ЕКСКЛЮЗИВ Коли світ хитається, треба знати, що ти – не один: як допомагають людям психологи Дніпра

23 квітня 2026 р. 12:27

23 квітня 2026 р. 12:27

Звернення до психолога каже не про слабкість, а про любов до себе та намагання вчасно подбати про власне ментальне здоров’я, впевнена психолог Анна Вовченко, з якою “Наше місто” поспілкувалося напередодні професійного свята – Всеукраїнського дня психолога, що відзначається 23 квітня. Експертка поділилася думками про психологічний стан людей після багатьох років війни, розповіла про важливі нюанси роботи і наголосила: в наш час кожному вкрай важлива і потрібна підтримка.

Є гіпотеза, що у наш час усьому суспільству потрібна психологічна допомога. Наскільки це вірно?

– Вважаю — так, це вірно на всі 100.  І це не тому, що “з усіма щось не так”, а тому, що дуже багато зараз — не на поверхні. Річ у тому, що ми виросли з певними установками: “будь сильною”, “не скигли”, “все, що не вбиває — робить сильніше”. Але правда трохи інша. Не все, що не вбиває — робить сильніше, бо дещо — виснажує, а дещо — накопичується всередині.

І зараз багато людей живуть, придушуючи свої емоції, ігноруючи тривожні сигнали тіла. Щоб вижити, якось функціонувати і не відчувати занадто багато болю. Але психіка так не працює вічно. Будь-яка стиснута пружина — рано чи пізно вистрілює. І з психікою так само – це лише питання часу. І дуже часто це “накриває” не одразу, а хвилями.

Тому підтримка, розуміння себе і контакт зі своїми емоціями зараз потрібні усім, як ніколи.  Впевнена: звернення до психолога каже не про слабкість людини, а навпаки – про любов до себе, про те, аби вчасно подбати про власний стан.

З якими проблемами найчастіше звертаються люди сьогодні?

– Люди приходять з тривогою, яка вже стала фоном. З невизначеністю майбутнього, яка виснажує більше, ніж разовий стрес. З цим затяжним очікуванням – “коли стане легше”…

Приходять із зіпсованими стосунками. З вигоранням – навіть найвитриваліші… З відсутністю енергії і мотивації на прості речі.

З втратою роботи, і разом з нею – впевненості в завтрашньому дні. З переїздами, які ніби рятують, але забирають відчуття дому. На перший погляд — всі адаптуються, живуть, працюють та, навіть, посміхаються. Але ж питання — якою ціною?

Дуже часто до психолога приносять не те, що “на поверхні”. Кажуть здебільшого не стільки про події, як про стан. Про втому, яка не минає. Про напругу, яка не відпускає, і про думки, які крутяться по колу. Люди приходять вже не з “просто тривогою” чи “вигоранням”, а з досвідом втрат, невизначеності, хронічної напруги.

І знаєте, що я відчуваю найчастіше? Не безсилля, а дуже тиху, але сильну річ — важливість присутності. Коли світ хитається, іноді найбільше лікує не набір психологічних технік, а відчуття, що ти не один.  Людині легше витримувати складні часи, коли є відчуття “інших поруч”.

Я  вірю в цю місію: бути поруч, почути, зрозуміти, підтримати , надати новий кут бачення чи допомогти повернути віру в майбутнє, впевненість в собі тощо.  Тож, на мою думку, зараз робота психолога має найбільший сенс.

Загалом – наскільки ускладнилася робота психолога зараз, після багатьох років війни?

– Робота психолога стала не складнішою, а більш людяною і набагато глибшою ніж будь-коли. Бо після цих років війни всі вже трохи інші, і вже не теоретично знаємо, що таке тривога чи втрата. Ми це проживаємо. І я — теж. Тому що я так само чую сирени, так само втомлююсь від переживань, очікування та невизначеності майбутнього. Так само іноді ловлю себе на думці: “Як це все витримати?” Але при цьому — залишаюся опорою. Це робота, де важливо не тільки «відчувати”, а ще і витримувати.

А ще – психологу дуже важливо бути в Україні. Я так само проходжу усі випробування нашого життя, не дивлюся через екран, а відчуваю особисто. Можливо, саме тому між “розуміти” і “відчувати” у моїй роботі немає протиріччя. Коли ти сам проживаєш подібний досвід — з’являється інша глибина присутності поруч з людиною. І саме це мотивує.

Дніпровські