ЕКСКЛЮЗИВ Вагітність 40+: як дніпрянки наважуються на зріле материнство і що кажуть лікарі

07 березня 2026 р. 10:04

07 березня 2026 р. 10:04

Вагітність у зрілому віці в сучасній Україні – вже непоодиноке явище. Жінки народжують третю дитину у 44–45 років, або ж наважуються на першу вагітність після сорока. Журналісти видання “Наше місто” поспілкувалися з дніпрянками, які народжували у зрілому віці, та акушеркою-гінекологинею Ларисою Кутненко. Вони розповіли про страхи і радості, медичні нюанси та те, як пізнє материнство змінює погляд на життя і додає впевненості у власних силах.

Історія дніпрянки Наталії про материнство на порозі 40-річчя

У суспільстві досі побутують стереотипи щодо пізнього материнства. Хтось вважає його ризикованим, хтось — егоїстичним, а хтось — навпаки, усвідомленим і зрілим кроком. Дніпрянка Наталія стала мамою майже у 40 років.

– Взагалі-то я довгий час не була готова до вагітності, — розповідає вона. – Може, це якось інфантильно звучить, але мені здавалося, що все життя попереду. Коли мені вже було майже 40 років, я зрозуміла, що так, я хочу дитину.

Вагітність у зрілому віці має свої особливості. Наталія не приховує: проблеми зі здоров’ям далися взнаки.

– Звісно, я стикнулася з певними труднощами, здоров’я вже було не таке, як у більш молодих дівчат, — пояснює вона.

Перед тим як завагітніти, жінка пройшла повне медичне обстеження та курс лікування.

– Я розуміла, що у мене не ідеальне здоров’я, тому потурбувалася, щоб вагітність пройшла нормально, — говорить Наталія. – У такому віці більший відсоток народження дітей з генетичними проблемами. Ми це відслідковували. Я робила всі необхідні аналізи, щоб виключити можливі відхилення.

Наталія  зізнається: свідомо обрала платну медицину, аби уникнути упередженого ставлення.

– Я від початку пішла по шляху клінік і лікарів, які розуміють складність моменту, – сказала жінка. – Вони ніколи не дозволять собі щось упереджене сказати.

Попри поширені упередження щодо пізніх мам, у своєму оточенні Наталія отримала лише підтримку.

– Моє оточення від початку мене підтримало, – посміхається вона. – Казали, що це класно, що я молодець. І ніхто навіть не думав засуджувати. Я просто не спілкувалася з людьми, які могли б щось не те сказати. У такий період важливо берегти себе.

Через стан здоров’я лікарі рекомендували кесарів розтин . Операція пройшла успішно.

– Після кесаревого розтину мені було дуже важко одразу опікуватися дитиною, – зізнається Наталія. – Тому я дуже вдячна друзям, які допомогли в цей період.

Сьогодні її дитині вже два з половиною роки. Наталія зізнається: материнство змінило її погляд на життя.

– Я не хочу вішати кліше на людей, які вважають себе чайлдфрі, – говорить жінка. – Вони мають на це право. І колись я сама вважала себе такою. Просто тоді я не була готова до материнства.

Перевагами пізнього материнства Наталія називає фінансову стабільність і життєвий досвід.

– У мене вже є можливості поставити дитину на ноги, є досвід, який я можу їй передати, — визнає вона. – Так, можливостей більше, ніж у молодих матусь. Але сил, чесно кажучи, менше.

Наталія переконана: рішення про материнство має бути особистим і усвідомленим.

– Тіло жінки – це її справа, — наголошує вона. – Якщо хоче мати дітей – нехай має, а не хоче – то не потрібно цього робити. Все має бути від душі.

Водночас жінка звертає увагу на державну політику у сфері підтримки сімей.

– Якби жінки були впевнені у завтрашньому дні, більше з них народжували б, — каже Наталія. – Зараз війна, і фінансування дуже бракує.

Вона брала участь у публічних обговореннях щодо підвищення виплат при народженні дитини.

– Ми писали дописи, спілкувалися з народними депутатами, — зазначає вона. – Так, виплати підняли, з’явилися програми підтримки, наприклад, для мам, які виходять на роботу до трьох років дитини. Це близько восьми тисяч гривень щомісяця. Ці кошти не покривають повністю послуги няні, але це хоча б якийсь варіант.

Історія пані Наталії — про усвідомлений вибір, відповідальність і готовність прийняти нову роль тоді, коли серце й розум до цього готові. Її досвід — ще одне свідчення того, що материнство не має правильного віку, але потребує підтримки — як родинної, так і державної.

Почувалася краще, ніж у 20: історія дніпрянки Юлії, яка народила сина в 47 років

У 47 років Юлія стала мамою втретє. Її син Сашко народився 20 квітня 2024 року в одному з пологових будинків міста Берлін. Сьогодні хлопчик рік і десять місяців, він уже відвідує садочок, а його мама переконана: пізнє материнство — це не про ризики, а про готовність, ресурс і внутрішній спокій.

Юлія каже, що ніколи не сприймала свій вік як перешкоду.

– Рішення народити дитину в мене виникло само по собі, — згадує вона. – Я завжди мала дуже міцне здоров’я, займалася спортом, понад п’ять років — східними танцями, гімнастикою. І в свої 47 я почувалася краще, ніж у 20.

За її словами, з роками зникають страхи й невпевненість, які часто супроводжують молодість.

– Ті проблеми, які в 20 здавалися катастрофою, у 47 уже не виглядають такими страшними. Є досвід, є розуміння життя, є спокій, – додає жінка.

Поштовхом до народження дитини стало й особисте життя. Після початку повномасштабної війни Юлія переїхала до Німеччини — до чоловіка, з яким була знайома ще в Україні.

– Він запросив мене до себе, у нього було велике бажання створити сім’ю, — говорить вона. – І я побачила в ньому саме того чоловіка, з ким можна народжувати дитину. Жінка завжди готова народити, якщо бачить, що чоловік буде турбуватися, працювати, забезпечувати родину. Коли вона в безпеці, нагодована, розуміє, що її люблять — тоді все складається природно.

Вона зізнається, що саме в Берліні вперше за багато років відчула глибоке розслаблення.

– В Україні  була постійна гонитва — заробити, вижити, дати дітям освіту, – пригадує жінка. – Це виснажує. А тут моє тіло просто розслабилося і ніби сказало, що я готова.

Завагітнівши, Юлія була щаслива, хоча й не очікувала, що це станеться так швидко.

– Гінекологи казали, що в мене гарне здоров’я, що все можливо, — розповідає вона. – Але коли це сталося — я дуже зраділа. Мені так захотілося цю дитину. У мене не було жодних ускладнень. Я приймала лише обов’язкові вітаміни. І можу сказати, що третя вагітність була найкращою з усіх. Нічого не боліло, не тягнуло, не було стресу.

Пологи були стрімкими. Швидка допомога не приїхала через завантаженість, тож подружжя дісталося лікарні на таксі.

– Таксист не відмовив і домчав нас за 20 хвилин, — посміхається Юлія. – У лікарні мене дуже добре зустріли, і за годину я вже народила.

Чоловік, який вже понад 20 років живе в Німеччині, був поруч на пологах.

– Я не знала німецької мови достатньо добре, щоб розуміти всі команди лікарів, але чоловік дуже допомагав. Ми були разом — і це давало силу.

У палаті, де вона перебувала з іншою мамою, було сучасне обладнання для догляду за немовлятами.

– Я могла сама зважити дитину, поміряти температуру, – розповідає Юлія. – У перші дні зробили слуховий тест, перевірили зір. Було трохи знижена температура, але я просто більше пригортала його до себе.

Юлія відзначає і державну підтримку родин із дітьми в Німеччині.

– Ті кошти, які надають з народження, дозволяють забезпечити дитину всім необхідним, – каже Юлія.

У Німеччині приймають дітей в садочок з одного року. Родина скористалися цією можливістю.

– Спочатку хотіли тримати його до трьох років  вдома, – додала Юлія. – Але нас запросили, ми прийшли у садочок і дитина звикла до режиму вже за один тиждень. У садочку його навчили їсти з ложки, пити зі склянки, одягатися. У колективі діти швидше вчаться.

Головним плюсом пізньої вагітності Юлія називає впевненість і внутрішній баланс.

– У мене не було страху ні під час вагітності, ні під час пологів, – зізнається жінка. – Я насолоджувалась цим часом. Є матеріальна база, є досвід, є час для дитини.

Вона порівнює: першу дитину народила у 23 роки, другу — у 29, і тоді було складніше.

– Зараз мені не важко, ми з чоловіком справляємося вдвох, – каже Юлія. – Я висипаюся, працюю дистанційно на українську правозахисну організацію, вивчаю німецьку мову.

Юлія планує здобути фах бухгалтера вже за німецькими стандартами й розвиватися професійно. Вона говорить, що третя дитина не обмежила її, а навпаки — дала новий імпульс.

– Дитина завжди посміхається, — каже вона. – Коли дивишся в її обличчя, ти просто зобов’язана бути щасливою.

Наостанок Юлія зізнається: не виключає можливості ще однієї вагітності.

– Я знаю багато прикладів, коли жінки народжують і в 47, і в 50, – каже Юлія. – Якщо є здоров’я, підтримка і бажання — чому ні? Демократична держава дає жінці право розпоряджатися своїм життям.

Її формула проста: здоров’я, відсутність стресу, любов і впевненість у завтрашньому дні.

– Я бажаю всім жінкам не озиратися на вік, а думати про своє здоров’я і про те, з ким вони створюють родину, – радить Юлія. – Коли є любов і безпека — усе можливо.

Такі історії доводять: вік не є єдиним визначальним чинником. Значно важливішими стають здоров’я, підтримка родини, доступ до медицини та особисте бажання. І коли ці складові сходяться, народження дитини в зрілому віці може стати не викликом, а новим, глибоким і радісним етапом життя.

Вагітність після 40: ризики, можливості та поради лікарки

Про особливості пізнього материнства розповіла акушерка-гінекологиня Лариса Кутненко. З її слів, вагітність після 40 років автоматично відноситься до групи підвищеного ризику.

– Вагітність у зрілому віці з медичної точки зору вважається більш небезпечною, — пояснює Лариса Кутненко. – У жінок після сорока років, які народжують вперше чи вдруге, підвищується ризик генетичних захворювань. Насамперед ідеться про зростання ймовірності хромосомних аномалій, зокрема синдрому Дауна.

За словами лікарки, для жінок 40+ обов’язковим є пренатальний скринінг.

– Обстежуємо на хворобу Дауна після сорока років, — наголошує вона. –  Ми проводимо всі стандартні скринінги, але до таких пацієнток ставимося особливо уважно.

Окрім генетичних ризиків, з віком зростає кількість хронічних захворювань. Якщо у 25 років жінка зазвичай має мінімальний багаж проблем зі здоров’ям, то після сорока їх кількість суттєво збільшується.

– Якщо жінка має захворювання серця, печінки чи нирок, виношування вагітності стає набгато складнішим, — каже акушерка-гінекологиня. – Для організму це серйозне навантаження.

Окрему увагу медики приділяють стану яєчників та матки.

– Після сорока років великий відсоток жінок уже мають фіброміоми, кісти яєчників, — підкреслює лікарка. – Тому вагітність має бути продумана з перших днів. Жінка повинна одразу стати на облік у жіночій консультації та проходити всі необхідні обстеження.

Саме попереднє обстеження та планування значно зменшують ризики ускладнень.

Чи обов’язковий кесарів розтин?

Поширений міф — що після 40 років жінка не може народити самостійно. Однак, за словами лікарки, вік сам по собі не є показанням до оперативного розродження.

– Не обов’язково буде кесарів розтин, — пояснює вона. – Багато жінок у сорок років і старші хочуть народжувати самі — і це можливо. Все залежить від акушерської ситуації: чи є повноцінні перейми, чи немає клінічно вузького таза, як почувається дитина тощо.

Рішення про спосіб розродження ухвалюється індивідуально, виходячи зі стану матері та плода.

Статистика та реальні приклади

За словами Лариси Кутненко, відсоток жінок, які народжують у зрілому віці, останніми роками зріс.

– Зараз багато жінок народжують третю дитину після сорока, — говорить вона. – Можливо, це пов’язано і з воєнними обставинами, мобілізацією. Якщо у родині вже є двоє дітей, у 40 років багато хто вирішує народити ще й третю.

Є і приклади пізнього першого материнства. У перший рік повномасштабної війни в медзакладі зафіксували унікальний випадок.

– У нас була 53-річна пацієнтка — перша вагітність, ЕКЗ, — розповідає лікарка. – Вона самостійно виносила дитину, ми зробили кесарів розтин. Малюк народився здоровим, усе добре.

Втім, вона наголошує: перша вагітність після сорока переноситься складніше, ніж третя чи четверта.

– Якщо жінка народила двох дітей і не має серйозних захворювань, вік може майже не впливати на перебіг пологів, — зазначає вона. – А ось із первістком після сорока складніше.

Вплив війни та стресу

Медики також фіксують зростання кількості ускладнень, пов’язаних зі стресом.

– Після кожного обстрілу ми бачимо більше жінок, які звертаються до пологового будинку, — каже Лариса Кутненко. – І це не лише жінки старшого віку, а й молоді. Війна — це додаткові випробування для нервової системи.

За її словами, збільшилася кількість випадків невиношування вагітності та передчасних пологів.

Обов’язкові обстеження

Стандартний протокол для всіх вагітних включає три скринінги:

• перший — у 9–11 тижнів (раннє виявлення генетичних патологій);
  
• другий — близько 22 тижня;
  
• третій — у 32–33 тижні.
  

За потреби призначаються додаткові консультації кардіолога, ендокринолога та інших профільних спеціалістів.

Поради жінкам, які вагаються

Лариса Кутненко переконана: сам по собі вік не має ставати причиною відмови від материнства.

– Жінкам, які сумніваються через вік, я б порадила прийти на консультацію, — зазначає акушер-гінеколог. – Треба оцінити фертильні можливості, стан здоров’я. Можливо, вона цілком здатна завагітніти й добре виносити дитину.

Водночас вона наголошує на важливості планування.

– Якщо хочеться народити після сорока — вагітність потрібно планувати, — підсумовує лікарка. – Пройти обстеження, проконсультуватися з гінекологом, ендокринологом. Чим раніше розпочати підготовку, тим більше шансів на гарний результат.

Попри підвищені ризики, сучасна медицина дозволяє більшості жінок зрілого віку успішно виносити й народити здорову дитину. Головне — відповідальний підхід, системне спостереження та довіра до фахівців.

Фото НМ та з особистих архівів героїнь.

Раніше ми писали: Вагітність та пологи під час війни : як у Дніпрі справляються з викликами часу.

Дніпровські