ЕКСКЛЮЗИВ Сімейний кінний клуб “Алюр” у Дніпрі: історії, характер і філософія життя поруч із кіньми

19 грудня 2025 р. 12:22

19 грудня 2025 р. 12:22

У Дніпрі вже понад 12 років працює сімейний кінний клуб “Алюр”. Тут живуть вісім коней і поні, а доглядає за ними одна родина. Для власниці клубу Оксани Франчук коні – це не просто робота, а справа всього життя, що передається з покоління в покоління. Про це розповідає “Наше місто”.

Любов до коней у родині спадкова. Батько Оксани працював наїзником, мама – суддею кінноспортивних змагань і зоотехніком. Саме тому родина свідомо переїхала з Києва до Дніпра, щоб мати власних коней і свободу руху.

“Ми займалися кіньми, ще працювали на Київському іподромі. Тато був наїзником, а мама працювала суддею і зоотехніком. Ми переїхали з Києва у Дніпро просто для того, щоб у нас були свої коні і ми могли виїжджати куди захочемо і на скільки захочемо годин”, – розповідає Оксана Франчук, власниця кінного клубу “Алюр”.

Сьогодні основний напрямок клубу – кінний туризм і навчання верховій їзді з нуля. Тут катаються діти й дорослі, проводять фотосесії, а також реабілітаційні заняття для військових, поліцейських та рятувальників.

“Вони дуже багато з кіньми спілкуються, годують, просто перебувають поруч і заспокоюються. А вправи верхи допомагають відчути своє тіло, м’язи працюють без перевантаження, навіть у людей з пораненнями”, – каже власниця клубу.

Коні надзвичайно чутливі до людського стану. Вони не люблять крику й метушні та миттєво реагують на емоції.

“Коли ти заходиш до коней, то треба заспокоїтися. Вони дуже добре відчувають настрій і передають цей спокій людям. Після екскурсій усі йдуть наповнені й щасливі”, – додає Оксана Франчук.

У середньому коні живуть 20-30 років. Найстаршому мешканцю клубу – 26. Його звати Браслет. Це ваговоз, який усе життя працював із людьми й тепер відпочиває. Через поважний вік Браслету забезпечують особливий догляд і харчування.

“Чим старіший кінь, тим м’якшим має бути корм. Якщо всі їдять овес, то йому ми запарюємо вівсянку “Геркулес””, – пояснює Віра Біляєва, співвласниця клубу “Алюр”.

Годують коней тричі на день. Основний раціон – це сіно, овес, морква, гарбуз і яблука, але суворо дозовано. Такі продукти як капуста та буряк – під забороною. Кожен кінь отримує свою норму. У середньому кінь з’їдає 2-3 кілограми вівса на добу.

Коні, як і люди, хворіють, а під час війни догляд ускладнюється через нестачу фахівців.

“Зараз дуже важко знайти коваля. Через це копита не завжди вчасно розчищаються і коні можуть шкутильгати”, – додає Віра Біляєва.

У табуні головний не жеребець, а найстарша кобила. Саме вона веде інших і першою відчуває небезпеку. Кожен кінь має свій характер, темперамент і настрій.

Напередодні 2026 року – року Червоного Вогняного Коня у клубі кажуть: ці тварини можуть багато чого навчити людей. Сила без агресії, витривалість, рух уперед і внутрішній спокій – саме такі якості символізує кінь. І саме такими, вірять у “Алюрі”, можуть стати наступні місяці для України – складними, але наповненими енергією відновлення та вірою в перемогу.

Дніпровські