Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

22 листопада 2025 р. 15:45

22 листопада 2025 р. 15:45

Іван Волков із Мирнограда — батько двох синів, люблячий чоловік і доброволець Третьої штурмової бригади. Після виходу на позиції під Авдіївкою у лютому 2024 року Іван зник безвісти. Півтора року очікування, пошуків і ДНК-перевірок завершилися болючим підтвердженням: захисник загинув під час виконання бойового завдання. В останній шлях Івана Волкова проводжали в Петропавлівці.

Автор: Ірина СИТНІК Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

Іван Волков народився 5 травня 1985 року в Мирнограді. Зростав у великій родині: шестеро дітей, і Іван був третім. Іван закінчив місцеву школу, потім здобув фах зварювальника.

Родина та діти

Іван жив у Мирнограді, працював за професією на шахті — на підприємстві «Шахта 5/6» у Мирнограді. 2016 року познайомився з Наталією - дівчина з Покровська, яку покохав. Невдовзі Наталя переїхала до коханого в Мирноград, де вони будували своє майбутнє.

Виховувало подружжя двох синочків. У жовтні 2017 року в закоханих народився син Богдан, а в травні 2019 - син Антон.

Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

До 2023 року життя родини було мирним і звичним. Усе змінилося, коли Іван вирішив піти добровольцем.

11 листопада 2023 року Іван Волков став на захист України.

Мріяв про Третю штурмову

Рішення Івана було твердим і свідомим. Долучився добровольцем до Третьої штурмової бригади. Пройшов навчання. У підрозділі Іван служив із першого дня й до останнього. Його рішення піти воювати було внутрішньою необхідністю.

- Військового досвіду чоловік не мав, строкову службу не проходив. Він просто хотів потрапити у Третю штурмову. У нього було бажання поповнити лави саме цієї бригади. І я звісно підтримала його. Він пройшов навчання, почав служити і більше додому за час служби він так і не повертався, - згадує друджина.

Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

Авдіївський напрямок

Іван - солдат Третьої штурмової бригади. Увесь час Іван ніс службу на Донеччині під Авдіївкою. Мав позивний “Вовк”. Він мало ділився пережитим на фронті з рідними, хоча за будь-якої нагоди телефонував дружині, питав більше як вони, та втішав: “Усе добре!”

13 лютого 2024 року зв’язок з Іваном родина втратила.

Коли Іван із побратимами виходив на позиції під Авдіївкою, зв’язок став уривчастим. 12 лютого 2024 року дружина Наталія говорила з ним востаннє. Після цієї розмови чоловік більше не вийшов на зв’язок. А з 13 лютого він вже вважався безвісти зниклий.

Останні слова

Наталія добре пам’ятає ту останню розмову.

- Чоловік мені завжди говорив, що все буде добре. А останнє, про що ми говорили — я просто цікавилася, як він, що він, і коли вони будуть виходити, щоб чекати його дзвінка. Він написав, що ще не знає, коли будуть їх міняти, і все.

Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

20 лютого Наталі зателефонували та повідомили:

- Сказали, що мій чоловік безвісти зниклий ще з 13 лютого 2024 року.

Обставини зникнення

Наталія не знає напевно, що сталося з Іваном. Та з часом почула версію, яку передали побратими.

- Як мені вже з часом стало відомо, їхня група вже збиралася виходити з Авдіївки.
Їм був наказ витягнути ще одну бригаду, яка знаходилась у кільці росіян двоє чи троє діб. Іван з побратимами вирушили туди, де з ними пропав зв’язок. У допомогу тим підрозділам відправили ще одну бригаду. І з трьома бригадами пропав зв’язок. Так, як мені розповідали.

Сповіщення та перші надії

Повідомлення про зникнення чоловіка Наталя отримала у військкоматі, де колись Іван ставав добровольцем.

- Я отримала сповіщення у нашому військкоматі в Донецькій області. На той момент не було розуміння, що з Іваном сталося — чи він потрапив у полон, чи загинув. Просто сказали, що пропав.

Потім приїжджали представники його бригади.

- Спілкувалися з комбатом, і він сказав, що є надія, що він потрапив у полон. Але стовідсоткового підтвердження полону не було.

Втеча з-під обстрілів і втрата дому

Після зникнення Івана Наталія залишалася з дітьми в Мирнограді. Вона вірила, що він живий і дочекається його вдома. Але в жовтні 2024 року життя Наталі та її синів знову перевернулося.

- У жовтні минулого року нам довелося покинути свій дім. Наше місто бомбардували. У Мирнограді не було світла двоє діб, планували їхати до батьків у Покровськ. Пішли з синами з дому, дорогою йшли на зупинку. Недалеко від нас вибухнув дрон. Ми з дітьми дивом вижили. Дійшли до будинку моєї куми, там було безпечніше, але обстріли не припинилися. Уночі теж був приліт. І вранці, коли я зателефонувала сусідам, мені сказали, що влучило у наш дім.

Наталія вирушила туди.

- Я повернулася додому, можна сказати, подивитись на згарище. Ми втратили все: дім, документи, речі… Так ми опинилися в Петропавлівці, прихистили друзі, - згадує Наталя.

Півтора року чекали

Утрата дому пригнічувала. Утішали лише синочки поруч та віра в повернення чоловіка. Після зникнення Івана Наталія жила в очікуванні новин — між надією та страхом. Півтора року невідомості, коли ніхто не міг сказати, де Іван і що з ним сталося.

Перша звістка про Івана, на жаль невтішна: Наталю запросили на впізнання тіла. У травні 2025 року відбувся обмін тілами загиблих, в результаті якого Україна повернула 909 захисників. Після повернення тіл їх ідентифікують експерти, а потім передають родинам для поховання. Іван був серед тіл, переданих у тому травневому обміні.

31 травня 2024 року:

- Тоді в нас було перше співпадіння з ДНК. У жовтні ми здали повторний зразок ДНК, який збігся. Це вже означало, що Івана нам повертають.

Батько, друг, людина з великим колом друзів

Іван був людиною, яку поважали всі довкола. Хороший друг, до нього всі друзі добре ставилися, а їх у нього було дуже багато. Майстром у своїй професії, лагодив, ремонтував автівки. Та передусім Наталія згадує Івана як турботливого батька й люблячого чоловіка.

- Іван хороший батьком і чоловік. Дуже сильно любив дітей, завжди казав мені: бережи дітей — і все буде добре. Я їм тільки-но повідомила, що тата більше немає…

Півтора року без вісті: на обороні Авдіївки загинув боєць 3-ї штурмової бригади Волков Іван (ВІДЕО)

Останній шлях Івана Волкова сповнений болю, тиші та вдячності

22 листопада 2025 року, після півторарічного шляху, Іван Волков повертається додому на щиті. Зустрічає Івана живий коридор у Петропавлівці… Сирени поліцейської автівки сповіщають: Івана везуть додому...

Труну встановили у дворі будинку, де нині живуть Наталя з дітьми, у дворі, що став для них новим прихистком після втрати дому.

На труні — синьо-жовтий прапор. Люди один за одним, кладуть квіти, торкаються дерева домовини, тихо промовляють слова прощання.

Панотець Олег Тимофієв служить панахиду за загиблим — над подвір’ям лунає молитва, змішуючись із приглушеними схлипуваннями дружини та рідних.

Наталя обіймає синочнів — Богдана і Антона. Хлопчики притискалися до мами, наче намагаються упіймати у її обіймах безпеку, яку колись давав тато.

Після молитви, траурний кортеж вирушає до останнього місця спочину захисника.

Під час поховання на кладовищі виступили військові.

- Ми вшановуємо солдата частини А4638 — Івана Волкова. Іван загинув від отриманих ран під час бойового завдання поблизу Авдіївки. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті усіх, хто його знав. Щирі співчуття родині. Пам’ять про нього житиме вічно. Він — приклад присязі. Війна пам’ять воїну, - п редставник військкомату Роман Шугайло.

Прощальне слово взяла в.о. голови Петропавлівської громади Лариса Замура:

- Іван воював у гранатометному відділенні 3-ї штурмової бригади, брав участь у боях за Авдіївку. То був його другий вихід на позиції, після якого він пропав безвісти. Півтора року він був безвісти. Осиротіли діти — 8-річний Богдан та 6-річний Антон. Родом із Мирнограда. Свій останній прихисток Іван знайшов на Петропавлівщині. Герой віддав своє життя за нас з вами.

Панотець Олег додав слова, від яких багатьом знову навернулися сльози:

- На жаль, у кожну громаду приходять сумні звістки. Співчуваю родині, котра залишилася без чоловіка, батька. Але ви повинні знати, що тато — Герой. Усі воїни йдуть до раю, і він став до лав війська небесного. Він став вашим Янголом-охоронцем.