ЕКСКЛЮЗИВ Місто рівних можливостей: як Дніпро підтримує людей з інвалідністю

03 грудня 2025 р. 10:18

03 грудня 2025 р. 10:18

3 грудня весь світ відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю. У Дніпрі ця тема має особливе значення: місто розвиває програми реабілітації, санаторного лікування, соціальної адаптації та професійної підтримки, створюючи умови, які допомагають дітям і дорослим з інвалідністю жити повноцінно та впевнено. Детальніше розповідає “Наше місто”.

Історія родини, що виховує дитину з інвалідністю

У Дніпрі батьки дітей з інвалідністю користуються декількома програмами підтримки — від реабілітації до санаторно-курортного лікування. Мешканка Дніпра Юлія Огер, мама дев’ятирічного Рудольфа, який має інвалідність, поділилася власним досвідом і розповіла, як ці послуги допомагають її родині.

– Про офіційний діагноз сина я дізналася, коли йому було близько трьох років, – пояснює Юлія. – У нього є проблеми з розвитком і нервовою системою, тому потрібно регулярно проходити реабілітацію.

Вона додає, що родина постійно працює над тим, щоб хлопчик міг жити поруч з іншими дітьми на рівних.

– Усі послуги, які є у соціальних закладах, ми використовуємо, – каже Юлія. – Окрім особистих візитів до лікарів чи освітніх послуг, все інше отримуємо в соцзахисті. Наприклад, отримати санаторно-курортне лікування реально: для цього потрібно подати пакет документів і стати на чергу.

Вона вже три роки поспіль користується одразу двома напрямами — реабілітацією та санаторним лікуванням. Каже, що це важливо не лише для здоров’я дитини, а й для психологічного стану батьків.

– Санаторно-курортне лікування дуже зручне тим, що влітку ти можеш відпочити з дитиною, – пояснює Юлія. – Ми цього року їздили до Трускавця, відпочивали 21 день. Дитина взагалі змінилася, ми спали без тривог, без сирен — це для емоційного та психічного здоров’я дуже класно.

Можливість безкоштовно отримувати послуги з реабілітації, за словами Юлії, особливо важлива для родини.

– Такі реабілітації зазвичай коштують дуже дорого, тому коли держава виділяє кошти — це велика допомога, – зізнається вона. – Додатково можна отримати широкий спектр послуг.

Батьки самі обирають заклад, де проходитиме реабілітація. Завдяки цьому родина змогла отримати різні види допомоги — у тому числі недоступні в регіоні.

– Минулого року ми їздили до Києва, там дитина проходила електропроцедури, які у нас неможливо отримати, — каже Юлія.

Цьогоріч вона обрала місцевий заклад. З початку грудня починається реабілітація, яка триватиме два тижні. Паралельно син відвідує навчально-реабілітаційний центр, де умови адаптовані для дітей з особливими освітніми потребами.

– Там всі діти зі схожим діагнозом, у класі лише вісім дітей, є вчитель і асистент, — розповідає вона. – А нещодавно я сама завершила курси асистентки — також через соцзахист. Разом зі мною навчалося декілька подруг, чиї діти ходять до школи з моїм сином. Тепер ми можемо бути асистентками своїм дітям.

Юлія додає, що у Дніпрі рівень доступності таких програм значно вищий, ніж у багатьох інших містах.

– Коли ми перебуваємо на реабілітації або на санаторному лікуванні, ми спілкуємося з іншими мамами, дізнаємося, як це відбувається у них у містах, – каже Юлія. – Вони розповідають, що більшість з того, що є у Дніпрі, у них або відсутнє, або не виконується, або не фінансується. А у Дніпрі всі питання дітей з інвалідністю вирішуються.

Регулярна реабілітація, можливість обирати заклад і отримувати санаторне лікування роблять процес більш зрозумілим і передбачуваним. Для родини це не про особливі переваги — це про нормальні умови, які допомагають триматися у щоденній рутині й поступово рухатися вперед.

Соціальний захист людей з інвалідністю у Дніпрі

У Дніпрі проживає близько 26 тисяч дорослих та дітей з інвалідністю, і питання їхнього соціального захисту залишається одним із ключових для міста. Про актуальні програми, пільги та можливості журналістам розповіла начальниця відділу ветеранської політики та соціальних гарантій Амур-Нижньодніпровського району Ганна Клименко.

– Особлива увага приділяється особам з інвалідністю внаслідок війни, що закріплено законом України про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту, — зазначає Ганна Клименко. – Ці люди мають право на комплексний соціальний захист, який включає різноманітні пільги та гарантії.

Важливою частиною підтримки є можливість безоплатного професійного навчання або підвищення кваліфікації для військових, які звільнилися зі служби та отримали інвалідність.

– Доступно понад 400 програм у різних форматах, включно з IT, психологією, управлінням БпЛА, підприємництвом та підготовкою водіїв, —  уточнює Ганна Клименко.

Окрема увага приділяється реабілітаційним послугам. Постанова Кабміну №31 передбачає надання комплексної допомоги дітям та дорослим з інвалідністю, яку можна отримати у міському центрі комплексної реабілітації «Мальва».

– Послуги надаються безкоштовно, — пояснює начальниця відділу. – Центр пропонує широкий спектр — від фізичної та психологічної до педагогічної та соціальної реабілітації, а також медичний супровід.

Що стосується дітей, батьки можуть самостійно обрати заклад реабілітації — їх перелік оприлюднений на сайті Міністерства соціальної політики. Також доступні програми оздоровлення в дитячих таборах, зокрема «Артек» та «Молода гвардія».

– У місті діє й порядок організації санаторно-курортного лікування для людей з інвалідністю та супроводжуючих осіб, – повідомляє Ганна Клименко. – Протягом 2025 року 244 дитини з інвалідністю у супроводі одного з батьків були забезпечені санаторно-курортним лікуванням.

Окрім цього, працює програма адресної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг.

– Програма передбачає щомісячну підтримку — 500 грн у літній період та 700 грн у зимовий, — уточнює посадовиця. – Сьогодні таку підтримку отримують понад 3200 мешканців міста Дніпра. Допомога призначається кожному члену родини з інвалідністю окремо.

За підтримкою можуть звернутися родини, у складі яких є діти з інвалідністю, а також особи з інвалідністю першої групи, зокрема з вадами зору, опорно-рухового апарату, психічними розладами або інвалідністю з дитинства, та особи другої групи з дитинства.

Молодь з інвалідністю створює корисні речі та розкриває таланти

У Дніпрі є простір, де люди з інвалідністю не просто здобувають нові навички — вони знаходять друзів, відкривають у собі таланти та відчувають власну значущість. Відділення професійної реабілітації та соціально-побутової адаптації стало для них другим домом, місцем розвитку і підтримки.

18-річний Данило — один із наймолодших учасників відділення. Він відвідує його лише перший рік, але вже встиг знайти справу до душі та відчути, що тут йому раді.

– Зараз я шию прапори та в’яжу шапки для наших захисників, – розповідає хлопець. – Мені дуже подобається. З дитинства мріяв оволодіти навичками шиття. Тут мене цьому навчили. Радий бути корисним та відчувати свій внесок у спільну боротьбу за нашу перемогу.

22-річний Ілля відвідує відділення вже три роки. Найбільше його захоплюють заняття у комп’ютерному класі.

– Люблю математику, пишу формули, розв’язую рівняння, – каже Ілля. – Але мене захоплюють не лише цифри. Я малюю, співаю та навіть монтую відео. Радію, що є таке місце, куди можна прийти, поспілкуватись з друзями.

В’яжуть для військових і перемагають у конкурсах: чим живе інклюзивний простір

Культорганізаторка Інга Ралько розвиває простір, де діти з інвалідністю вчаться творчості, спілкуються та знаходять заняття, які допомагають їм розкриватися.

– Мої підопічні надихаються нейрографікою, — розповідає Інга Ралько. – Такі заняття не лише розвивають дрібну моторику, а й допомагають дітям заспокоїтися та сфокусуватися.

Паралельно у групі навчають в’язанню. Ці заняття припали до душі як дівчатам, так і хлопцям.

– Наприклад, Даня не дуже любив в’язати, – каже Інга. – Але тепер із задоволенням в’яже. Усі ці шапки — його робота. Інша вихованка, Катя, спеціалізується на шкарпетках.

Зараз у просторі активно працюють із в’язальними машинками — це дає можливість дітям, які не володіють гачком, швидко створювати готові вироби.

– Ми робимо шапки та шкарпетки для військових, – каже Інга. – Замовлень багато і команда не завжди встигає, тож нам потрібні ще машинки.

Діти також працюють з м’якою пряжею — плетуть руками спеціальними нитками з петельками. Усі заняття підбираються індивідуально.

– Я спостерігаю за кожною дитиною та пропоную саме те, що їй цікаво, – говорить Інга. – Кожна дитина розкриває свій особистий талант.

Інга не приховує, що її робота тісно пов’язана з особистим досвідом. Її 28-річний син, який має інвалідність, також займається у цьому просторі.

– Про діагноз сина я дізналася, коли йому було близько року, – розповіла Інга. – У нього ДЦП і ще деякі порушення. Найважливіше для нього — спілкування. Зараз він тут на соціалізації. Йому дуже подобається бути з друзями. Він любить комп’ютер, телефони, спілкується по відеозв’язку. Я бачу результати соціальної адаптації.

Підтримка, розвиток і віра у можливості кожної людини

У Дніпрі вже понад 20 років діє відділення професійної реабілітації та соціально-побутової адаптації Центру “ Крок на зустріч ”.

– Наше відділення приймає людей з інвалідністю віком від 16 до 60 років, – розповідає Максим Єрьоменко,директор комунального закладу соціального захисту Центр реабілітації та соціальної допомоги “Крок на зустріч” Дніпровської міської ради. – Основне завдання — розвиток навичок самообслуговування, щоб люди могли бути максимально незалежними від своїх рідних.

Тут не обмежуються лише побутовими навичками. Центр активно розвиває професійну складову.

– У відділенні обладнано комп’ютерний клас і швейну майстерню, – додає директор. – Ми маємо все для того, щоб вихованці могли спробувати себе у нових професіях.

Після початку повномасштабної війни робота відділення набула нового змісту. Молодь долучилася до підтримки оборонців.

– Наші вихованці від перших місяців вторгнення почали виготовляти речі для Збройних сил, — розповідає Максим Єрьоменко. – Завдяки благодійним організаціям ми отримуємо тканини, а готові вироби передаємо волонтерам на фронт. За цей час створили вже близько п’яти тисяч виробів — від шапок до елементів амуніції.

Це робота, яка не лише допомагає військовим, а й дає молоді можливість відчути свою корисність і причетність.

У центрі діє гурток «Чарівні візерунки», де молодь створює декоративні вироби. До того ж у відділенні знімають сучасні казкові відео.

– Обробку відео, монтаж — усе роблять наші вихованці, – говорить директор. – Це важливий елемент їхньої соціалізації й розвиток сучасних навичок.

Працівники центру підтримують кожного, хто приходить. Їхня мета — не просто навчити, а допомогти людям з інвалідністю знайти місце в соціумі, відчути себе сильними та потрібними.

Фото Валерія Кравченка.

Раніше ми писали: Їхня робота — чути серцем: історії соціальних працівників з Дніпра .

Дніпровські