ЕКСКЛЮЗИВ Коли мистецтво лікує: історія мінометника-художника з Дніпра, який не випускав пензля навіть на війні

26 липня 2025 р. 13:28

26 липня 2025 р. 13:28

У цивільному житті — інженер з проєктування важкої техніки, на фронті — мінометник у складі ЗСУ. А в душі — художник, який перетворює біль і надію на картини. Дніпрянин Сергій Мельников не припинив творити навіть на передовій. Сергію 43 роки. За фахом — інженер. Понад 15 років працює у міжнародній компанії, де розробляє евакуатори. Але з дитинства мріяв малювати — закінчив художню школу, проте довго не наважувався взяти до рук фарби, пише “Наше місто”.

“Я боявся фарб. Хотів багато речей написати ще з дитинства, але не виходило. Одного разу на роботі подивився на заставку на комп’ютері — це була гора Еребор з “Хоббіта” — і подумав: ну все, треба почати. Купив полотно, фарби, і за два дні написав свою першу картину. З того все й почалося” , — згадує Сергій.

Відтоді чоловік створив десятки робіт: переважно це пейзажі, фантазійні сюжети, натюрморти. В його картинах часто з’являються гори — їх Сергій малює найчастіше, за порадою викладачки з художньої школи, до якої досі ходить і його діти.

У перші дні повномасштабного вторгнення Сергій пішов добровольцем до війська. Служив мінометником, командував розрахунком у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Пройшов Запорізький напрямок, Миколаївщину, Донбас. Та у жовтні 2024 року на позиціях біля Торецька внаслідок обстрілу з вертольота отримав важку контузію.

«Три дні ми не могли правильно виставити міномет, позиція була дуже близько до ворога — близько 900 метрів. Кожного дня — обстріли з вертольота. На четвертий день ми не встигли сховатися, і по нас прилетіло. Один побратим — поранення, ще один — легка контузія, у мене — важка. Я вилетів з бліндажа як торпеда. Частково втратив слух» , — розповідає військовий.

Попри обстріли, Сергій продовжував малювати навіть на передовій.

«Сидиш на позиції, чекаєш запиту — і між цим малюєш. Один з натюрмортів я створив прямо у бліндажі. Там був маленький будиночок під деревом, місячна ніч, гарні вікна — така атмосферна сцена. Я сидів і писав, поки над головою гупала артилерія. Історія цієї картини особлива — я подарував її журналістці, яка брала в мене інтерв’ю телефоном. Написана вона була на фронті, під прильотами» , — ділиться художник.

Серед інших “фронтових” робіт — тубус від 120-мм міни, який Сергій перетворив на полотно. На ньому — краєвид з позиції біля Курдюмівки. Цей “артоб’єкт” зберігається у волонтерів у Вінниці, як подяка за допомогу бригаді.

Сьогодні Сергій лікується, відновлюється, продовжує працювати й малювати. Його картини вже побували у Канаді, Празі, Німеччині, Туреччині — зазвичай як подарунок. У живописі — не тільки візуальне мистецтво, а й шлях до внутрішнього зцілення.

«У мене є картина з Янголом — а в нього обличчя мого сина. Просто попросив сина стати, сфоткав і змалював. Це не просто мистецтво. Це спосіб не втратити контакт з тими, кого ми любимо. Це терапія» , — каже Сергій.

Його остання робота — пейзаж із гри “Герої меча та магії”. Найскладніше, зізнається, — це будівлі.

«Око бачить усе. Якщо хоч трошки помилитися з геометрією будинку — це одразу впадає в очі. З деревом — не так, а з архітектурою складно. Треба точно піймати перспективу» , — пояснює художник.

У планах Сергія — виставка власних робіт. А ще — поїздка до Нової Зеландії, у реальний Хоббітон, що надихнув його на першу картину.

«Я не продаю картини. Я їх дарую. Малюю — бо інакше не можу. Бо кожен мазок — це частинка мого життя, частинка моїх побратимів. І пам’яті. І надії на те, що ми всі вистоїмо» , — додає Сергій.

Раніше ми писали, художник з Дніпра створив найбільший український прапор на полотні.

Також ми писали, у Дніпрі відкрилась виставка пам’яті талановитого художника-переселенця.

Дніпровські