16 серпня – Перенесення Нерукотворного образа Спасителя: чудо, що поєднує історію і віру, або Третій Спас, чи Спас на полотні

16 серпня 2025 р. 14:52

16 серпня 2025 р. 14:52

Серпень поволі згасає, знімаючи з полів останнє золоте проміння літа. У повітрі вже відчувається тонка нитка осені, що обплітає села й міста ароматом свіжоспеченого хліба та теплих горіхів. Третій Спас — Горіховий та Хлібний — приходить як щедрий подорожній, несучи кошик врожаю, спогадів і давніх звичаїв, що об’єднують серце людини з ритмом землі. У цій даті переплітаються земні радощі врожаю та глибокий духовний зміст, у якому оживають сторінки євангельської історії.

Цього дня в християнському календарі відзначають перенесення Нерукотворного образа Господа нашого Ісуса Христа – найвідомішої ікони Спасителя, що отримала назву “Спас на полотні”. У народі свято зберегло свої власні імена: Третій Спас, Горіховий або Полотняний, відображаючи і духовний зміст події, і традиційні хліборобські звичаї, пов’язані з осіннім урожаєм.

Таємниці Святого Мандиліона: від Едеси до Константинополя

Свято "Спаса на полотні", яке велично відзначається 16 серпня, присвячене вшануванню дивовижної ікони Ісуса Христа – Нерукотворного Образу. Легенда про цей образ оповита таємничим серпанком часу: колись князь і володар міста Едеса, страждав на невиліковну проказу. Згідно з давнім переданням, князь Абгар послав до Ісуса свого художника з проханням намалювати Його портрет, в надії на зцілення. Художник намагався створити зображення, але його зусилля були марні: обличчя Христа сяяло так яскраво, що воно не піддавалось людській руці. Тоді Ісус узяв білосніжний рушник (убрус) і притулив його до свого обличчя — на полотні залишився дивовижний відбиток Його святого лику. Апостол Фома послав до Едеса святого Фадея з убрусом. Князь, доторкнувшись до чудодійного рушника, одразу отримав полегшення, а згодом повністю вилікувався. Ця подія стала символом початку поширення християнства в Едесі.

Рушник урочисто прикріпили над головними воротами міста як оберіг. Хоча святиню згодом викрали. Образ, який християни називали Святим Мандиліоном, став надзвичайно шанованим. У X столітті його було перенесено з Єрусалиму до Константинополя. Під час арабської окупації міста у 944 році імператор Костянтин VII викупив святиню у еміра та урочисто встановив у церкві Пресвятої Богородиці. На жаль, під час Четвертого хрестового походу в 1204 році, коли Константинополь був пограбований, тканина зникла. Деякі історики вважають, що її згодом знайдено у Сент-Шапель короля Франції Людовика IX у Парижі, де вона залишалася до Французької революції.

Цікаво, що перші візантійські та давньоруські ікони, відомі як “Спас на полотні” чи “Спас Нерукотворний”, писалися саме з цього першого образу. У православній традиції ця ікона має особливе шанування: її зображення широко використовують у іконописанні, а 16 серпня в храмах урочисті служби, що з’єднують віру, історію та чудесне в єдиному святковому дійстві.

Задля вашої зручності ми опублікували адреси та контакти храмів Православної Церкви України у Кривому Розі за районами. У місті також діють три храми Української Греко-Католицької Церкви , кожен з яких розташований у різних районах. Їхні адреси також були опубліковані раніше на у спільноті Криворізької ради церков.

Спас Нерукотворний. Фреска монастиря Ставроникита на Святій Горі Афон. XVI сторіччя. —  фото athos-ukraine.com

«Спас на полотні»: у народній пам’яті і традиціях

В народі свято отримало назви Третій, Хлібний або Полотняний Спас. Воно завершувало цикл трьох літніх Спасів: Першого (Медового) та Другого (Яблучного), символізуючи завершення щедрих жнив і початок відповідальної сівби озимих культур. Саме тому в народі говорили: “Третій Спас – хліба припас”. У цей день проходили пишні “дожинки” — святкування завершення жнив. Господині з натхненням випікали духмяні пироги з борошна нового врожаю та святковий хліб або коровай, який ставав символом достатку і головною окрасою столу.  Ярмарки розквітали гаміром, а тканини, полотно та інші ремісничі вироби були символом торгівлі та процвітання.

На полях селяни проводили завершальні “досівки” озимих культур. Жінки з хлібом і сіллю, символами добробуту та родючості, проводжали чоловіків на сівбу. А в лісах розпочинався збір запашних горіхів, які, за повір’ям, передвіщали щедрий урожай наступного року.

Третій Спас був не лише святом праці та достатку, а й символом єдності людини з природою: кожна деталь обряду — від хліба на столі до зібраних горіхів — нагадувала про взаємозв’язок людини і землі, про вдячність за дари осені та турботу про майбутній урожай.

До Третього Спаса закінчувався строгий Успенський піст, і святковий стіл наповнювався ароматними м’ясними та рибними стравами, соковитими яблуками, медом і горіхами, зібраними протягом літа. Це було часом щедрості, радості та спільного родинного святкування.

Третій Спас —  фото ілюстративне з відкритих джерел

Народні прикмети: погляд у майбутню осінь

Третій Спас завжди був пронизаний тісним зв’язком людини з природою. Якщо журавлі відлітали до Спаса — очікували морозів на Покрову. Яка погода 16 серпня, така й осінь: ранній листопад, сильні вітри чи ясне небо, — все сприймалося як знак від природи. Селяни уважно стежили за росою, вітром та хмарністю, передбачаючи врожайність і час збору плодів. Старі люди казали: “Після Третього Спаса — сонце на осінь пішло”, що символізує поступове наближення осені.

Для сучасних вірян Перенесення Нерукотворного образу Спасителя — це день молитви, святкового богослужіння і роздумів про чудеса Христа. Ікона Нерукотворного Образу, що сяє на полотні, залишається символом незримого, але могутнього дотику Бога до людського життя.

Цей Спас нагадує, що кожна праця, кожне свято і кожен жест доброти відлунюють у безмежжі часу, залишаючи світлі сліди для наступних поколінь. Третій Спас — це і лагідне прощання з літом, і тепле привітання осені. У ньому є смак молодого горіха і запах свіжого хліба, радість від переповнених комор і світло віри, що переходить з покоління в покоління. Це день, коли ми згадуємо: усе земне і небесне — в гармонії, якщо серце вдячне.
Раніше ми писали, що серпень — це врожай не лише тілесний, а й духовний. Його дні — наче ікони, вписані в хід часу.

Дніпровські