Порятунок побратима, поранення від дронової атаки та бій на день народження: історія військового з ТрО Дніпра

20 жовтня 2025 р. 17:42

20 жовтня 2025 р. 17:42

Понад місяць запеклих боїв у Плавнях перетворили повсякденні потреби на питання виживання. Вода, яку раніше сприймали як банальний ресурс, стала одним з найцінніших вантажів на фронті: її доставляють дрони, вона під прицілом, і кожен вихід за пляшкою може обертатися суцільною боротьбою. Історія одного бійця Олексія показує, як звичайна місія з доставлення води обернулася пораненням, контрнападом і порятунком побратима, а також як щоденна вимога виконання завдання – вижити і повернутися -стає основним планом на майбутнє, пише «Наше місто» з посиланням на 128 окрему важку механізовану бригаду “Дике Поле” .

У нічному виході за паком води Олексій опинився під атакою дронів. Дрони використовують руїни як орієнтири, а самі посилки — і мішені: ворог відстежує повітряну логістику і визначає, куди впадуть поставки. Коли боєць відійшов від укриття, на даху зруйнованого будинку з’явився російський мавік — він став маяком для інших атак.

«Я вхопив пак води і кинувся під дерево — грушу, що росла у дворі. У неї була густа крона, яка ускладнила б маневри FPV-дронам. Я притиснувся до стовбура. Почув, а точніше відчув вибух від скиду. Зрозумів, що якийсь уламок залетів під каску. У голові дзвеніло, і я мало що розумів, крім того, що пак із водою пошкоджено. Але навіть півпляшки — краще ніж нічого. Тому я його тримав. Побратим, Марік, кричав, щоб я біг до нього, але від контузії був дезорієнтований».

Другий вибух і сильний біль повернули бійця до тями: виявилося, що все, що не було прикрите бронежилетом, отримало ураження — плечі й спина були опікані уламками й гарячим газом. Олексій продовжив рух у напрямку укриття, проте ворог продовжував «полірувати» відкриті простори скидами з вибухівкою й газовими гранатами близько шести годин. Врятував їхній підрозділ міцний підвал, після чого окупанти спробували здійснити зачистку руїн.

«Я думав, що після тієї контузії власне ім’я не згадаю. Але часу на зайві переживання не було».

Під час відходу бійців вивів наш дрон, що вказував оптимальний шлях. По дорозі вони помітили ще одного пораненого — боєць наступив на «пелюсток» і не міг рухатися самостійно. Попри поранення та втому, група кілька разів падала, плуталася у проволці та перешкодах, але дістала пораненого до стабпункту.

«Ми багато разів падали. Заплутувалися в проволці-путанці, але вийшли і дотягли свого трьохсотого до стабпункту. Місія була виконана».

Олексій — за фахом будівельник. На початку повномасштабного вторгнення йому відмовили у призові через походження: батько мав російське громадянство, а сам Олексій — родом із Бердянська, міста, яке окупанти захопили за лічені години. Попри це, він допомагав захисникам як провідник, знав маршрути дачних поселень і приватного сектора на околицях Дніпра, пізніше працював над відновленням промислових об’єктів у Києві. Одного дня до нього підійшли знайомі, які запропонували допомогти з мобілізацією.

«Батько не дожив до тієї ганьби, на яку прирекла себе його батьківщина. Якби дожив — помер би ще раз».

«Мені сказали: якщо ти все ще хочеш до війська — ми допоможемо. Наступного ранку я прийшов до ТЦК, і цього разу мене взяли».

За плечима Олексія — 22 місяці оборони на Донеччині; зараз він захищає підступи до Запоріжжя. На свій день народження він разом із побратимом відбив спробу окупантів «зачистити» й захопити їхню будівлю, а також знищив провідника, який вводив росіян між позиціями захисників. Попри всі пережиті події, він не будує великих планів на майбутнє.

Основний план — виконувати бойове завдання, виживати, виспатися, напитись води і повторювати це знову й знову, поки не настане «після Перемоги».

Нагадаємо, Займався бізнесом, виховував трьох дітей, а у перший день вторгнення став на захист країни : історія воїна з ТрО Дніпра.

Раніше ми писали: З початку вторгнення зрозуміла, що хоче допомагати бійцям на передовій: історія медикині з ТрО Дніпра .

Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.

Дніпровські