ЕКСКЛЮЗИВ Забуті імена та події: як у Дніпрі діагностують деменцію і допомагають пацієнтам

27 квітня 2026 р. 10:11

27 квітня 2026 р. 10:11

На початку це виглядає як неуважність: людині складніше згадати потрібні слова, а звичні дії займають більше часу. Згодом вона може загубитися у знайомому середовищі. Поступово деменція змінює все — не лише для людини, яка хворіє, а й для тих, хто поруч.

“Наше місто” розповідає про родини, які щодня вчаться доглядати, витримувати і не втрачати зв’язок із близькою людиною та публікує фахове пояснення лікарки-психіатра з Дніпра — про те, як розпізнати перші симптоми і чому важливо не ігнорувати ці зміни.

Згідно з дослідженням, у світі близько 50% людей старше 85 років стикаються з когнітивними порушеннями. За статистикою, кожні три секунди на деменцію захворює одна людина. У 2020 році патологію було діагностовано у 55 млн людей у світі, а у 2030 році, згідно з прогнозами, цей показник зросте до 139 млн.

Брюс Вілліс і лобно-скронева деменція: що відомо про стан відомого актора

Американський актор Брюс Вілліс, зірка культових фільмів «Міцний горішок», «Шосте чуття» та «Кримінальне чтиво», продовжує боротьбу з лобно-скроневою деменцією.

Про стан 70-річного актора розповіла його старша донька Румер Вілліс. У спілкуванні з підписниками в Instagram, вона підтвердила, що хвороба прогресує і впливає на впізнавання близьких — інколи батько не розуміє, хто саме прийшов його відвідати.

Окремі деталі про стан актора також оприлюднили міжнародні медіа. За їхніми даними, Вілліс більше не може говорити, читати або самостійно пересуватися. Після завершення кар’єри у 2022 році через діагноз афазії, хвороба швидко прогресувала і в 2023 році була уточнена як фронтотемпоральна деменція.

Його дружина Емма Гемінг-Вілліс у розмові з People зізналася, що чоловік не усвідомлює свого стану і не співвідносить зміни у здоров’ї з діагнозом.

-Я думаю, що це одночасно благословення і прокляття цієї ситуації, що він так і не визнав факт наявності цієї хвороби, — сказала вона. – Я дуже рада, що він про це не знає.

Вона також пояснила, що така особливість стану не є запереченням хвороби, а має медичне підґрунтя.

-Люди думають, що це може бути запереченням, що вони не хочуть йти до лікаря, але насправді в гру вступає анозогнозія, — зазначила Емма Гемінг-Вілліс. – Це просто означає, що мозок змінюється. Це частина хвороби.

Фахівці наголошують: лобно-скронева деменція зазвичай розвивається у віці 45–64 років і уражає ділянки мозку, відповідальні за мову, емоції та контроль поведінки. З часом це призводить до втрати здатності говорити, розуміти мову та виконувати базові фізичні дії.

Сім’я актора продовжує просити про приватність і зосереджується на головному — забезпеченні йому спокою та гідного догляду в умовах прогресуючої хвороби.

Забував, де його будинок: історія хвороби Владислава

Перші зміни у поведінці батька Олена помітила ще на початку повномасштабного вторгнення. Спершу це здавалося звичайною забудькуватістю або віковими змінами , однак із часом тривожні сигнали почали повторюватися дедалі частіше і ставали помітнішими для родини.

-Батько почав забувати, що куди поклав, – каже Олена. – Ми тоді не звертали уваги, думали, що це зміни у його характері. Але згодом батько почав забувати, де живе, заходив до іншого будинку. Згодом він усвідомлював свою помилку та дуже дивувався сам собі.

Згодом стан Владислава різко погіршився. Родина зіткнулася з новими, значно складнішими проявами, які вже неможливо було ігнорувати.

-Батько поводився напрочуд активно, а іноді, навпаки, дуже тихо, – згадує Олена. – Я відвезла його до психлікарні, і там йому й поставили діагноз: психоемоційні розлади по типу деменції.

Діагноз став для Олени сильним потрясінням. Вона на той момент не мала чіткого розуміння, як діяти далі, і переживала складний емоційний період, намагаючись прийняти нову реальність.

-Найскладніше – це бачити, як змінюється твоя близька людина, – зізнається Олена. – Ти звикла його бачити активним, незламним, а деменція робить його слабким і безпорадним. Також це означає возити його до лікаря, коли самій потрібно лікувати зуби. Брак часу і грошей, страх залишити батька надовго самого – це позначається на моральному стані.

Олена наголошує, що з деменцією потрібно починати боротися якомога раніше, уважно стежити за першими проявами та не зволікати з лікуванням.

Кидалася речами і виганяла з дому: жінка розповіла, як доглядає за хворою мамою

Перші зміни у поведінці мами Наталія пояснювала давнім захворюванням . Родина звикла до її стану і не одразу помітила, що відбувається щось інше.

-Моя мама, Тетяна Іванівна, досить довго хворіє на епілепсію, – каже Наталія. – Тому, коли вона почала себе дивно поводити, ми з татом подумали, що це погіршення. Ми не підозрювали деменцію, хоча в родині вже був подібний досвід, хворіла бабуся.

Згодом поведінка матері почала змінюватися помітніше. З’явилися проблеми з мовленням: вона почала забувати слова, плутати їх місцями, однак родина ще довго заспокоювала себе, що це не критично. Але раптом все змінилося.

-Вона почала кидатися речами, ламати їх і меблі, рвати на шмаття все, що потрапляло під руку, — каже Наталія. – Мати могла не впізнавати близьких, виганяти їх з дому та погрожувати викликати поліцію.

До цього додалася ще одна несподівана деталь: мати почала голосно співати, що дивувало навіть сусідів. Полегшення настало лише після зміни лікування.

-Я зателефонувала психіатру, з допомогою якого ми перейшли на інший препарат і мама почала заспокоюватися, — каже Наталія. – Спочатку зникли найгучніші прояви, з’явився сон, а згодом — і певна стабільність у поведінці.

Догляд за хворою вимагає від родини постійної уваги і виснажує емоційно.

-Треба стежити, щоб у самої “дах не поїхав”, – зізнається Наталія. – Відпочивати та відволікатися. Особисто мені стає легше від усвідомлення, що це не унікальна історія. Розуміння того, що подібні симптоми переживають й інші родини, допомогло мені менше звинувачувати себе. Я дійшла висновку, що хвороба ця неймовірно важка. Доглядати за такою людиною і лікувати її мають професіонали, які хоча б знають, що роблять.

Деменція чи вікові зміни: що насправді стоїть за втратою пам’яті

Лікарка-психіатр одного з міських медзакладів Дніпра Вікторія Вікторівна пояснює, що втрата пам’яті не завжди є ознакою деменції. За її словами, важливо відрізняти природні вікові зміни від патологічного процесу.

-Деменція – це набутий синдром, який виникає як наслідок ураження головного мозку, – пояснює Вікторія Вікторівна, лікарка-психіатр одного з міських медзакладів Дніпра. – Він характеризується стійким і поступовим зниженням когнітивних функцій: пам’яті, мислення, мовлення, орієнтації в просторі та часі. Це не окремий симптом, а цілий комплекс порушень, які з часом прогресують і суттєво заважають людині жити звичним життям. Найчастіше ми бачимо такі стани у людей похилого віку.

Поступовість розвитку хвороби часто вводить родичів в оману: на перших етапах зміни здаються незначними. Людина може ставати більш розсіяною, повільніше реагувати або плутатися в дрібницях. Але з часом ситуація змінюється кардинально.

– При вікових змінах людина може забути якусь інформацію, але згодом вона її пригадує, – пояснила лікарка. – Вона може переплутати події або імена, але загалом зберігає здатність орієнтуватися в реальності, самостійно жити, приймати рішення і обслуговувати себе. А от деменція — це постійне і прогресуюче погіршення. Людина вже не просто забуває, а втрачає здатність планувати, розуміти ситуацію і навіть впізнавати близьких.

На відміну від природного старіння, деменція поступово ламає базові побутові навички, які раніше виконувалися автоматично. Це стає особливо помітно у щоденному житті.

– При деменції людина часто не розуміє, де вона знаходиться, який зараз рік, місяць чи навіть пора року, – каже фахівчиня. – Поступово порушується здатність виконувати звичні дії: приготувати їжу, користуватися побутовими приладами, вдягнутися без сторонньої допомоги. Також страждає мовлення — людині стає важко будувати речення, підбирати слова, підтримувати розмову.

Крім когнітивних змін, деменція зачіпає і емоційний стан. Поведінка людини може різко змінюватися, що часто стає одним із найтривожніших сигналів для родини.

Чому виникає деменція і які фактори підвищують ризик

Причини виникнення деменції можуть бути різними — від вікових нейродегенеративних процесів і судинних порушень до наслідків травм чи хронічних захворювань .

— Деменція — це набуте зниження когнітивних здібностей, яке виникає через органічне ураження мозку, — пояснює лікарка Вікторія Вікторівна. — Найчастіше причиною є хвороба Альцгеймера, але до розвитку стану можуть призводити й інші фактори: черепно-мозкові травми, інфекційні ураження мозку, зокрема енцефаліти та менінгіти, а також спосіб життя — малорухливість, куріння, зловживання алкоголем.

Медики наголошують: ризики формуються не лише через медичні діагнози, а й під впливом щоденних звичок та умов життя.

— Фактори ризику розвитку деменції умовно поділяються на ті, на які ми не можемо вплинути, і ті, що піддаються корекції, — каже Вікторія Вікторівна. — До неконтрольованих належать вік і генетика: найчастіше захворювання проявляється після 65 років і частіше виникає у людей, чиї близькі родичі мали деменцію.

Водночас значна частина ризиків залежить від способу життя, а отже — потенційно керована.

— Є велика група факторів, які можна контролювати, — додає лікарка. — Це серцево-судинні захворювання, зокрема гіпертонія, підвищений холестерин, цукровий діабет. І, звичайно, шкідливі звички — куріння та алкоголь суттєво підвищують ризики. Зниження слуху сьогодні розглядається як один із факторів ризику когнітивного спаду. Так само небезпечною є соціальна ізоляція.

Як у Дніпрі діагностують і лікують деменцію

Деменцію діагностують, в основному, лікарі-психіатри і неврологи. На сьогодні є оновлений протокол, затверджений Міністерством охорони здоров’я.

-Коли людина приходить на прийом, ми детально аналізуємо анамнез, а далі направляємо на інструментальні дослідження, – сказала Вікторія Вікторівна. – Обстеження можуть включати електроенцефалографію, комп’ютерну томографію або МРТ головного мозку.

За потреби залучають психолога, щоб оцінити пам’ять, мислення та інші когнітивні функції. Попри розвиток медицини, деменцію неможливо повністю вилікувати.

-Якщо людина звертається на ранній стадії, завдяки медикаментам ми можемо суттєво уповільнити прогресування хвороби, – каже лікарка. – Це напряму впливає на якість життя людини. Терапія при деменції має подвійне завдання: підтримати роботу мозку та зменшити прояви психічних і поведінкових симптомів.

Саме поведінкові зміни часто стають найбільш болючими для родини. Люди з деменцією можуть почати підозрювати близьких, звинувачувати або вигадувати ситуації, яких не було.

-У пацієнтів можуть з’являтися галюцинації та параноїдні ідеї: що у них щось крадуть, – додала Вікторія Вікторівна. – Іноді вони звинувачують у цьому рідних. Ми обов’язково пояснюємо родині, що це прояв хвороби, а не свідомі дії людини.

Окремий акцент лікарі роблять на ранньому зверненні та маршрутизації пацієнта — від сімейного лікаря до профільного спеціаліста.

Як підтримати близьку людину з деменцією

Коли родина дізнається про деменцію у близької людини, найчастіше це супроводжується розгубленістю і страхом.

-Ми обов’язково проводимо бесіди з родичами таких пацієнтів і пояснюємо: головне – спокій, – розповідає Вікторія Вікторівна. – Потрібно говорити повільно, чітко, без підвищення голосу, уникати двозначностей. Людина з деменцією сприймає лише конкретну інформацію. Не можна сперечатися з такими пацієнтами. У конфлікті ми лише викличемо роздратування і не досягаємо результату. Натомість потрібно ставитися з повагою, підтримувати.

Важливою є і стабільність у повсякденному житті, яка допомагає зменшити тривожність та дезорієнтацію.

-Для таких пацієнтів потрібен чіткий розпорядок дня: харчування, гігієна, відпочинок — усе в один і той самий час, – підкреслила лікарка. – Важливо також прибрати з кімнати потенційно небезпечні предмети, а також контролювати газо- та водопостачання, електроприлади тощо.

Підтримка родичів хворого не менш важлива, і для цього існують спеціальні ресурси.

-Є різноманітні фонди, наприклад “ Незабутні ”, які надають інформаційну підтримку родинам, – каже лікарка. – Вони можуть бути додатковим ресурсом для сімей. Це важлива частина комплексної допомоги.

Кросворди, музика і прогулянки: проста профілактика складної хвороби

Профілактика деменції починається з базових речей, які часто недооцінюють. Людині потрібно підтримувати фізичну та розумову активність протягом усього життя.

-Важливо контролювати артеріальний тиск і рівень глюкози, – розповідає Вікторія Вікторівна. – Варто не ігнорувати дихальні порушення, підтримувати баланс вітамінів в організмі та повністю відмовитися від шкідливих звичок. Окрему увагу слід приділяти травмам голови: черепно-мозкові ушкодження, зокрема у контактних видах спорту, можуть у майбутньому призводити до розвитку деменції, і це вже описано у психіатричній практиці, мова йде про деменцію у боксерів.

На щастя, далеко не кожна людина у похилому віці стикається з цим діагнозом. У той же час сподіватися на випадок не варто.

-Якщо людина помічає поступове погіршення пам’яті, уваги, мислення, потрібно не ігнорувати це, а змінювати спосіб життя: більше рухатися, гуляти, танцювати, займатися йогою, покращувати кровообіг мозку, – підкреслила лікарка. – Харчування також має значення — менше тваринних жирів, червоного м’яса, солодкого.

Окремий напрям профілактики, за словами Вікторії Вікторівни, — постійне тренування мозку та формування нових нейронних зв’язків через щоденні дії та навчання.

-Дуже добре працюють кросворди, читання, вивчення іноземних мов, опанування музичних інструментів, – запевняє лікарка. – Важлива дрібна моторика — шиття, в’язання, вишивка. Корисно змінювати звичні дії: наприклад, чистити зуби або розчісуватися лівою рукою, якщо людина правша. Це стимулює різні ділянки мозку. Також ефективно змінювати звичні маршрути пересування, писати від руки. Не менш важливе соціальне життя — спілкування з родиною, друзями, участь у гуртках за інтересами. Людина має залишатися залученою у життя, емоційно реагувати, не замикатися в собі.

Фахівці наголошують: профілактика деменції — це не разова дія, а щоденна система звичок, яка формує якість життя і в молодості, і в похилому віці.

Фото НМ та з відкритих джерел.

Раніше ми писали: Ментальне здоров’я у фокусі: як у Дніпрі вибудували систему підтримки.

Дніпровські