Лікар-волонтер «Хілер» з Дніпра рятує життя на передовій: історія мужності

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

30 серпня 2025 р. 15:21

30 серпня 2025 р. 15:21

Молодший сержант 108-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ , відомий за позивним «Хілер», розповів про свій шлях від головного лікаря до військового медика. Дмитро, за освітою сімейний лікар і менеджер медичних закладів, добровільно приєднався до ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення, щоб рятувати життя на фронті, пише «Наше місто».

До війни Дмитро працював головним лікарем і медичним директором у кількох лікувальних закладах Запоріжжя та Дніпра. У 2022 році, не знайшовши вакансій у військовому госпіталі, він волонтерив, допомагаючи швидкій і розбираючи медикаменти. Під час одного з викликів його помітив військовий медик і запросив до 110-ї бригади ТрО. Згодом Дмитро перевівся до 108-ї бригади з Дніпропетровщини, де став командиром медичної роти, а нині виконує обов’язки ординатора та т.в.о. начальника лікувального відділення.

Найскладнішим для «Хілера» було зіткнення з несправедливістю війни, особливо на початку служби, коли він бурхливо реагував на виклики. Найяскравіший спогад — робота під час масованого обстрілу прифронтового містечка на Запорізькому напрямку, коли ворог випустив понад 300 боєприпасів. Разом із командою Дмитро евакуйовував тяжко поранених цивільних, ховаючись від «Градів» і артилерії.

«Ми просто працювали, жартували, діяли злагоджено, не думаючи про небезпеку», — згадує він.

Серед мрій «Хілера» — відпочинок після війни:

«Ніжитися на шезлонгу біля басейну, пройти масаж, погуляти лісом».

У майбутньому він планує повернутися до медичного менеджменту, але визнає, що потрібен час для адаптації до цивільного життя. Дмитро закликає медиків не боятися йти на фронт, хоча й визнає: комфорт тут мінімальний.