ЕКСКЛЮЗИВ Сучасне живе мистецтво: як у Дніпрі відзначать День опери

19 жовтня 2025 р. 15:22

19 жовтня 2025 р. 15:22

25 жовтня відзначається Всесвітній день опери — свято, яке єднає митців і поціновувачів цього величного жанру. Напередодні цієї дати журналістка видання «Наше місто» поспілкувалася з Ростиславом Карандєєвим, директором Дніпровського академічного театру опери та балету . Говорили про сучасну українську оперу, нові постановки й те, чому опера не втрачає актуальності навіть у XXI столітті.

— Пане Ростиславе, розкажіть, будь ласка, про значення Всесвітнього дня опери. Що він символізує для нашого театру та особисто для вас?

— Це дуже важливе свято, адже воно не лише для фахівців, які працюють у сфері оперного мистецтва, а й для глядачів — всіх, хто любить цей жанр. 25 жовтня відзначається Всесвітній день опери для популяризації цього виду мистецтва. Для нас це не просто дата у календарі, це нагода вчергове заявити про роль опери у культурному житті України і зокрема Дніпра. Цікаво, що термін «оперний театр» завжди охоплює не лише вокальне мистецтво, а й балетне — вони взаємодоповнюють одне одного. Саме тому ми вважаємо цей день святом і для оперних співаків, і для артистів балету. Цьогоріч ми готуємо концертну програму, яка поєднає і арії з відомих опер, і балетні фрагменти — щоб глядач відчув повну палітру емоцій.

— Яким є сьогоднішній оперний репертуар у Дніпровській опері? Як ви оцінюєте співвідношення світової класики й українських творів?

— Репертуар оперних театрів світу сформувався давно: близько десяти-дванадцяти опер — від Верді, Пуччіні, Бізе до Вагнера — є у всіх провідних театрах. Проте українська опера має свою унікальність: у нас є власні, національні твори, такі як «Запорожець за Дунаєм» чи «Наталка Полтавка». Їх небагато, адже опера — надзвичайно складний жанр, і не кожен композитор може створити твір, який стане популярним. Але ми пишаємося тим, що український глядач має можливість слухати рідною мовою не лише світову класику, а й нашу, автентичну музику. «Наталка Полтавка», наприклад, — це фактично народна опера, ближча до мюзиклу, з позитивним фіналом і живим народним гумором. Такі твори дозволяють відчути, що опера — це не лише про трагедії, а й про життя.

— Часто можна почути, що опера — це елітарне мистецтво. Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?

— Частково так, адже історично опера справді була створена для вищих верств суспільства. У XVII–XVIII століттях у театри ходила лише забезпечена публіка, тоді як для простих людей існували народні, вуличні форми оперних вистав. Згодом опера стала жанром, який вимагав великих ресурсів, і це зумовило її статус елітарності. Але сьогодні ситуація зовсім інша: глядач приходить не за статусом, а за емоцією, за тим духовним переживанням, яке дає музика. Ми в театрі постійно працюємо над тим, щоб зробити оперу ближчою до людини — через сучасну сценографію, переклади українською, інтерактивні формати. Опера — це не музейний експонат, це живе мистецтво, яке здатне хвилювати будь-якого слухача.

— Сучасні театри часто експериментують з класикою. Як ви ставитеся до таких оновлених постановок і чи планує Дніпровська опера щось подібне?

— Безумовно, експерименти мають право на існування, головне — не втратити повагу до оригіналу. Ми не можемо змінювати партитуру Верді чи Пуччіні — це святе. Але режисер має великий простір у візуальному рішенні: сценографії, освітленні, костюмах, відеопроєкціях. Наприклад, можна змінити час дії, позбавити постановку історичних ознак і перенести сюжет у сучасність — якщо це підсилює емоцію. Ми теж готуємо нову постановку — оперу «Дон Жуан» на музику Вольфганга Амадея Моцарта. Вона матиме сучасні сценічні рішення, акцент на світловій партитурі, динаміці та внутрішніх переживаннях героїв. Для мене важливо, щоб глядач відчував справжність емоцій, навіть якщо дія відбувається не в історичних костюмах.

— Ви нещодавно повернулися з Женеви, де брали участь у конференції Opera Europa. Які перспективи відкриває участь у такій спільноті для нашого театру?

— Це надзвичайно цінна платформа, яка об’єднує керівників оперних театрів Європи. Там ми обмінюємося досвідом, знаходимо партнерів для спільних проєктів, створюємо нові формати навчання для артистів і технічних фахівців. Один із важливих результатів — участь нашого театру в програмі Opera Vision, за підтримки Європейського Союзу. Завдяки цьому ми вже відзняли виставу «Лісова пісня», а невдовзі покажемо і «Запорожця за Дунаєм» — ці фільмовані версії побачить глядач у всій Європі. Це дає можливість представити українську оперу світові, адже навіть повний аншлаг у театрі — це лише тисяча людей, а відеоплатформи відкривають аудиторію у сотні тисяч. Наше завдання — зробити українське мистецтво видимим і доступним.

— І наостанок: що ви хотіли б сказати дніпрянам напередодні Дня опери?

— Запрошую всіх, хто любить музику, красу і щирі емоції, до нашого театру. Святковий концерт відбудеться 25 жовтня о 17.00. Опера — це не просто спів чи декорації, це енергія, що об’єднує людей незалежно від віку й досвіду. Ми підготували святковий концерт, у якому прозвучать найвідоміші арії та балетні номери, а сучасне світлове оформлення зробить цю подію справжнім шоу. Хочу, щоб кожен глядач, який прийде, відчув: опера — це не щось далеке, це живе мистецтво про нас самих. Бо теми кохання, зради, дружби, відданості — вічні. І поки людина здатна відчувати, опера завжди житиме.

Фото Валерія Кравченка, Володимира Федорищева та з архіву Дніпровської опери.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, які нові проєкти готує Дніпровська опера.

Дніпровські