Серце планети уповільнює свій ритм: що відомо про зупинку і зворотне обертання ядра Землі

10 вересня 2025 р. 21:00

10 вересня 2025 р. 21:00

У глибинах нашої планети, на відстані понад п’ять тисяч кілометрів під ногами, приховане її палаюче серце — внутрішнє ядро. Його не видно людському оку, проте саме його ритм визначає стабільність магнітного поля та навіть довжину земної доби. І от науковці зафіксували: цей глибинний маятник, схоже, змінив свій хід.

Світ науки сколихнула новина з Китаю: дослідники Пекінського університету припускають, що внутрішнє ядро Землі могло призупинити своє обертання, а згодом навіть почати рухатися у протилежний бік. Звучить як сюжет наукової фантастики, але насправді це частина природного циклу, який повторюється раз на кілька десятиліть.

Загадка підземних глибин: що кажуть науковці

Сейсмологи І Ян та Сяодун Сун проаналізували дані про землетруси з 1960-х років. Виявилося, що приблизно у 2009 році внутрішнє ядро сповільнилося і майже зрівнялося в обертанні з поверхнею Землі. А згодом, ймовірно, почало рухатися у зворотному напрямку. Подібний процес, за їхніми словами, вже відбувався на початку 1970-х.

Внутрішнє ядро: тверда куля в рідкому океані

Ядро Землі — це металева кулюва основа, яка прихована на тисячі кілометрів від поверхні. Воно має два шари:

• зовнішнє ядро — рідке, складене з розпеченого заліза, нікелю та домішок, саме воно формує магнітне поле;
• внутрішнє ядро — тверде, розпечене до 5 700 °C, переважно з тих самих елементів.

Зовнішнє ядро починається на глибині близько 2 900 км, а тверда серцевина — на 5 150 км. Це — справжнє «серце планети», яке живить її енергією та невидимими силами. Воно сховане на глибині понад 5 тисяч кілометрів і нагадує розпечену металеву кулю розміром із Плутон. Складається переважно з заліза та нікелю й «плаває» у рідкому зовнішньому ядрі. Така будова дозволяє йому обертатися незалежно від решти планети. Його рух визначають два гігантські чинники: магнітне поле, яке створює рідке ядро, та гравітаційний тиск мантії. Довгий час вчені були переконані, що ядро обертається рівно й безперервно. Але сейсмічні хвилі, які проходили крізь надра, відкрили нову правду: його рух не є сталим. Іноді ядро рухається в одному ритмі з корою, а часом — сповільнюється настільки, що здається, ніби завмирає. В реальності ж воно ніколи не стоїть на місці — просто змінює швидкість обертання.

З 2009 року зафіксоване помітне уповільнення, і тепер вчені говорять про циклічність: приблизно кожні 35 років відбувається «злам ритму», а повний цикл триває близько 70 років.

Ядро Землі почало сповільнюватися приблизно у 2010 році, рухаючись повільніше за поверхню планети —  фото ілюстративне з відкритих джерел

Які можливі наслідки?

Панікувати не варто — це не загрожує Землі катастрофою. Але навіть такі крихітні зміни можуть відчутно впливати на природні процеси.

• по-перше , обертання ядра корелює з тривалістю земної доби: у певні роки вона скорочується чи подовжується на мілісекунди;
• по-друге , ці зміни відображаються на магнітному полі планети;
• по-третє , у межах багаторічних циклів вони можуть позначатися на кліматі та навіть на рівні Світового океану.

Приміром, у 2024 році було зафіксовано три найкоротші дні в історії спостережень — доба зменшилася на 1,3–1,5 мілісекунди.

Чи всі вчені згодні?

Ні. Американський дослідник Джон Відейл вважає, що цикл набагато коротший — близько шести років. На його думку, уповільнення обертання ядра пов’язане з рухом рідкого заліза у зовнішньому ядрі та впливом масивних порід мантії. Це робить аналіз складним: дані «зашумлені», і кожен науковий центр може трактувати їх по-своєму. Зараз у світі тривають дослідження, які мають точніше визначити, чому внутрішнє ядро змінює напрямок руху і як це відбивається на нашій планеті. Вчені впевнені: хоча ми не відчуємо цих змін щодня, вони вплітаються у глобальні ритми Землі — від клімату до магнітного поля.

Для звичайної людини зміни майже невловимі: день може стати довшим або коротшим на кілька мілісекунд — настільки мало, що ми цього не відчуємо. Але для світу високих технологій такі коливання важливі: вони можуть вплинути на точність астрономічних вимірів, роботу супутників, стабільність магнітного поля. А через нього — і на кліматичні процеси.

Тож «серце Землі» б’ється в особливому ритмі, і хоч ми не чуємо його безпосередньо, його відлуння доходить до нас у вигляді тонких змін у природі й техносфері. Його повільні «подихи» і ритми нагадують нам: Земля — живий організм, що має власні цикли, недосяжні нашому щоденному сприйняттю, але здатні впливати на життя всієї цивілізації. Раніше ми писали, що цього разу вереснева повня збіглася в часі з повним місячним затемненням.

Дніпровські