Став депутатом міської ради у 19 років і пішов у ЗСУ: історія захисника з ТрО Дніпра

11 липня 2025 р. 17:02

11 липня 2025 р. 17:02

У 19 років він став депутатом міськради, а згодом — бійцем Збройних сил України. Олександр Поліщук із Черкащини — приклад громадянської мужності та небайдужості, який пройшов шлях від патріота-волонтера до артилериста, попри поранення, інвалідність і відмову військкомату. Його історію розповіли у пресслужбі 128-ї окремої бригади ТрО «Дике Поле» СВ ЗСУ .

«На росії готують вбивати і захоплювати чужу землю з дитсадка, а у нас патріотичної підготовки, щоб захищати власну землю, взагалі не було, коли я вчився у школі», — каже Олександр Поліщук.

У 2015 році він уперше обрався депутатом Золотоніської міської ради. За плечима на той час мав лише освіту ліцеїста — за фахом «бухгалтер-обліковець, оператор ПК», і водночас — палке захоплення історією України. Усвідомлюючи, що йому не вистачає життєвого досвіду, Олександр вирішив здобути його у Збройних силах.

«У 2015 році з війни у відпустку приїхав товариш. Я послухав його розповіді, зібрав волонтерську допомогу і поїхав до нього в зону бойових дій. Прожив із хлопцями два тижні й вирішив залишитись та підписати контракт на три роки служби», — згадує він.

Він служив у 93-й окремій механізованій бригаді, яка тоді вела бойові дії на Донеччині. У березні 2016 року отримав важке поранення в ногу, але після лікування знову повернувся в стрій — цього разу на Луганщину. Згодом — нові ускладнення та медична комісія, яка визнала його непридатним до служби.

Після демобілізації Олександр не залишив патріотичної справи — у рідній Черкащині він очолив громадську організацію, яка займалася вихованням молоді.

«У росіян у галузі інформаційного впливу працюють справжні армії, які формують в інших країнах проросійський погляд. Це ж не лише про нас – в Африці уряди зносять і замінюють на промосковські. Нам треба дуже багато працювати, щоб зменшити цей вплив. І починати роботу треба з підлітків», — переконаний Олександр.

Він вступив до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на історичний факультет. У 2020 році знову став депутатом міської ради, але здобути диплом не встиг — повномасштабне вторгнення Росії змусило повернутися до армії.

«Наприкінці 2021 року пішов до ТЦК оновити дані, пройшов ВЛК й отримав інвалідність. Через два місяці знову туди прийшов через вторгнення, а мені сказали, щоб я йшов звідти зі своєю інвалідністю і не заважав працювати», — згадує Олександр.

Та замість того, щоб опустити руки, він пішов у територіальну оборону — тоді брали без комісій.

«Руки, ноги, голова в наявності – цього досить», — іронізує ветеран.

У ЗСУ Олександр опанував нові військові спеціальності. Він воював як артилерист і мінометник під Мар’їнкою та Вугледаром, а також на північному кордоні України. Зараз він служить у 128-й бригаді ТрО «Дике Поле» сержантом, командиром відділення, працює у сфері сучасних технологій війни.

Мріє повернутись до Золотоноші, закінчити університет і розпочати просвітницьку роботу серед молоді.

«Коли повернемося, треба буде таки закінчити університет і почати вести просвітницьку і виховну роботу. Інакше її проведе ворог у вигляді мобілізації місцевого населення на окупованих територіях, але тоді буде вже пізно», — каже Олександр.

Нагадаємо, раніше ми писали: Пережити втрату від війни двічі: історія Інни з Дніпра .

Також ми говорили: Після 10 операцій Андрій знову вчиться ходити і хоче повернутися на фронт: історія воїна з Дніпра .

Фото: 128 окрема бригада ТрО «Дике Поле» СВ ЗСУ.

Дніпровські