ЕКСКЛЮЗИВ “Пісня, що лікує”: історія Першого волонтерського хору Дніпра

04 грудня 2025 р. 12:27

04 грудня 2025 р. 12:27

У Дніпрі вже шостий рік існує унікальний творчий феномен — Перший волонтерський хор, колектив, якому немає аналогів ні в Україні, ні у світі. Він був заснований не як музичний проєкт, а як волонтерська ініціатива, що виросла з потреби підтримувати українських військових піснею, теплом і присутністю. Про це розповідає “Наше місто”.

Як усе почалося

Історія хору бере початок у 2019 році — на День Конституції. Тоді мав відбутися фестиваль “Пісні народжені в АТО”, і організатори запропонували волонтерам виконати пісню разом з учасниками АТО.

“Спочатку це була разова акція. Ніхто не думав, що з цього виросте постійний колектив. Просто волонтери зібралися, вийшли на сцену і все”, — згадує учасниця хору Євгенія Кисільова.

Після першого виступу був другий — уже на День Незалежності. Потім була зустріч восени. А згодом стало зрозуміло: це вже не разова акція, а справжній хор.

“Ми навіть не уявляли, що хор проживе шість років і перетвориться на дружну родину. На тому першому виступі нас було до 50 людей. З часом колектив кристалізувався, але дух залишився тим самим — волонтерським”, — розповідає ще одна учасниця Першого волонтерського хору Наталія Бабаченко.

Сьогодні хор має офіційну зареєстровану торгову марку «Перший волонтерський хор», де прописано 13 учасників основного складу.

“Коли ми перевіряли, то не знайшли жодного аналогічного волонтерського хору ні в Україні, ні за кордоном. Ми єдині”, — пояснює Євгенія.

Хоч у колективі значиться 13 осіб, на виступи зазвичай приходить 8-10. Адже всі учасники працюють у різних сферах: лікарі, журналісти, викладачі, економісти.

“Нас об’єднує не професія, а пісня і бажання підтримувати українців. Це те, що нас тримає разом у найважчі часи”, — додає Наталія.

“Ми родина”

Учасниці хору зізнаються, що за роки роботи перетворилися на справжню родину. Разом переживали зміни складу, переїзди, блекаути, обстріли, втрати й тривоги. Для багатьох учасниць хор став психологічною опорою.

“Ми не просто співаємо. Ми ділимо одне з одним свої родинні історії, проблеми, радощі. Інколи підхоплюємо волонтерські проєкти одне одного. Ми живемо одним життям. Після важких обстрілів ми приходимо на репетицію. Хтось не спав, хтось під завалами рятував людей. Але ми починаємо співати і музика нас лікує. Це емоційне розвантаження, яке допомагає триматися в цій страшній війні”, — говорить Євгенія.

Найважливішою частиною діяльності хору стали виступи у військових шпиталях.

“Найважчі і найщасливіші — наші виступи саме там. Ми заходимо по четверо у палати до хлопців, які не можуть піднятися. Ти не можеш показати, як боляче дивитися на їхні рани, але мусиш посміхатися, щоб їм стало хоч трохи легше”, — ділиться Наталія.

Євгенія  згадує один із виступів:

“Один хлопець лежав з важким пораненням і раптом сказав: “Боже, де ви берете стільки позитиву?”. І ми тоді зрозуміли — заради цього ми існуємо. Вони лежать і… підспівують нам. Хтось — очима, хтось — пальцями відбиває ритм. І ти розумієш, що робиш щось важливе для людини, яка захищає твоє життя”

Репертуар: від козацьких пісень до авторських романсів

Хор виконує понад 60 пісень різних стилів: козацькі, народні, лірика, маршові композиції, романси та навіть джаз й рок. Серед найулюбленіших композицій: «Маки червоні», «Гуцулка Ксеня», «Москва горить», «Рута», «Побратим», «До побачення», «Красиво», «Коли я думаю про тебе» (вільний переклад з італійської).

“Ми ретельно добираємо пісні до кожної аудиторії. У шпиталях лірична пісня — це як ліки. На урочистостях — більше маршових композицій. Але завжди кожен слухач знайде щось своє”, — додає Євгенія.

Колектив також створює власні кавери та авторські пісні. Вони часто звертаються до виконавців по дозвіл і отримують його з великою підтримкою. Серед тих, хто дав зелене світло на виконання своїх композицій: Козак System, Тінь Сонця, Олег Скрипка, гурт “Мері”, Люся Кава та інші. Як зізнаються учасниці, більшість хористів ніколи не мали професійної музичної освіти.

“У нас лише троє людей колись закінчили музичну школу. Але рівень, як ми ростемо — це наша спільна праця. Ми самі себе зробили”, — каже Наталія.

Тепер хор працює з професійним звукорежисером, який ставить голоси, навчає працювати з апаратурою, мікрофонами, акустикою. Це вивело виконання на якісно новий рівень.

“У нас не буває місяців без виступів. Пісня — це наша зброя. Ми підтримуємо військових, цивільних, і водночас себе самих. Це наш спосіб триматися у війні й допомагати іншим триматися”, — стверджує Наталія.

Фото: Перший волонтерський хор

Дніпровські