вологість:
тиск:
вітер:
В останню путь у Кривому Розі сьогодні провели 23-річного Андрія Лукашкова
29 серпня 2025 р. 21:31
29 серпня 2025 р. 21:31
Навіки 23. Сьогодні Кривий Ріг попрощався з розвідником Андрієм Лукашковим. Син разом з батьком стали на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення.
Нині згорьований Юрій стоїть над труною своєї дитини. Чоловік, який бачив на цій клятій війні все, невтішно плаче.
“Він почав служити ще в 2021 році, був розвідником. Я приїхав з-за кордону в перші дні війни, і з перших днів – у війську. Скільки всього пережили. Він в Нацгвардії, я – в ЗСУ. Як батько відмовляв його, але розмов вже не було ніяких. Так треба і хто окрім нас?” – згадує батько.
Майже місяць тіло 23-річного Андрія не могли повернути додому. Важке поранення він отримав наприкінці липня на Херсонщині. Лише сьогодні рідні, друзі та побратими змогли попрощатися із добрим, щирим і відважним.
“Приїхали підтримати батька, який втратив сина. Юрій служить у нас з початку війни, син – проходив службу в Нацгвардії. Зі слів Юрія, Андрій був строковиком, спокійно міг звільнитися з Національної гвардії, але прийняв рішення підписати контакт. Навіть попри те, що строковиком проходив службу в гарячих точках. Сьогодні батько втратив частину себе” – важко добирає слова побратим Іван.
“Його важко поранили в ногу, товариш йому допоміг. Потім всі, хто був на острові, вийшли. Його довго шукали на тому місці, але БпЛА не давали навіть наблизитись, шалені обстріли. Андрія знайшли біля води… Він так хотів жити… повз до води, бо знав, що буде допомога. Більше місяця його тіло не могли забрати. Мені це наче серпом по серцю. Він такий сердешний, теплий, завжди обніме” – не може стримати сліз знайома Тетяна Нікифорівна.
У Андрія було багато планів на життя, на нього чекала дівчина. Він пройшов Харківський, Донецький і Херсонський напрямки, був на курсах у Великій Британії, отримав звання ефрейтора. Найбільше мріяв про перемогу України.
“Ми його чекали кожен місяць. Він заходив до мого онука Стефана, з яким товаришував, потім до нашої сім’ї. Я людина у віці, але з Андрієм довго розмовляли. Питаю: “Андрюшо, як тобі, неважко? Не зізнавався. Він міг полегшити собі життя, але категорично від цього відмовився: «Я і мій тато – такі люди, патріоти своєї країни. Ми будемо воювати до останнього», – розповідає пані Тетяна.
“Зараз ми бачимо звірячу натуру нашого сусіда, який не давав змогу евакуювати тіло загиблого бійця місяць. Андрій знаходився в сірій зоні вже полеглим. На жаль, ми прощаємося з ним лише сьогодні і будемо пам’ятати вічно” – присягаються побратими.
Джерело: ТРК Рудана
Джерело: krlife.com.ua
Новини рубріки
Вважався безвісти зниклим: на війні загинув військовий з Самару
29 серпня 2025 р. 21:17
Останній акорд літа: спека чи прохолода над Україною - прогноз на вихідні, 30–31 серпня
29 серпня 2025 р. 20:52