Працюють пліч-о-пліч: батько і син із Придніпровської ТЕС — гордість української енергетики - Дніпровські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Працюють пліч-о-пліч: батько і син із Придніпровської ТЕС — гордість української енергетики

18 березня 2026 р. 17:51

18 березня 2026 р. 17:51

Єгор, машиніст енергоблока Придніпровської ТЕС, удостоєний Подяки Міністерства енергетики України — за професійність у воєнних умовах і за збереження обладнання станції під час важких ворожих атак, пише «Наше місто» з посиланням на Придніпровську ТЕС .

Особливою деталлю цієї історії є те, що поруч із Єгором у тій самій зміні працює його батько Андрій — досвідчений енергетик і володар найвищої корпоративної нагороди ДТЕК «Золотий знак». Саме він свого часу став для сина першим наставником — і в житті, і в професії.

Єгор прийшов на Придніпровську ТЕС у 2014 році. Міг обрати кар’єру в металургії, однак свідомо обрав енергетику. Починав з обхідника — людини, яка контролює стан обладнання на станції. Поступово зростав у професії і дійшов до посади машиніста енергоблока.

Машиніст енергоблока — це людина, яка в режимі реального часу стежить за тим, щоб увесь блок працював чітко, злагоджено і безпечно. Рішення, які він приймає щодня, безпосередньо впливають на стабільність енергосистеми країни.

Про пережиті обстріли Єгор розповідає спокійно і по-діловому. «Маємо свої інструкції, але головне — діяти разом і зважати на ситуацію. Локалізувати пожежу, зупинити обладнання, викачати воду, щоб не залило обладнання. Кожен швидко мобілізується і знає, що робити. Війна дала нам колосальний досвід», — каже він.

Особливо важкою була минула зима. Обстріли, мороз і постійні ремонти йшли одночасно. Енергетики лагодили пошкоджене та рятували від промерзання те, що ще могло працювати: розпалювали вогнища, утеплювали обладнання, майстрували ізоляцію. Найважче було вночі — коли кожна хвилина вирішувала, чи вдасться зберегти станцію.

Єгор каже, що любить свою роботу за відчуття важливості та за команду. А особливо — за підтримку батька, який працює в тій самій зміні старшим машиністом. Андрій став для сина першим учителем у професії і залишається надійною опорою досі.

Ця історія — про те, як відповідальність, уважність і справжнє ставлення до роботи передаються від батька до сина. І про те, що навіть у найважчі моменти поруч є людина, якій довіряєш без слів.