ЕКСКЛЮЗИВ Ікони від матерів загиблих врятували: історія волонтерки з Дніпра, яка дивом вціліла під час шахедної атаки

15 січня 2026 р. 15:12

15 січня 2026 р. 15:12

У ніч з 6 на 7 січня Дніпро зазнав чергової ворожої атаки ударними безпілотниками. У Шевченківському районі міста постраждали десятки цивільних будинків. Один із шахедів впав просто у дворі дев’ятиповерхівки, поруч із дитячим садком та школою. Саме в цьому будинку, на шостому поверсі, мешкає Ірина Баданова разом із чоловіком та песиком Мусею. Про це розповідає “Наше місто”.

Тієї ночі жінка була вдома — сиділа біля вікна й готувалася до занять. Ірина працює вчителькою англійської мови, але за її плечима роки волонтерської роботи та служби у відділі пошуку і визволення полонених Генерального штабу ЗСУ.

“Це дійсно були секунди. Я прогавила момент, коли в пабліках з’явилася інформація про атаку саме в нашому районі. Сиділа біля вікна і я досі не розумію, як мене не зачепило. Мабуть, дуже хороший янгол-охоронець”, — згадує Ірина.

Шахед упав просто у дворі будинку. Ударною хвилею вибило всі вікна у квартирах та під’їзді.

“Він упав буквально тут, біля будинку. Залишилася вирава прямо біля дитячого садочку та школи. Удар був абсолютно по мирних. Одразу вилетіло скло, піднявся вітер і пил. Я ніколи не думала, що від збитого шахеда може бути стільки пилу”, — каже жінка.

Після першого вибуху пролунала серія наступних. Жінка зізнається, що вони були набагато моторошними та сильнішими. Спуститися вниз мешканці не могли — сходи були засипані битим склом. Також Ірина пригадує, що деякі мешканці просто були заблоковані у власних квартирах. Вони чекали приїзду служб.

“Ми вже були в коридорі. Було відчуття, що будинок здригається. А він у нас старий, радянський, не дуже якісно побудований. Було страшно, що він може просто скластися. У під’їзді вибило всі вікна. Ми залишалися вдома, аж поки не приїхала ДСНС. Коли почули сирени рятувальників, стало трохи легше”, — розповідає Ірина.

Разом із подружжям усю ніч була і їхня улюблениця — песик Муся. За словами жінки, тваринка була дуже налякана, разом з чоловіком намагалися її заспокоїти та хвилювалися про її стан.

“Під час шахедних атак вона зазвичай гавкає, ніби нас захищає. А потім я зрозуміла, що вона затихла, я її шукала, а коли вже знайшла ми пішли в коридор і там я побачила, що в неї тремтить нижня щелепа. Я зрозуміла, що їй ще гірше, ніж нам. Тоді чоловік міцно обіймав мене, а я нашу Мусю”, — згадує жінка.

Після атаки в будинку зникло світло, у квартирі стало холодно. Подружжя зібрало найбільші уламки скла та поїхало до сина. Їм допомогли зовсім незнайомі люди.

“Хлопець із двору, якого я навіть не знаю, просто підвіз нас, бо все вже було перекрито. Люди дуже допомагали”, — каже Ірина.

Наступного дня родина повернулася до пошкодженої квартири й почала діяти за алгоритмом: заява в поліцію, оформлення ЄРДР, консультації з правозахисниками. Вікна тимчасово закрили плівкою, ОСБ та фольгою, щоб зберегти тепло. Матеріали допомогли отримати безкоштовно, а знайомі й незнайомі люди — фінансово.

У квартирі жінки дивом вціліли ікони, які мають особливу історію. Вони для Ірини дуже цінні, адже їх зробили матері загиблих військових.

“Це ікони Святої Ірини. Їх вишивали матері хлопців, які загинули в АТО. Я допомагала цим родинам ще з 2014 року, і ці ікони для мене — не просто речі”, — розповідає вона.

Окрім викладання, Ірина з 2014 року займалася волонтерською діяльністю, працювала спочатку як пошуковиця, а згодом експерткою відділу пошуку і визволення полонених Генерального штабу ЗСУ.

“Ми працювали з військовополоненими і цивільними заручниками. З початком повномасштабного вторгнення роботи з’явилося вдвічі більше. Це була вже Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь. Доводилося вивчати Женевські конвенції, статути ООН, писати звернення до міжнародних організацій”, — каже жінка.

Попри зруйновані вікна, холод і стрес, Ірина не скаржиться. Родина радіє, що в них залишився дах над головою, що вони живі та здорові. Наразі подружжя використовує різні лайфхаки та методи обігріву оселі: затуляють та задувають вікна піною й паралоном, створюють домашній камін за допомогою каміння, каструлі та свічок.

Тієї ночі у Шевченківському районі Дніпра, на щастя, обійшлося без загиблих. Але, на жаль, десятки родин отримали свій болісний досвід війни просто у власних домівках.

Нагадаємо, Комунальний апокаліпсис у будинку: куди звертатися в екстрених випадках у Дніпрі .

Фото: «Наше місто»; з особистого архіву героїні матеріалу.

Дніпровські