Алея пам’яті у Дніпрі: чому родини полеглих військових сперечаються за портрети

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Алея пам’яті у Дніпрі: чому родини полеглих військових сперечаються за портрети

01 квітня 2026 р. 14:22

01 квітня 2026 р. 14:22

У Дніпрі виник конфлікт між родинами загиблих військових через формат і розміщення портретів на Алеї пам’яті в Новокодацькому районі. Частина сімей встановила постійні портрети своїх рідних, що викликало обурення у інших родин. Про це пише «Наше місто» з посиланням на ДніпроTV .

У місті в кожному районі діють Алеї пам’яті, де розміщують портрети та історії загиблих військових. Експозиції зазвичай змінюють кожні кілька місяців. Водночас на одній з алей у Новокодацькому районі частина портретів стала постійною. Саме це рішення і спричинило суперечку.

Ініціаторами встановлення стали родини загиблих. Вони пояснюють, що прагнули зберегти пам’ять про своїх рідних на алеї постійно та запропонували такий формат тим сім’ям, які раніше підтримували ідею індивідуальних портретів. За словами ініціаторів, формат можна розширювати, не порушуючи простору.

Натомість інші родини військових наголошують, що рішення не було спільним та зачіпає інтереси тих, чиїх рідних тут не представлено. За їхніми словами, питання полягає не лише у формі меморіалів, а й у можливостях самої локації, зокрема через комунікації, що проходять під землею. Вони вважають, що додаткові конструкції можуть створити візуальний безлад.

У Дніпрі вже сформувалися певні підходи до вшанування загиблих військових. Це конструкції зі змінними портретами на Алеях пам’яті, вручення медалей «Захисник Вітчизни» та встановлення меморіальних табличок на школах. Подібні практики застосовують і в інших містах України. Водночас фахівці з питань національної пам’яті зазначають, що за відсутності єдиних затверджених стандартів меморіалізації в Україні подібні суперечки між родинами виникають доволі часто. Серед напрацьованих принципів називають рівність у вшануванні кожного загиблого.

Психологи пояснюють, що такі конфлікти пов’язані не лише з форматом меморіалів, а й із глибокими переживаннями втрати. Водночас вони зауважують, що велика кількість подібних зображень у публічному просторі може по-різному впливати на суспільство, зокрема на дітей.

Фахівці також звертають увагу на альтернативні способи вшанування пам’яті, зокрема висадження дерев на честь загиблих, як це практикують в інших країнах. Представники громадських ініціатив у Дніпрі також говорять про можливість використання різних форматів пам’яті поряд із традиційними меморіалами.

Попри різні підходи до вшанування пам’яті, питання спільних правил і єдиної концепції залишається відкритим. Водночас усі сторони погоджуються, що пам’ять про загиблих має зберігатися. Чи вдасться знайти рішення, яке задовольнить усіх, залежить від діалогу всередині громади.