ЕКСКЛЮЗИВ Контрасти Дніпра: як від козацьких перевозів до сучасних мостів формувалася унікальна архітектура та характер міста

13 вересня 2025 р. 14:06

13 вересня 2025 р. 14:06

До Дня міста ми вирушаємо у подорож Дніпром — містом контрастів, яке народилося на переправах. У сюжеті — історія найстаріших будівель і сучасних хмарочосів, монументів і мініскульптур, найдовших вулиць і найкоротших провулків. «Наше місто» покаже, як від козацьких перевозів до сучасних мостів формувалася унікальна архітектура та характер міста. Це розповідь про Дніпро, що поєднує минуле і майбутнє, традиції та рекорди.

Дніпро — місто, яке народилося на переправах. Його історія — це будівництво фортець і мостів, зведення найстаріших будівель і сучасних хмарочосів. Тут усе живе у контрастах: від козацьких поселень — до рекордів XXI століття.

Найстаріші будинки

На вулиці Сергія Єфремова збереглися два «казенні будинки» кінця XVIII століття, зведені за циркуляром Григорія Потьомкіна 1790 року. Вони стали найстарішими житловими будівлями міста.

«Їх було в комплексі 6–8 і вони планувалися для подальшого продажу. Будувалися вони з казни, тобто з державного бюджету, потім для чиновників, купців, міщан. Надавалася навіть безпроцентна розстрочка на 10 років, але після смерті Потьомкіна багато його проєктів були закинуті», — зазначає старша наукова співробітниця “Музею історії Дніпра” Катерина .

У XIX столітті тут розташовувався пансіон Кременчуцького училища, пізніше шпиталь. А в 1840-х будівлі викупили землемір Іван Івченко та дворянин Микола Леонов, які й надали їм вигляду з фронтонами та декоративними фасадами.

Сучасний «Маяк»

Контрастом до старих споруд став багатофункціональний комплекс «Маяк» — новий «рекордсмен» міста. Із 2023 року це найвища будівля Дніпра — 127 метрів, 32 поверхи. Усередині — житло, офіси й торгові площі. Особливістю є зростаюча догори висота стель, що підкреслює символічність «маяка» в силуеті міста.

«Він дуже гармонійно вписався в архітектурний ансамбль нашої Січеславської набережної, у хмарочоси ще авторства міського архітектора Олександра Дольніка. Архітектори комплексу намагалися гармонійно вписати його в існуючий ансамбль: навіть теракотова цегла перекликається з кольором комплексу “Амфітеатр”» , — розповідає Катерина.

Найвищий монумент та найменша скульптура

Монумент Вічної Слави, відкритий у жовтні 1967 року, став одним із найвищих символів пам’яті міста — 29,5 метра. Скульптори Василь Агібалов та Михайло Авсянкін увічнили героїв Другої світової війни.

«Складається цей пілон із фігури Батьківщини-матері заввишки 4,5 м та гранітного рельєфу — на пам’ять про воїнів, партизанів і підпільників, які загинули в роки війни», — пояснює співробіниця “Музею історії Дніпра”.

Цікаво, що монумент збирали на заводі «Південмаш», для цього навіть вирили спеціальну яму в одному з цехів.

На противагу велетням — мініскульптури. «Марафонець» із проєкту «Відчуй Дніпро» Карена Агаджаняна встановлений на Січеславській набережній — одній із найдовших у Європі (23 кілометри). Скульптурка символізує любов міста до бігу та марафонів.

«У 60-х роках інженер Борис Мільман і архітектор Володимир Зуєв створили справжню індустріальну оазу на шлакових відвалах металургійних заводів. Вона стала улюбленим місцем відпочинку дніпрян. Сьогодні ж тут популяризують біговий спорт і марафони», — згадує Катерина.

Вулиці-контрасти

Найкоротша вулиця Дніпра — Різнична. Її довжина лише 100 метрів. Колись вона була частиною Лісового Майдану, де з XVII століття розташовувалися лісопильні та склади. У 1970–80-х роках стару забудову знесли під час будівництва цирку, але один будинок і невеликий дворик лишилися.

«Раніше вона займала більший масштаб — від берега Дніпра до теперішньої вулиці Коцюбинського. Тут мешкала чисельна єврейська громада», — зазначає краєзнавиця.

А найдовша вулиця — Передова в Амур-Нижньодніпровському районі. Її протяжність — 12,5 км. Це майже суцільний приватний сектор із нумерацією будинків до 816-го.

«Назва вулиці походить від переднього краю, де в 1941 році зіткнулися радянська та німецька армії. Тут розташований і найстаріший у місті пам’ятник Тарасу Шевченку 1927 року, а також сквер із похованнями оборонців Дніпропетровська», — наголошує Катерина.

Місто переправ

Дніпро завжди був містом переправ. Ще в козацькі часи тут діяли перевозні шляхи між Новим Кодаком, Кам’янкою та укріпленнями на обох берегах.

У ХХ столітті їх замінили мости. Найдовший із них — Кайдацький, відкритий у 1982 році. Його довжина сягає 1 732 м, а конструкція складається з двох частин, розділених островом Намистанка.

А наймолодший — Південний міст, відкритий у 2000 році. Він з’єднав Придніпровськ і Перемогу, повторивши давній шлях перевозу біля Лоцманської Кам’янки. Будівництво тривало майже два десятиліття, із численними перервами.

Разом ці мости стали символами єднання міста через ріку та водночас — продовженням історії переправ, з яких починався Дніпро.

Дніпро — це місто, де переплітаються час і простір. Старі квартали та нові мікрорайони, найкоротші вулиці й найдовші магістралі, мініатюрні скульптури й монументи-велетні, давні перевози та сучасні мости. Усе це — живий характер нашого міста, яке завжди дивиться вперед.

З Днем міста, Дніпро!

Дніпровські