ЕКСКЛЮЗИВ Вигул собак у місті повинен бути не лише комфортним, а й свідомим: історія дніпрянки Олени і її мопса Річмонда

11 липня 2025 р. 12:04

11 липня 2025 р. 12:04

Для дніпрянки Олени собака — це не просто улюбленець. Це мрія, що здійснилася. Це член родини. Це хвостата любов, яку вона плекала в думках багато років. І от уже вісім років поруч із нею живе мопс, на ім’я Річмонд Оленович — пухкий, зморшкуватий, із добрими очима та спокійною вдачею. Історію дніпрянки дізнавалася журналістка «Наше місто».

(фото з архіву Олени)

«Я досить довго просила чоловіка, щоб він мені подарував собаку. Хотілося саме м’якенького, зморшкуватого — такого, як мопс. У нас немає дітей, і дуже хотілося комусь віддавати свою любов. Тепер Річмонд — це і є моя дитина» , — ділиться Олена.

Улюблений маршрут — до парку Шевченка

Колись щоденні прогулянки з Річмондом відбувалися в улюбленому парку Шевченка. Там облаштовано спеціальний майданчик для вигулу та тренування собак — зі смугою перешкод, сходинками, тунелями. Олена згадує ці прогулянки з теплом.

«Дуже любили туди ходити. Там справді хороший простір для того, щоб собака розім’явся, побігав, поспілкувався з іншими. Але після початку повномасштабного вторгнення, на жаль, ми перестали відвідувати цю локацію — із міркувань безпеки» , — пригадує дніпрянка.

Родина Олени живе неподалік від центрального залізничного вокзалу. Район не раз зазнавав ракетних ударів, тож гучні звуки стали великою проблемою.

«Річмонд дуже важко переносить вибухи та сирени. Він лякається, тремтить, ховається. Мені іноді здається, що він відчуває все навіть глибше, ніж ми. Я переживаю за нього як за дитину» , — каже Олена.

Порятунок — на природі

Щоб відновлювати нервову систему улюбленця, родина часто виїжджає на дачу. Це заміський приватний будинок, де є тиша, свіже повітря та простір для спокійних прогулянок.

«Там Річмонд оживає — бігає, принюхується до квітів, лежить на траві. Йому дуже подобається природа. І мені теж. Це наш рятівний простір», — розповідає Олена.

Сусідська спільнота собачників

Попри складні часи, Олена не припинила вигулювати собаку щодня. У дворі неподалік дому є зручна доріжка, де місцеві жителі гуляють зі своїми улюбленцями. З часом тут сформувалося справжнє собаче ком’юніті.

«Ми всі знайомі. Всі прибираємо за своїми тваринами. Один одному нагадуємо про пакетики, стежимо за чистотою. У нас спільна відповідальність — не тільки за своїх собак, а й за простір, у якому ми живемо» , — розповідає Олена.

Відповідальність — не лише моральна, а й правова

Олена переконана, що вигул собак у місті повинен бути не лише комфортним, а й свідомим. Вона знає про штрафи за неприбирання та вважає такі санкції справедливими.

«Ми ж турбуємося про дітей, тож і про собак маємо так само піклуватися. Якщо вже взяв на себе відповідальність за тварину — будь добрий, прибирай і дотримуйся правил» , — додає жінка.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за не прибирання за собакою у публічному місці передбачено штраф:

• від 170 до 340 гривень — за перше порушення;
  
• від 340 до 510 гривень — за повторне протягом року.
  

Історія Олени та Річмонда — це ще одне нагадування, наскільки сильною може бути емоційна прив’язаність між людиною та собакою. Це про турботу, підтримку, спокій і ніжність. І, звісно ж, про відповідальність, яка завжди має йти поруч із любов’ю.

Дніпровські