Святий Пантелеймон: цілитель душі, мученик віри й народний покровитель, що про нього відомо

27 липня 2025 р. 07:50

27 липня 2025 р. 07:50

Святий Пантелеймон — не лише символ милосердя й небесного зцілення, а й одна з найшанованіших постатей на межі історії, легенди та віри. Його день — 27 липня за новим стилем — мов жнивна молитва про зцілення тіла і духу.

Коли спека висушує трави, а небо палає, мов ікона, літо входить у пору зцілення — стиглості, терпкості й молитви. І саме тоді, 27 липня, над світом знову сходить день святого Пантелеймона — того, хто лікував хвороби тілесні, але ще більше — духовні. У цей день варто зупинитися в метушні, прикласти руку до серця — і дослухатися: може, в душі вже шепоче молитва?

Легендарний лікар із Нікомидії: історія життя та мучеництва

У часи жорстоких гонінь на християн в Нікомидії, народився хлопчик, якому судилося стати символом милосердя, цілительства і непохитної віри. Його звали Пантолеон — що в перекладі означає “у всьому лев” . Його мати Еввула була християнкою і мріяла виховати сина у вірі, проте передчасна смерть передала виховання у руки язичницького батька Євсторгія. Пантолеон навчався в школі і здобув лікарське мистецтво в найкращого місцевого ескулапа — Євфросина. Його обдарованість була настільки очевидною, що імператор Максиміан забажав бачити юнака при своєму дворі. Та життя молодого лікаря круто змінилося після знайомства з пресвітером Єрмолаєм, який у ті часи таємно перебував у місті після страшного винищення 20 тисяч християн у 303 році.

“Коли він почав приходити до мене щоденно, я зрозумів: це душа, яка вже шукає не тільки ліків — а вічного життя” , — згадував святий Єрмолай у своєму житії.

Одного разу Пантолеон став свідком страшної сцени: на дорозі лежала мертва дитина, ужалена змією. А гадюка ще згорнулась поруч. Юнак у відчаї став гаряче молитися Ісусу Христу, благав воскресити дитину і знищити змія.

“Якщо Ти, Господи, виконаєш мою молитву — я стану Твоїм навіки” , — в серцях вигукнув майбутній святий.

Дитина відкрила очі, а змія розлетілася на шматки. Це було знамення. Невдовзі юнак прийняв хрещення від Єрмолая й отримав нове ім’я — Пантелеймон, що перекладається як “всемилостивий” . Пантелеймон не тільки сам прийняв віру, а й навернув до Христа свого батька. Побачивши, як син молитвою зцілив сліпого, Євсторгій разом із прозрілим прийняв хрещення. Невдовзі батько помер, а Пантелеймон віддав усе своє життя тим, хто страждав.

Він лікував безоплатно, відвідував ув’язнених християн, лікував їхні рани. Його ім’я стало символом надії, а будинок — місцем зцілення. Слава про нового лікаря-цілителя облетіла Нікомидію. І не всі цьому зраділи. Інші лікарі, втративши пацієнтів, донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув’язнених християн і прославляє ім’я Христа. Його привели на суд до Максиміана.

Імператор умовляв юнака зректися віри. Та Пантелеймон перед очима всіх зцілив паралітика. Імператор у гніві наказав стратити зціленого, а Пантелеймона віддав на страшні муки аби той відрікся. Його тіло рвали залізними гачками, обпалювали вогнем, розтягували на колесі, кидали в кипляче олово і навіть в море з каменем на шиї. Але все було марно — юнак залишався неушкодженим. Бог був з ним. Зрештою Пантелеймона вивели в на арену амфітеатру і кинули на розтерзання диким звірам. Але леви лише лизали його ноги. Глядачі почали скандувати: “Великий Бог християнський!.” Розлючений імператор наказав страчувати всіх, хто прославляв Христа, а самого Пантелеймона — обезголовити. Одночасно за віру постали й священномученики Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Їм відтяли голови, і вони увійшли до лику мучеників.

А Пантелеймона на місці страти прив’язали до оливкового дерева. Один з воїнів замахнувся мечем, але той став м’яким, як віск. Пантелеймон, ти часом, завершив молитву і почувся голос з неба:

“Пантелеймоне, йди до Мене у радість Небесного Царства”.

Воїни впали на коліна. Вони не хотіли продовжувати страту, але Пантелеймон сказав:

“Виконайте наказ — і тоді будете мати зі мною участь у житті вічному”.

Зі сльозами вони поцілували святого. Коли меч упав на його шию, за переказами, з рани потекла не кров — а молоко. А дерево, до якого був прив’язаний Пантелеймон, вкрилося плодами. Його тіло кинули у вогонь, але полум’я не торкнулося святого. Його поховали християни, а троє слуг — Лаврентій, Васса і Павіан — описали його життя, страждання і чудеса. Це стало основою для Житія святого Пантелеймона, яке читають донині. А ми вам тут трішки переповіли.

На іконах святий Пантелеймон зображений як юнак у червоному вбранні зі скринькою ліків і ложечкою — символ того, що він лікував безкоштовно. Часто зображення святого супроводжуються житійними сценами — як нагадування про його подвиг.

На іконах святий Пантелеймон зображений як юнак у червоному вбранні зі скринькою ліків і ложечкою - фото ікони з відкритих джерел

Іменем милосердя: як Пантелеймона вшановує Церква і народ

Ім’я Пантелеймон перекладається як “всемилостивий” ». Цей не просто імення — це духовне кредо. Церква шанує його як одного з найбільших святих-цілителів, поряд з безсрібниками Космою й Даміаном. Мощі святого розійшлися по всьому християнському світу. Його чесна глава нині зберігається у Афонському монастирі. Частина мощей — у Володимирському соборі в Києві. Вшанування святого в Київській Русі сягає щонайменше ХІІ століття. Князь Ізяслав, син Мстислава Великого, хрещений з іменем Пантелеймон, мав на шоломі його образ і залишився живим у вирішальній битві 1151 року. Його ікони часто прикрашають лікарні, госпіталі, військові шпиталі. До нього звертаються зі щирими молитвами у хвилини хвороб — фізичних і душевних. У народі його вважають “небесним лікарем” і “покровителем воїнів” , бо святий допомагає не лише в мирному лікуванні, а й у зціленні ран війни.

“Святий великомученику і цілителю Пантелеймоне, зглянься з неба, зціли від недуги, збережи душу від зневіри. Будь моїм заступником у скорботі, і хай милість твоя буде ліками моїми, як віра — моїм світлом”.

Цю молитву виголошували вголос над хворим, торкаючись чола натільним хрестом. У храмах служили молебні “на зцілення”, особливо в монастирях, де святому зведено окремі престоли.

Українська церковна традиція особливо тепло шанує Пантелеймона. Йому присвячено десятки храмів, серед яких — величний монастир святого Пантелеймона на Афоні, заснований слов’янами й тісно пов'язаний із українським чернецтвом. У Києві його ім’я носить один із найгарніших храмів у стилі українського модерну — на схилах Феофанії. У Кривому Розі теж є парафія великомученика Пантелеймона Дніпровської єпархії ПЦУ.

Ікона великомученика і цілителя Пантелеймона - фото з відкритих джерел

Задля вашої зручності ми опублікували адреси та контакти храмів Православної Церкви України у Кривому Розі за районами. У місті також діють три храми Української Греко-Католицької Церкви , кожен з яких розташований у різних районах. Їхні адреси також були опубліковані раніше на у спільноті Криворізької ради церков.

Пантелеймон і сьогодення: зцілення не лише тілесне

У наші буремні часи постать Пантелеймона набирає нового звучання. Він — образ співчуття, єднання і внутрішнього світла. Українські медики, волонтери, психологи й капелани — всі, хто рятує душі й тіла — уособлюють його дух. Благодійні організації, шпиталі, навіть фронтові медпункти часто носять його ім’я. У День святого Пантелеймона Україна вшановує не лише небесного заступника, а й тих, хто несе служіння милосердям сьогодні. Це — свято всіх, хто лікує. І тих, хто не зневірився. Бо зцілення — не завжди про ліки. Іноді — це слово. Дотик. Віра. А іноді — надія, яку дає молитва, промовлена в тиші серця.

Українські звичаї, прикмети та символіка дня Пантелеймона

Народна традиція переплітає християнське свято з дохристиянськими мотивами. 27 липня у селах, ще досі можна почути: “На Пантелеймона — серп за пояс ”. Це натяк, що жнива в розпалі, а в цей день краще не жати. У цей день часто молилися за добру працю, за здоров’я жнивників, за силу рук і лад у родині. Зберігся звичай освячувати в церкві лікарські рослини — м’яту, чебрець, звіробій, полин. Особливе місце займали мак і любисток — як символи захисту й чистоти. Увечері запалювали свічку перед іконою святого і читали молитву про здоров’я родини. Існувало повір’я, що до Пантелеймона не варто лікуватися — мовляв, усе до того часу "тимчасове", а справжнє зцілення приходить лише з його днем. Старі бабусі-харцизяки казали: “Пантелеймон подасть: чи здоров’я, чи терпіння, чи силу перенести” . У цей день припиняли жнива, жінки пекли обжинковий хліб, а чоловіки обкурювали подвір’я полином — "щоб не хворіло і не гриміло". Вірили: якщо на Пантелеймона грім — буде пожежливе літо, якщо спека — зима буде лютіша.

“На Пантелеймона жниво стає в корони — калина наливає силу, а сонце прощається на захід коротший” , — говорили старі люди.

В Україні день святого Пантелеймона вважали особливим часом для молитви про здоров’я дітей. У Карпатах до цього дня готували “пантілеймонівське зілля” — збір із семи трав, що, як вірили, набував цілющої сили. Молодиці в полі клали хрест із волошок і маків, молячись:

“Святий Пантілеймоне, відверни лихо з наших домів, обмий нас з роси й наділи сили.”

На Поліссі ж казали: якщо на Пантелеймона під вікном заспіває жайвір — у хаті не буде хвороб увесь рік.

Прикмети дня Пантелеймона:

• Якщо вранці роса густа — осінь буде дощовою.
• Якщо пити відвар звіробою, зібраного сьогодні — хвороби оминатимуть.
• Якщо день похмурий — осінь буде теплою й затяжною.
• Добре починати лікування медом або настоянками — “Пантелеймон благословить”.

Можливо, ми вже не варимо зілля, але все ще несемо в серці віру у зцілення — тілесне й душевне. В умовах постійного стресу, втоми, невідомості — образ святого Пантелеймона нагадує: зцілення починається з любові, милосердя й молитви. І навіть у найтемнішу годину, коли здається, що зцілення неможливе — варто лише покликати Його ім’я.

З молитвою й ліками, зі свічкою і лікарською рослиною — день Пантелеймона залишається для українців символом зцілення. Вшануймо його добром, словом, молитвою. І нехай милосердя стане нашою відповіддю на біль світу.

У день святого Пантелеймона нехай кожне серце знайде спокій, кожна рана — зцілення, а кожна душа — світло. Бо милість сильніша за біль, а віра — за хворобу. І якщо тихо, з надією, прошепотіти Йому молитву — відчуєш: Він чує . Раніше ми писали, про кого згадують, за що моляться в липні та які знаки лишили нам праведники - повний церковний календар.

Дніпровські