9 місяців під дронами на передовій: історія захисника з ТрО Дніпра

15 квітня 2026 р. 18:51

15 квітня 2026 р. 18:51

Дев’ять місяців безперервної служби на позиціях — це не лише випробування витривалості, а й щоденна боротьба за життя в умовах, де небезпека не зникає ні на хвилину. Саме такий шлях пройшов військовослужбовець Андрій з Івано-Франківська, який після мобілізації у 2024 році опинився на передовій, пише «Наше місто» з посиланням на фейсбук-сторінку «128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”».

Поки чоловік виконував бойові завдання, його родина жила своїм життям: молодший син пішов до першого класу, старший, студент коледжу, відкрив власну тату-студію. Сам Андрій майже щодня знаходив можливість написати дружині, зізнаючись, як сумує за нею та дітьми.

До війська він долучився у 2024 році. Спершу проходив навчання з керування бронетехнікою, однак із розвитком бойових дій стало зрозуміло, що така техніка вже не відіграє вирішальної ролі на полі бою. У результаті Андрій потрапив до піхотного підрозділу 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Попри це, побратими й досі жартома називають його танкістом.

Перший бойовий вихід військового відбувся у Плавнях поблизу Запоріжжя, де він провів чотири місяці. За його словами, тоді основними завданнями були спостереження, збір інформації та передача даних, і виконувати їх було дещо легше через меншу кількість ворожих дронів.

Після короткого перебування в тилу Андрія направили до Приморського, де він замінював поранених бійців. Після кількох днів відпочинку він знову повернувся на позиції — цього разу на дев’ять місяців.

Підрозділ, у якому служив військовий, забезпечував зв’язком інші позиції. У той період із Приморського ще евакуювали цивільних. За словами Андрія, часто доводилося допомагати й тваринам, яких господарі змушені були залишати.

Згодом ситуація ускладнилася через різке зростання кількості дронів. Ворог активно мінував території, зокрема перехрестя, які складно було обійти. Особливу небезпеку становили протипіхотні міни типу «пелюстка», які майже неможливо помітити серед листя.

У певний момент військові були змушені залишатися всередині будівлі й не могли навіть вийти назовні. Через постійну загрозу з повітря не вдавалося доставити воду та їжу, хоча зовсім поруч був колодязь.

Підтримувати зв’язок із родиною Андрію допомагав Starlink — він мав змогу спілкуватися з близькими щодня. Однак після одного з обстрілів антена була пошкоджена, і військовий на два тижні залишився без зв’язку. Це стало одним із найважчих випробувань.

Небезпечним етапом стала й ротація: переміщення відбувалося швидко, під загрозою дронів і мін під ногами. Попри всі труднощі, Андрій повернувся з позицій і нині готується до лікування та обстеження.

У квітні він планує відзначити важливу дату — 20 років спільного життя з дружиною. Хоча про відпустку поки що лише мріє, думками вже поруч із родиною.

Історія Андрія — це приклад того, як звичайні люди в умовах війни беруть на себе надзвичайну відповідальність, щодня ризикуючи життям заради захисту країни.

Нагадаємо, Порятунок побратима, поранення від дронової атаки та бій на день народження: історія військового з ТрО Дніпра .

Раніше ми писали: Займався бізнесом, виховував трьох дітей, а у перший день вторгнення став на захист країни : історія воїна з ТрО Дніпра.

Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.

Дніпровські