ЕКСКЛЮЗИВ Кулінарна пам’ять: старовинні рецепти від Олександра Сухомлина

08 лютого 2026 р. 17:22

08 лютого 2026 р. 17:22

Деякі рецепти живуть вже так довго, що й не пригадати, хто хз вигадав.  Іноді ці страви здаються надто простими, навіть непоказними. Але саме вони найточніше зберігають смак епох, адже для українського села, яке роками намагались заморити голодом різними способами іноді найпростіші рецепти були найкращим способом вижити.

Про такі страви розповідає Олександр Сухомлин – викладач і зберігач фондів Музею Голодомору Дніпровської міської ради.

У його родині перетнулися різні регіони: Центральна Україна (Кіровоградщина), Південь (Запорізька область), Полтавщина, а також Захід: Волинь і Львівщина по лінії родини дружини. І саме ця «географія родоводу», каже він, дозволяє побачити, як одні й ті самі принципи виживання повторювалися в різних місцях і як змінювалася кухня між селом та містом.

Галушки, коли не було хліба

– Може звучати банально, але це саме галушки, – з цього Сухомлин починає розмову про родинні страви, які тримали людей у повоєнні роки. Їхній сенс – у простоті: борошно, вода, яйце (інколи й без нього), дрібка солі. Замісити – зварити – і вже є чим підперти першу страву, коли з хлібом сутужно.

За його словами, галушки були звичними і для села Запорізького району, і для дніпропетровщини – особливо у 1945–1948 роках, коли дефіцит відчувався гостро. Його дід згадував: інколи галушки варили окремо, інколи – кидали прямо в борщ. У селі борщ могли зварити з курки раз на місяць – іншого м’яса не було, а галушки ставали тим, що робить обід ситнішим.

Найпростіша кухня, зате смачна

Ще пан Олександр пригадує страву, яку згадувала і пані Олена Булах, коли я розпитувала про її родинні страви – затирка. Борошно в кориті збризкують водою і перетирають руками, доки не утворяться дрібні грудочки крутого тіста. Їх можна підсушити – і мати майже «домашні макарони» тривалого зберігання.

Є страва, яку він називає універсальною для різних гілок родини – квашена капуста. Її робили і в місті, і в селі, і на Півдні, і на Волині. Причина проста: взимку це була доступна їжа, що підсилює раціон. Олександр Сухомлин зауважує, що сьогоднішня звичка містян купувати квашену капусту в кулінарії супермаркетів виглядає трохи дивно – бо з домашніх заготовок це одна з найпростіших.

Волинський стіл: гриби, картопля і «картоплянка»

Коли мова заходить про Захід України, Сухомлин робить важливу ремарку: на його відчуття, саме там традиційних практик у побуті збереглося найбільше. У сім’ї дружини святковий стіл мав «обов’язкові» позиції: голубці, холодець, квашена капуста, грибна юшка (бо ліс поруч), горохова каша.

Окремо він згадує ковбасу-картоплянку – страву, яку я, як дніпрянка, ніколи не зустрічала. Картоплю натирають дуже дрібно (практично як на деруни), додають шкварки, засмажену цибулю, трохи смальцю – і начиняють кишки. Виходить ситна, калорійна страва, правда терти картоплю довго.

Пляцки з маком і вишнями: смак Волині

А от із «солодкого» в цій розмові звучить страва, яку на Волині можуть назвати і пляцками, і коржиками, і ламанцями. Рецепт нескладний: кисле молоко, сода, сіль, борошно – замісити, спекти коржики (традиційно – на поверхні печі), порізати смужками, полити запареним маком, додати вишні, проварені з медом або цукром.

Саме цим рецептом і вирішив поділитись пан Олександр.

Інгредієнти:

• кисле молоко – близько 0,5 л
  
• сода – приблизно 0,5 ч. л.
  
• сіль – дрібка
  
• борошно – до м’якого тіста
  
• мак
  
• вишні
  
• цукор або мед – для вишень
  

Як готувати:

Дніпровські