ЕКСКЛЮЗИВ Тепло у кожній пасці: як дніпрянка передає атмосферу Великодня на фронт

09 квітня 2026 р. 14:14

09 квітня 2026 р. 14:14

В оселі дніпровської співачки та волонтерки Лідії Бабіч Великдень починається задовго до самого свята. Тут пахне теплим молоком, ваніллю і дитячими спогадами — саме з них, каже жінка, і народжується справжня паска. Адже сьогодні її випічка — це вже не лише родинна традиція, а й частина великої волонтерської справи. Детальніше розповідає “Наше місто”.

– Рецепт великодньої паски я маю ще з тих часів, коли була маленькою і бачила, як це робили мама і бабуся, – зізнається Лідія Бабіч. – І він так і залишився мені у спадок — не просто як страва, а як пам’ять поколінь.

Рецепт паски з секретом від Лідії Бабіч

Кухня Лідії — це місце, де все відбувається з такою точністю, що приходить лише з практикою. Вона не женеться за складністю, натомість цінує простоту і відчуття тіста в руках.

– Опара має піднятися шапочкою, гарно так, щоб видно було — дріжджі з борошном подружилися, — ділиться вона. – У цей час я вже перетираю жовтки з цукром, додаю сіль, ванільний цукор, і тоді все це поєдную — і молоко тепле, і борошно, що залишилося.

Пані Лідія не розтоплює масло, використовує лише м’яке, кімнатної температури, вмішує його в тісто.  Родзинки додає вже наприкінці, коли тісто стає слухняним і не липне до рук. Потім тісто має добре підійти.

– Я вже очима стежу, не засікаю час, — пояснює вона. – Тісто тричі заминаю — підходить, перемішую, знову підходить. І тільки на четвертий раз розкладаю по формочках, заповнюю їх на третину, щоб було куди рости.

Випікає у звичайній газовій духовці, уважно стежачи, щоб не відкривати її зайвий раз. А готовність перевіряє просто — дерев’яною шпажкою.

Та головний секрет, який Лідія зберігає ще з дитинства, — особливий інгредієнт.

– Найгарніша паска виходить, як покласти гусячі яйця, — усміхається жінка. – Тісто тоді росте просто на очах. Я не знаю, який там фермент, але це працює. Мама навіть казала: не чіпайте ті яйця — Ліда приїде, вона для солдатів паски пече.

Паски вона прикрашає так само, як колись у дитинстві: солодка помадка з білка і цукрової пудри, трохи лимонної кислоти — і щедра різнокольорова посипка. Усе просто, але щиро та неймовірно красиво!

Інгредієнти:

• Молоко — 400 г;
• Борошно — 1 кг;
• Жовтки — 10 шт;
• Дріжджі — 100 г;
• Вершкове масло — 200 г;
• Цукор — 300 г;
• Сіль — ½ чайної ложки;
• Лимонна цедра, ванільний цукор — за бажанням;
• Родзинки — за смаком.

Щоб у захисників було свято: про волонтерську діяльність

Та найбільше сенсу ця робота набуває тоді, коли паски залишають дім. Бо майже всі вони — не для родини.

– Я печу багато, бо треба на фронт, — говорить Лідія. – Іноді декілька днів поспіль. Бо знаю: хлопці теж мають відчути свято, навіть там.

Усе випечене вона ретельно пакує: паперові пакети, синьо-жовті стрічки, акуратні вузлики. Каже, що вигляд теж має значення.

– Я передаю через громадську організацію “Оріяна” — ми разом від початку війни, — додає вона. – І я щаслива, що моя випічка не лежить довго: за годину-дві вже їде до наших захисників. Це значить, що все робиться не дарма.

Та пасками справа не обмежується. У Лідії — свій «фронт» і в городі. Вона вирощує овочі, консервує їх і передає військовим. Каже, навіть природа ніби допомагає.

– У мене огірки до середини жовтня родять, — говорить вона. – Люди дивуються, а я кажу,що Бог бачить, для чого це. Якщо для добра — то і береже. Бо в когось вигоріло все, а в мене росте.

За минулий рік жінка зробила десятки трилітрових банок консервації, а ще — тисячі порцій інших страв. Серед них і морква по-корейськи, яку вона готує власноруч.

– Я сама тру, у рукавичках, без всяких пристроїв, — каже Лідія. – Закупляю все необхідне і роблю з радістю. Бо знаю, що це їм потрібно — і як вітаміни, і як частинка дому.

А ще — пиріжки. Їх вона пече регулярно, і рахунок давно перейшов у десятки тисяч.

– З початку війни я вже більше 80 тисяч пиріжків передала, — підсумовує вона. – Паски не рахую, але торік було 160, і цього року, думаю, десь так само буде. Бо свято має бути у всіх.

В її історії немає пафосу — лише щоденна праця, віра і звичка допомагати. І, можливо, саме тому її паски піднімаються так добре — бо замішані не тільки на дріжджах, а й на турботі.

Фото з архіву Лідії Бабіч.

Раніше ми писали: як правильно розфарбувати писанку: поради майстрині з Дніпра.

Дніпровські