Зимове сонцестояння 2025: коли темрява стає новим початком

18 грудня 2025 р. 21:38

18 грудня 2025 р. 21:38

21 грудня 2025 року Північна півкуля переживе День зимового сонцестояння — особливу межу року, коли найкоротший день у році скорочується до символічних восьми годин, а найдовша ніч розтягується майже на шістнадцять — довгих годин зимової темряви.

Та попри це, саме з цієї миті світло почне повертатися: день, ще непомітно, але впевнено, буде зростати, а разом із ним з’являється відчуття внутрішнього зрушення — обіцянка оновлення й надії. Це час, коли природа завмирає, щоб згодом знову рушити вперед. І людина, як частина цього великого ритму, теж може відчути тихий поклик змін, що народжуються в найтемнішу ніч року.

Що це таке: астрономічна межа року

Зимове сонцестояння настане 21 грудня о 17:03 за київським часом. Це одне з ключових астрономічних явищ року, пов’язане з нахилом земної осі — приблизно на 23,5 градуса відносно площини орбіти Землі навколо Сонця.

Сам термін “сонцестояння” походить від латинських слів sol — “сонце” і sistere — “зупинятися”. Назва дуже влучно передає суть явища: у ці дні здається, ніби Сонце завмирає у своєму русі небом, досягнувши крайньої південної точки, перш ніж розпочати зворотний шлях на північ.

Опівдні 21 грудня Сонце перебуватиме прямо над, так званим, тропіком Козерога — уявною лінією на 23,5 градуса південної широти. Вона проходить через території Аргентини, Австралії, Ботсвани, Бразилії, Чилі, Мадагаскару та інших країн. Це найпівденніша точка планети, де Сонце може опинитися просто над головою спостерігача. Назва тропіка пов’язана із сузір’ям Козерога: саме в ньому Сонце перебувало під час зимового сонцестояння близько двох тисяч років тому. Однак через повільне зміщення земної осі нині в грудні Сонце фактично знаходиться в сузір’ї Стрільця. Тому з астрономічної точки зору було б точніше тепер називати цю лінію тропіком Стрільця, хоча історична назва збереглася. Після сонцестояння день почне повільно, майже непомітно, подовжуватися: спершу лише на кілька секунд, згодом — на хвилини. Світло крок за кроком повертатиме собі простір, аж поки не досягне свого піку під час літнього сонцестояння в червні.

Хоча за метеорологічними критеріями зима в Північній півкулі триває з 1 грудня до кінця лютого, астрономічна зима офіційно розпочинається саме із зимового сонцестояння — 21 грудня, і триватиме до 20 березня 2026 року, коли настане весняне рівнодення.

Це одне з ключових астрономічних явищ року, пов’язане з нахилом земної осі — приблизно на 23,5 градуса відносно площини орбіти Землі навколо Сонця - фото ілюстративне з відкритих джерел

Кому зима, а кому літо: у Південній півкулі інша пора року

У Південній півкулі 21 грудня картина дзеркально протилежна. Там настає літнє сонцестояння — з найдовшим днем і найкоротшою ніччю року. Південний полюс у цей момент максимально нахилений до Сонця, тож світла там значно більше. Найразючіший контраст спостерігається на полюсах Землі: у день зимового сонцестояння Сонце зовсім не сходить на Північному полюсі, тоді як на Південному воно, навпаки, не заходить за обрій.

Мить зимового сонцестояння чи день?

Зимове сонцестояння — це не цілий день, а конкретна мить. Саме в цей момент Північний полюс Землі перебуває у своєму найбільшому нахилі від Сонця — приблизно на 23,5 градуса. Тоді Північний полюс повністю занурюється в темряву, тоді як Південний отримує максимум сонячного світла.

Ця астрономічна мить і визначає найкоротший світловий день у Північній півкулі. Чим далі на північ — тим коротшим стає день і довшою ніч. Навіть опівдні Сонце тримається низько над горизонтом, ледь піднімаючись, що й зумовлює настання холодної пори року.

Що відбувається далі: світло повертається

Х оча зимове сонцестояння позначає найкоротший світловий день року, воно зовсім не означає пік холодів. Причина цього явища криється у тепловій інерції Землі. Поверхня планети, ґрунт і особливо океани ще тривалий час віддають накопичене тепло навіть після того, як кількість сонячного випромінювання зменшується. Планеті потрібен час, аби остаточно охолонути, тому найнижчі температури зазвичай припадають на січень або лютий. Наші пращури навряд чи знали фізичні формули, зате чудово відчували ритми природи — недарма з’явилася приказка: “Сонце на літо — зима на мороз”.

Після зимового сонцестояння дні починають повільно подовжуватися, але Сонце ще довго залишається низьким над горизонтом. Лише з часом, коли світловий день стає відчутно довшим і небесне світило піднімається вище, Земля поступово починає прогріватися — і темрява вже не здається такою всевладною.

Цей час назвали сонцеворотом — межею між спадом і поверненням світла — приблизно на 23,5 градуса відносно площини орбіти Землі навколо Сонця - фото ілюстративне з відкритих джерел

Цікаві факти: про що ви могли не знати

• Хоча 21 грудня — найпоширеніша дата сонцестояння, воно інколи може припадати на 20 або 22 грудня.
• У різні роки цей день іноді збігається з місячним затемненням — явище рідкісне: з 1793 року таке траплялося лише близько 10 разів.
• Деякі давні культури споруджували архітектурні пам’ятки, що орієнтовані саме на сонцестояння — наприклад, у Ірландії вертикальні камери мегаліту Ньюгрейндж освітлюються першими променями 21 грудня.
• У Великій Британії тисячі людей щороку збираються біля Стоунхенджу на світанок у день сонцестояння, щоб зустріти повернення світла.

Що відчуваємо ми: символіка і традиції

Ще в глибоку давнину люди помітили: у дні сонцестояння Сонце ніби завмирає у своєму небесному русі. Саме тому цей час назвали сонцеворотом — межею між спадом і поверненням світла. Ця доба вважалася особливою, наповненою прихованою силою та магією переходу. Вірили, що в найдовшу ніч року завіса між бажанням і здійсненням стає тоншою, а загадане має особливий шанс справдитися. Традиції цього дня зосереджувалися на очищенні дому, осмисленні прожитого та тихому плануванні майбутнього — з думками про найпотаємніше.

• Вечір очищення. 20 грудня, на заході сонця, візьміть аркуш паперу й запишіть усе, що хочете залишити у минулому: страхи, образи, труднощі. Спаліть його, спокійно спостерігаючи, як разом із попелом розчиняються старі проблеми.
• Ранок нових починань. 21 грудня на світанку станьте обличчям до східного горизонту. У тиші першого світла загадайте бажання, чітко уявляючи його здійснення — так, ніби воно вже стало частиною вашого життя.
• Символ життя. Посадіть насінину в горщик і дбайливо доглядайте за нею до весни. Коли прийде час, висадіть рослину в землю — вважається, що разом із її ростом і силою вкорінюється й ваше бажання.

Традиції різних народів:

• Слов’яни

У давніх слов’ян зимове сонцестояння вшановували як день народження Коляди — божества молодого Сонця. Люди розпалювали багаття, співали колядки, обходили оселі та обмінювалися дарами. Свято символізувало перемогу світла над темрявою й початок нового кола життя — адже від цієї миті день поволі починав прибавлятися.

• Рим

У Давньому Римі цей період супроводжувався гучними й тривалими святкуваннями — сатурналіями, які починалися 17 грудня й тривали до семи днів. Їх присвячували Сатурну — богу землеробства та врожаю. У ці дні тимчасово зникали соціальні межі: припинялися війни, забувалися образи, влаштовувалися бенкети та народні гуляння. Навіть раби отримували право на відпочинок і рівність за святковим столом.

• Скандинавія

У північних народів цей час відзначали святом Йоль. Центральним обрядом було спалювання йольського поліна — символу тепла, сонячної сили та добробуту. Його попіл зберігали як оберіг, вірячи, що він принесе вдачу та захист на весь рік.

• Китай

У Китаї зимове сонцестояння сприймали як мить відновлення гармонії між «інь» і «янь» — темрявою та світлом. Вважалося, що після найдовшої ночі позитивна енергія починає зростати. Родини збиралися за спільним столом, щоб разом зустріти новий етап природного балансу.

• Ірландія

У доісторичній Ірландії було зведено мегалітичну споруду Ньюгрейндж, спроєктовану так, що саме в день зимового сонцестояння промені Сонця проникають у її внутрішню камеру. Це світлове диво вважалося символом оновлення, відродження й перемоги життя над темрявою.

День зимового сонцестояння — це потужний час для оновлення, відродження та початку нового циклу - фото ілюстративне з відкритих джерел

День зимового сонцестояння — це потужний час для оновлення, відродження та початку нового циклу, адже це найдовша ніч і найкоротший день, що символізують перемогу світла над темрявою, народження нового Сонця та року, ідеально для загадування бажань, очищення простору, медитацій та проведення ритуалів із вогнем (свічками), що віддзеркалюють повернення життєвої енергії та світла .

• Початок нового циклу: Вважається днем народження нового Сонця року, точкою відліку для подовження світлового дня.
• Перемога світла над темрявою: Найдовша ніч року – це “Матір усіх ночей” (Модранехт), яка завершується світанком нового, світлого періоду.
• Оновлення та відродження: Час для позбавлення старого, очищення та зустрічі майбутнього, як природа відроджується.

В українській традиції цей період також асоціюється з давнім богом Велесом та Корочуном — межею між старим і новим роком. Наші пращури робили:

• Генеральне прибирання: Викинути непотрібні речі, звільнити місце для нового.
• Ритуали зі свічками: Запалити свічку (червону) для привітання майбутнього Сонця, візуалізуючи бажане, або для залучення достатку.
• Медитації та загадування бажань: Зосередитися на планах на новий рік, вітаючи повернення світла, як символу нового життя.
• Шанування матерів: Вшанування “матерів”, які пережили свою “найдовшу ніч” народження.

Зимове сонцестояння — це не просто астрономічна подія. Це тиха межа, на якій кожен із нас може зупинитися й відчути подих змін. Час для мрій і надій, для внутрішнього перезавантаження й нового життєвого ритму. Нехай ця найдовша ніч стане для вас простором очищення, де темрява поступається світлу, а старі тривоги розчиняються в першому світанковому промені. Бо світанок завжди приходить — навіть після найдовшої ночі. Раніше ми писали, якою буде погода в Україні у середині грудня.

Дніпровські