вологість:
тиск:
вітер:
Залишилася мати та бабуся: в Нікополі провели в останню путь молодшого сержанта
02 лютого 2026 р. 21:16
02 лютого 2026 р. 21:16
Рідні, близькі, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь молодшого сержанта Павла Марцовенко (11.09.1990 р.н.). Про це повідомляє «Наше місто» з посиланням на Нікопольську міську раду .
Павло народився і виріс у Нікополі. Його виховували мати, бабуся та дідусь. Саме дід став для нього прикладом честі, відповідальності й життєвої стійкості.
Навчався у загальноосвітній школі №13, був старанним учнем, мав багато друзів. З юних років Павло цікавився музикою, грав на гітарі у складі дніпровського постметал-гурту «House of Flowers», а також захоплювався футболом. Після школи закінчив Нікопольський металургійний технікум за спеціальністю монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств та цивільних споруд. Працював на Нікопольському заводі феросплавів, а вищу освіту здобув заочно, повністю оплачуючи навчання власними силами.
«Павло був спокійною, розсудливою та надійною людиною, мав внутрішню силу й гідність. Захоплювався колекціонуванням ножів, понад десять років свідомо дотримувався вегетаріанства і самостійно готував собі їжу. Він щиро любив спорт, серйозно займався пауерліфтингом, брав участь у змаганнях і неодноразово здобував нагороди. Найбільша вага, яку йому вдалося підняти, становила 630 кілограмів», – йдеться у повідомленні.
Певний час працював за кордоном, але повернувся додому. Придбав житло й автомобіль, знову влаштувався на НЗФ, працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування цеху виробництва феросплавів.
Не залишившись осторонь у складний для країни час, Павло добровільно став на захист України. 9 вересня 2022 року він вступив до лав Збройних сил України. Служив командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів у складі 414-ї окремої бригади безпілотних систем, відомої як «Птахи Мадяра».
Він відповідав за технічний стан БпЛА, координував роботу екіпажу та взаємодіяв з іншими підрозділами. Позивний Asbest обрав собі сам – випадково набравши слово із заплющеними очима на клавіатурі. Побратими поважали його за професіоналізм, відповідальність, спокій та надійність. За сумлінну службу був відзначений нагородами.
24 січня 2026 року Павло загинув під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.
У нього залишилася мати та бабуся.
Фото: Нікопольська міська рада/Facebook
Раніше ми писали, рідні, близькі, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь солдата Сергія Приладишева.
Ми писали, у Нікополі провели в останню путь сержанта Віктора Семенова.
Джерело: nashemisto.dp.ua
Новини рубріки
Кривий Ріг без світла 3 лютого: ОНОВЛЕНІ ГРАФІКИ ВІДКЛЮЧЕНЬ від ДТЕК
02 лютого 2026 р. 21:40
