви пішли на війну, а мені довелося шукати іншого лікаря!”», — згадує Наталія з посмішкою.

Уроки війни та мрії про майбутнє

Наталія зазначає, що війна навчила її глибшої відповідальності перед пацієнтами та толерантності до поранених. Вона згадує випадок із військовим, який ділився своїм досвідом із Бахмута, і лише на фронті вона зрозуміла, наскільки важливо вислуховувати людей, які пережили пекло війни.

«На війні я навчилася бути поруч із пораненим, навіть коли фізично важко. А ще зрозуміла, як важливо вислухати людину, яка пережила травму», — ділиться вона.

Наталія мріє повернутися до цивільної медицини після перемоги, щоб розвивати свою професію та продовжувати навчання. Вона залишається цивільним лікарем у душі, але її досвід на війні став безцінним для порятунку життів.

«Моя мрія — повернутися до мирної роботи, до свого колективу. Але для цього треба виборити перемогу», — зазначає Наталія.

Наталія Білозерцева — приклад справжньої героїні, яка поєднує професійну майстерність із людяністю. Її самовідданість на фронті врятувала десятки життів, а історії про радісні та трагічні моменти війни нагадують про ціну, яку платять українські медики в боротьбі за свободу. Мешканці Дніпра пишаються своєю землячкою, яка, попри особисті втрати, продовжує служити Україні.

Дніпровські