ЕКСКЛЮЗИВ “Freedom”: жінки з Донеччини, які веслують до перемоги і прославляють Україну

19 жовтня 2025 р. 12:08

19 жовтня 2025 р. 12:08

Їхні весла розтинають воду з ритмом сили, віри і любові до життя. Вони — жінки у формі, мами, поліцейські, переселенки, але перш за все — команда. Команда “Freedom” — це символ жіночої витривалості, єдності та свободи, яку вони носять не лише у назві, а й у серці. Про це розповідає “Наше місто”.

Від Маріуполя до Дніпра: шлях через випробування і перемоги

Команда “Freedom” бере свій початок у Маріуполі, де до повномасштабного вторгнення жінки-поліцейські Донецької області щороку виходили на воду Азовського моря, беручи участь у традиційних регатах і чемпіонатах. Там, на хвилях рідного моря, вони вперше відчули смак перемоги і командного духу, що не згасає навіть після найважчих тренувань.

Після початку повномасштабного вторгнення, 2022 року, дівчата змушені були залишити дім і переїхати до Дніпра. Але разом із собою вони привезли ідею, віру і жагу продовжувати — створивши оновлений склад команди з тими ж серцями, тим самим духом і ще більшим бажанням перемагати.

«Коли ми дізналися, що у Дніпрі відновлюють маріупольську греблю та набирають людей у команди, я просто сказала колегам: “Потрібно веслувати”. І ніхто не запитав — де, коли, навіщо. Всі одразу відповіли: “Так, ми згодні”. Ми всі різні, але нас об’єднує одне — бажання бути разом і не зупинятися», — каже Юлія Стешова, майор поліції, інспектор управління превентивної діяльності ГУНП у Донецькій області та капітан команди “Freedom”.

Її підтримує Інна Шустікова, заступниця начальника фінансового відділу того ж управління:
«Після Маріуполя все змінилось. Ти перестаєш боятися, починаєш цінувати кожен день і просто діяти. Веслування стало способом вижити, перезавантажитися. Ми всі пройшли через втрату дому, через стрес і невизначеність. Але спорт допоміг віднайти себе знову. Коли ти на веслах — ти відчуваєш, що контролюєш своє життя. І це повертає силу».

Триразові чемпіонки України

Сьогодні “Freedom” — трикратні чемпіонки України з веслування на ялах. Три роки поспіль вони виборюють перші місця на всеукраїнських змаганнях, залишаючи позаду десятки досвідчених команд, серед яких — майстри спорту міжнародного класу. Їхній останній старт в Одесі став символічним. Саме в день міста Донецька, звідки родом більшість учасниць, вони вибороли чергове “золото”. Під час запливу стерновий — жінка, що керує човном — кричала назви рідних міст: “За Донецьк! За Бахмут! За Авдіївку!” І кожен удар весла лунав, як відповідь — за тих, хто залишився, за батьків, за дім.

«У нас відкривається друге, третє, п’яте дихання, коли ми згадуємо, заради чого ми тут. Ми веслуємо не просто за медалі. Ми веслуємо за Україну» , — зізнається Інна.

Минулого року команда представляла Україну на Чемпіонаті Європи у Греції, де гідно виступила серед найсильніших спортсменів континенту. А вдома, у Дніпрі, Києві, Одесі та Черкасах, вони вже стали впізнаваними — учасниці “Freedom” постійно беруть участь у національних турнірах і спортивних фестивалях.

Їхній тренер, Олексій Кульков, — людина, яку вони називають своїм “морським наставником”.
«Він нас не жаліє. Ми кажемо: “Ми вже дорослі жінки!”, а він лише сміється і додає навантаження. Може ганяти й під дощем, і при вітрі, щоб ми були готові до будь-яких умов. Мабуть, саме тому ми знову стали першими» , — з усмішкою каже Юлія.

Нові звання і нові мрії

Минулого року дівчата отримали звання “Кандидатів у майстри спорту”, а вже цього року — подали документи на присвоєння звання “Майстрів спорту України”. І на цьому зупинятися не збираються. Попереду — нові старти, нові країни, нові вершини.

«Далі — хочемо здобути майстрів спорту міжнародного класу. А ще дуже мріємо, щоб колись наші змагання знову відбулися на Азовському морі. Дома. У вільному Маріуполі» , — говорить Стешова.

У кожної з них — сім’я, діти, служба, відповідальність. Але вони знаходять час для тренувань, навіть у дощ, навіть після зміни. Команда “Freedom” стала для них не просто спортивним клубом — це другий дім, підтримка, сім’я.

«Ми вже три роки разом. Ми пережили евакуацію, зміну тренера, втому, але залишились єдиною командою. І коли ми виходимо на воду, ми — одна хвиля», — каже Юлія.

Вони довели: сила — не у віці та фізичній формі, а в характері. І ці жінки з Донеччини щодня доводять, що українська міць у серці кожної, хто не здається. Їхня історія — це історія незламності, жіночої солідарності і любові до України. Бо де б вони не були — у Дніпрі, в Одесі, у Греції — вони завжди веслують в один бік, у бік свободи.

Дніпровські