Рік пам’яті молодшого сержанта Андрія Цараненка з села Хороше

26 серпня 2025 р. 11:03

26 серпня 2025 р. 11:03

26 серпня 2025 року — рівно рік, відколи у бою за Україну загинув молодший сержант Андрій Цараненко з села Хороше.

Життєвий шлях

Цараненко Андрій Вікторович народився 22 червня 1988 р. у с. Хороше, Синельниківського району, Дніпропетровської обл. Жив у с. Хороше.

Сім’я: залишилися син та батьки. Працював прохідником дільниці підготовчих робіт №1 ДТЕК ШУ Першотравенське.

Андрій народився та жив у селі. Мав глибокий зв’язок з рідною землею. Після 10-го класу вивчився у Петропавлівському училищі на тракториста та водія. Рік відслужив в армії та влаштувався слюсарем на Першотравенський ремонтно-механічний завод. Працював там вісім років. Потім здобув шахтарську професію та прийшов на блок №2 шахти «Степова». Трудився прохідником. Загалом його стаж у вугільній промисловості шість років. У 2015 р. був мобілізований та брав участь в АТО. Через рік повернувся до мирної праці. Роботящий, дуже відповідальний, без шкідливих звичок — завжди був на гарному рахунку в колективі. Поза шахтарською працею займався з батьком обробкою землі. Справою для душі було бджільництво.

Як гарний господар мав хист до будь-якої роботи: по-будувати, полагодити, зварити — все це чудово вмів.

- Удома в нас все зроблено синовими руками. Не раз чули від людей: «Як вам пощастило, у вас син справжній хазяїн!». І справді, Андрійко був нашою опорою та підтримкою... Попрощатися з ним приїхало багато побратимів та посестер. Усі згадували його найкращими словами. Казали, що був як сонечко! Розповідали, як приємно було з ним спілкуватися. Навіть там, на війні, примудрився якось знайти покинуті вулики і качати мед для своїх побратимів. Позивний «Царь» отримав як похідний від прізвище, але і характер мав такий: до будь-якої справи підходив серйозно. Хлопці навіть жартували, що він завжди з блокнотом для записів — все у нього мало бути до ладу, любив в усьому порядок, — розповідає мама захисника Ірина Василівна.

Шлях воїна

Став до лав захисників: вперше — у 2015 р., вдруге — 15 березня 2022 р. Звання: молодший сержант. Посада: номер обслуги 3-го мінометного розрахунку 1-го мінометного взводу мінометної батареї. Підрозділ: 108-ма окрема бригада територіальної оборони.

Андрій захищав країну під час АТО. Навесні 2015-го був мобілізований. Доєднався до Нацгвардії України. У званні старшого солдата воював за Донеччину — в районі Волновахи, Очеретиного, Авдіївки.

З початку повномасштабного вторгнення знову тримав стрій. Спершу перебував у Дніпрі та області. Пройшов підготовку. Боронив країну на Донецькому та Запорізькому напрямках, де йшли запеклі бої.

- Мене призначили командиром гранатометного розрахунку. Мав набрати до себе вмотивованих добровольців. Андрій визвався одразу і став одним із кулеметників. Ми були як сім’я, а він — душа цієї сім’ї. Не описати, яка це була людина! Розумний, відданий справі, завжди готовий до бою. До всього підходив по-хазяйськи. Коли купив машину, дбав про неї, як мати про малу дитину. Як би важко не було, тримав бойовий дух. Його всі любили і щиро раділи, коли отримав «Сталевий хрест», бо заслуговував і «Золотий»! Якось на початку осені 2023-го вороги активно наступали. Андрій, тоді вже у складі артилерії, зі своїм розрахунком випустили близько 500 мін за добу. Повернулися зморені, але щасливі, що зупинили наступ, допомогли нашій піхоті. А ще пам’ятаю, як у прифронтовому селі він побачив у полі комбайн. Мріяв, що купить такий їм з батьком, що знову працюватиме на землі.... Ми не могли повірити, коли дізналися про загибель нашого Царя, — згадує побратим Дмитро.

Загинув: 26 серпня 2024 р. у с. Чарівне, Пологівського району, Запорізької обл. На позиціях при виконанні бойового завдання — зарядив міну в міномет і в цей момент отримав смертельні поранення від обстрілу ворожої артилерії.

Прощалися з Героєм 30 серпня 2024 року у села Хороше.

Вічна та світла пам’ять захиснику України Андрію Цараненко!

Дніпровські