ЕКСКЛЮЗИВ Коли волонтерство – поклик душі, довжиною в 10 років: історія Валерії з Дніпра

28 січня 2026 р. 17:16

28 січня 2026 р. 17:16

Не секрет, що війна та холод ще більш згубні для тварин, адже вони не можуть піти в підвал, до пункту незламності чи попросити допомоги. Тому сьогодні волонтери подвійно намагаються врятувати та обігріти. Це Валерія з Дніпра. Її шлях почався з сольного волонтерства – дівчина годувала, стерилізувала та прилаштовувала вуличних котиків за власний кошт. Потім їй почали допомагати друзі та небайдужі, передає “Наше Місто”.

“Це почалось років 10 тому, в сусідньому будинку померла літня жінка, в неї було близько 10 котів, в різному стані, хворі, без щеплення. І їм загрожувала вулиця. В мене тоді досвіду не було, але я прийняла рішення вивести їх до клініки, деякі були на вулиці, потім я їх прилаштувала. І таким чином я знайшла волонтерів у фейсбуці, які мали котобудиночки, вони навчили мене багато чого. А далі вже я просто не могла пройти повз хвостиків, які потребують допомоги”, – каже Валерія.

Це Шарлотка, перша киця, яку Валерія прилаштувала в родину багато років тому

Ця діяльність не зупинялась ні на мить.

Це Персик, він жив на вулиці під час повномасштабного вторгнення. Очевидно, що його покинули. В очах біль, смуток та зрада.

А це Персик в люблячій родині. Подивіться, як змінився його погляд!

Це Луна, вона поїхала до нової родини після стерилізації, одразу з клініки

А це Локі з евакуації. Вже у новій родині

“Якщо малі кошенята, я до себе додому забирала, на кухні їх тримала і шукала для них сім’ї. Або інших котиків, більш дорослих. Я за час війни просто дуже багато котиків зустріла і породистих, і всяких. І деяких я прямо з вулиці прилаштовувала до сімей. Також я познайомилася з однією волонтеркою, в якої облаштований котобудинок. Вона забрала декілька тваринок до себе, до притулку, а я допомагала їй фінансово та кормом на цих тваринок. І вона мене навчила, що треба там банку відкривати, донати, і перекидувала їй донати на цих тваринок. І так, я дізналась про “Save Animals Ukraine” , в принципі, в мене в друзях в інстаграмі, І, виявляється, в нас купа спільного. Далі я стала частиною команди, чому дуже радію”, – каже дівчина.

На сьогодні Валерія прилаштувала в родини близько 50 котиків. Але є ті, кому вона допомогає кормом, стерилізацією – вуличні хвостики на прибудинкових територіях.

“Є під опікою і вуличні собаки. Був вуличний котик, який жив у мене і помер від лейкозу, але прожив сім щасливих років в родині, а не на вулиці”, – каже Валерія.

На фото Тігруня, який помер від лейкозу.

На питання чому дівчина цим займається, вона каже дуже просто:

“Тварини – це як діти, це найбеззахисніше населення цієї планети. Це також Боже створіння, це також живі істоти, які мають всі такі почуття, як і людина. Вони можуть любити, в них може не бути настрою, в них може щось боліти. Вони також хочуть і їсти, і пити, і пташкам воду біля офісу наливаємо, бо вони теж живі! Треба просто допомагати тим, хто потребує допомоги. Без кота і життя не таке. Приходиш додому, якщо кота нема, то це просто хата, яка ніби не жива! Я з дитинства з тваринами, вони мене якось відчувають, вони мене ніколи в житті не кусали, нічого. І як батьки казали, я ще була маленька, взагалі зовсім маленька. Батьки кажуть, коли вони зі мною в дитинстві ходили на Озерку, за мною гуськом йшли місцеві собаки – певно, відчували”, – згадує Валерія.

Дівчина наголошує, що вуличних котів треба адаптувати. Спочатку вона робила це буквально на вулиці.

“Я буквально сиділа з ними на вулиці, годувала, гріла, гралась. Аби вони починали мені довіряти, стали ніжними. І в родину вже йшли, нічого не боячись!”, – каже Валерія.

Є і у дівчини її “особисті”, домашні коти. Наприклад, Бєня, він добув сидів на дереві, Валерія його зняла і залишила в себе.

Ще більше про діяльність Валерії можна подивитись тут https://www.tiktok.com/@user5369290519079?_r=1&_t=ZS-93RyOxGLJv3 і тут https://www.threads.com/@sau_valeriia

Раніше ми писали про Pet-friendly заклади Дніпра: де відпочити з домашніми улюбленцями

Дніпровські