На щиті додому… Село Троїцьке провело в останню путь захисника Сергія Овечка (ВІДЕО)

08 грудня 2025 р. 17:17

08 грудня 2025 р. 17:17

Сумна, розпачлива звістка сколихнула сьогодні Троїцьке.

До рідного дому повернувся на щиті наш земляк — ОВЕЧКО Сергій Анатолійович (28.06.1976 — 23.04.2025), солдат Збройних Сил України, водій-електрик, який поліг у бою біля Водяного-Другого Краматорського району, виконуючи чергове бойове завдання.

Зустріч Героя

Коли траурний кортеж наблизився до села, люди вийшли з домів, вишикувалися живим коридором, тримаючи в руках квіти та державні прапори. Мовчання розривало тільки тяжке зітхання та плач.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

У дворі, де виріс Сергій, чекали батьки.

Мати, побачивши труну, заплакала, і припала до труни, ніби намагаючись зігріти його востаннє. Поруч стояв батько — сивий, схилений, втомлений від горя. Мати лише повторювала крізь сльози: «Синочку… Синочку… Як же так…»

Автор: Ірина СИТНІК

Рідні підходили прощатися, торкалися труни, не вірячи, що це правда.

Поруч дружина, рідні, сусіди, друзі — всі плакали, бо втратили рідну людину.

Автор: Ірина СИТНІК

Сім місяців очікування

Сергій сім місяців вважався зниклим безвісти. Рідні шукали, вірили, молилися. Та, як виявилося, його шлях Героя завершився того дня, на Донеччині, серед вибухів і бою.

Автор: Ірина СИТНІК

На батьківському подвір’ї звучить молитва за воїна. Молитва перепліталася з гірким плачем. Мати схлипувала так, що серце стискалося навіть у тих, хто намагався триматися.

Автор: Ірина СИТНІК

Під час панахиди священник промовив слова, що пробрали до серця кожного присутнього:

- Кожен із нас призначений у цьому житті. Є борг перед батьками, перед дітьми, а є — перед Батьківщиною. Коли Батьківщина покликала воїна Сергія віддати свій обов’язок — він його віддав до кінця. Він показав приклад, що немає любові більшої, ніж життя своє віддати за інших.

Автор: Ірина СИТНІК

Остання дорога

Коли процесія рушила до кладовища, люди йшли за труною мовчки, тримаючи квіти, по переду чоловік ніч портер Сергія.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Староста громади звернувся до людей:

- У черговий раз у нашу громаду прийшла біда. Загинув наш син — Сергій. Молоді чоловіки віддають життя за волю, за те, щоб ми могли жити. Вічна йому пам’ять. А родині — сили пережити цю тяжку втрату.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Односельці, що знали Сергія з дитинства, також поділилися болем:

- Надходять моторошні звістки про загибель тих, хто мав жити. Загинув і наш Сергій… Він міг не служити після поранення, але повернувся й продовжив боронити землю. Ми чекали його сім місяців…

Автор: Ірина СИТНІК

Представник військкомату Сергій Міщенко вшанував пам’ять загиблого побратима:

- Ми вшановуємо пам’ять солдата, водіяелектрика в/ч А4820 — Овечка Сергія. 23 квітня 2025 року він загинув від отриманих травм під час виконання завдання біля Краматорського району. Його подвиг — неоціненний. Пам’ять про нього житиме вічно. Він — взірець відданості військовій присязі. Герої не вмирають. Вічна слава Герою!

Автор: Ірина СИТНІК

На кладовищі, під похмурим небом, коли труну опускали в землю, три салютні постріли прорізали повітря.

Автор: Ірина СИТНІК

Кожен із них ударив у серце, як нагадування: війна продовжує забирати найкращих.

Знову почувся плач матері.

Автор: Ірина СИТНІК

Знову тиша стиснула всіх присутніх.

Знову земля прийняла в себе воїна, який повернувся додому — уже назавжди.

Автор: Ірина СИТНІК

Вічна пам’ять Герою Сергію Овечку.

Низький уклін за мужність, за любов до України, за шлях, який він пройшов до останнього подиху.

Автор: Ірина СИТНІК

Герої не вмирають!

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Прощання з захисником Сергієм:

Дніпровські