вологість:
тиск:
вітер:
ЕКСКЛЮЗИВ ОФІЦІЙНО Жінки тилу: як Анастасія Глушко щодня тримає чистоту Дніпра
25 лютого 2026 р. 23:16
25 лютого 2026 р. 23:16
О сьомій ранку місто ще напівсонне. Десь відчиняються кав’ярні, хтось поспішає на роботу, а в парку вже працюють бджілки-комунальники, приводячи вулиці до ладу.
Анастасія Глушко працює у КП «Міська інфраструктура» вже дев’ять місяців. За фахом вона – квітникар і декоратор вітрин, тож на цій роботі почувається впевнено.
– Мені подобається доглядати за рослинами. Коли я працюю з квітами, я розслабляюся. Я не дарма обирала саме таку освіту.
Проте робота не така легка, як могло би здатись.
– Наша задача – доглядати зелені зони, прибирати сніг, чистити від льоду. Взимку дуже важко. Ми прокидаємося дуже рано, щоб о 7:00 вже бути тут і працювати, – розповідає вона.
Її день починається з перевдягання у робочий одяг – і одразу на маршрут. Узимку це прибрати сніг, посипати слизькі тротуари і все це під крижаним вітром. Навесні – прибирати після зими, саджати квіточки. Влітку прополка, підрізання кущів, формування клумб.
– Ще поливаємо, прибираємо сміття. Іноді годинами працювати з сапкою дуже тяжко, особливо, коли спека понад 30 градусів. Іноді навіть ніде сховатися від сонця.
На роботу її привела сусідка. Після тривалого декрету Анастасія шукала можливість повернутися до справи, яка буде близькою до душі. Зараз їй 34. Вона мама двох доньок: старшій майже 11, молодшій шість. Чоловік в неї служить третій місяць на Дніпропетровщині.
– Це дуже важко. Я вночі можу плакати. А зранку встаю – і треба збиратися, бо діти, робота. Жінки, які чекають своїх безвісті зниклих чоловіків, посміхаються, п’ють каву, живуть. Але всередині така пустота, яку нічим не заповниш. Я тільки зараз почала розуміти, як їм важко.
У її робочому колективі – лише четверо жінок. Більшість працівників чоловіки. Але, каже Анастасія, сьогодні жінки часто беруть на себе більше – і вдома, і на роботі.
– Поки наші чоловіки воюють, ми повинні тримати місто. Незважаючи ні на холод, ні на спеку. Щоб вони повернулися – і бачили, що тут усе доглянуте. Щоб потім вони гуляли з дітьми і дружинами чистими алеями.
Після зміни на неї чекає ще одна – домашня. Уроки, вечеря, побут. Але все ж Анастасія знаходить час для себе.
– Я купую картини за номерами. Одягаю навушники й малюю. Я так відволікаюся, хоч на кілька годин не думаю про війну, про те, де чоловік, як у нього справи.
Це історя про жінку, яка тримає порядок у місті, поки її родина тримає оборону країни.
І поки більшість містян ще спить, вона вже працює – щоб новий день у Дніпрі почався з чистоти.
Джерело: nashemisto.dp.ua
Новини рубріки
Осіння казка: чому у вересні в Дніпрі зацвіли каштани (фото)
24 вересня 2026 р. 13:29
«Я вчуся ходити заново»: новий сенс життя після фронту Олександра Стеця
24 вересня 2026 р. 13:22
На Дніпропетровщині патрульні повернули додому пенсіонера, який заблукав
24 вересня 2026 р. 13:22