ЕКСКЛЮЗИВ Окопні свічки, сітки та домашня випічка: чим допомагають фронту дніпровські школярі

20 травня 2026 р. 16:35

20 травня 2026 р. 16:35

Поки військові захищають країну зі зброєю в руках, учні дніпровських шкіл обрали свою лінію фронту — волонтерську. Окопні свічки, маскувальні сітки, бокси з домашньою випічкою та листи з малюнками — усе це щодня вирушає до військових. «Наше місто» розповідає, як заклади освіти Дніпра перетворилися на справжні волонтерські центри.

Тепло для захисників: як школярі Дніпра підтримують військових

Якщо зайти до волонтерського пункту одного з ліцеїв Дніпра, тут завжди кипить робота. Банки, картон, парафін, фітілі — і працьовиті учні, які знають, що роблять і навіщо.

Одинадцятикласниця Поліна займається виготовленням окопних свічок вже не вперше. Технологія, яка спочатку здавалася складною, тепер відпрацьована до автоматизму.

— Ми нагріваємо віск або парафін, розрізаємо картон, закручуємо його у банки, ставимо фітіль і заливаємо воском, — розповідає Поліна. — Якщо знати, як це робити, то вже не так складно. Ми ходимо до центру двічі на тиждень, іноді частіше. Це важливо, бо хочеться хоч якось допомогти військовим.

Паралельно з виготовленням свічок ліцей реалізує інший напрямок волонтерської роботи — збір боксів для військових. Ідея проста і зворушлива водночас: передати солдатам частинку домашнього тепла — особливо у свята.

Семикласниця Софія пояснює, як саме формуються ці посилки.

— На Святвечір ми кладемо туди ковбаску, сирок — щоб наші воїни відчули ту саму атмосферу, що й ми вдома, – розповідає дівчина. – На Великдень — крашанки, пасочки, які самі печемо. А ще діти малюють малюнки з великою любов’ю, щоб показати: ми сумуємо за нашими воїнами і вони дуже цінні для нас.

Софія вкладає у бокси власноруч сплетені браслети з резиночок і стрічок у жовто-блакитних кольорах. І саме такі подарунки нагадують солдатам, що про них пам’ятають.

Одинадцятикласник Ілля долучився до волонтерської роботи задовго до повномасштабного вторгнення — і добре пам’ятає, як усе починалося.

— Наш клас бере участь у цих акціях дуже давно, – згадує Ілля. – Коли я пішов у перший клас, ми вже збирали посилки воїнам АТО. А після початку повномасштабного вторгнення робимо це ще активніше. Я поклав у бокс печиво, каву, чай. А ще — пряники, які пекла моя бабуся, бо вона дуже підтримує наших воїнів. Я вважаю, що військові — найповажніші люди у наш час.

Вчителька Юлія підкреслює: більшість ініціатив надходять від самих учнів.

— У нас дуже багато дітей, батьки яких захищають країну, і дуже багато свідомої активної молоді, – каже пані Юлія. – Тому часто діти самі пропонують щось, і у нас виходить такий дружній тандем. Коли діти бачать, як батьки та вчителі проявляють громадянську позицію, вони вчаться бути людяними, щирими, відкритими. І я переконана: саме така волонтерська діяльність від щирого серця — це і є те джерело, яке дає нам силу і надію.

Понад тисяча сіток для фронту: як ліцей став волонтерським центром

А інший заклад освіти перетворився на справжній волонтерський центр із власним обладнанням, чіткою організацією та асортиментом, що змінюється залежно від потреб фронту.

Директорка ліцею Наталя згадує: робота почалася у перший день повномасштабного вторгнення.

— З 24 лютого 2022 року разом з усією країною наші учні також стали на захист Батьківщини — по мірі своїх можливостей, — каже Наталя. – Спочатку плели сітки з підручних матеріалів. Тепер вийшли на організовану основу: централізовано закуповуємо і саму сітку, і тканину. Маємо спеціальний апарат для нарізання смужок. Понад тисячу сіток уже поїхали на фронт.

Але сітками справа не обмежується. Асортимент виробів ліцею вражає: взимку — теплі ковдри, теплий одяг; влітку — чохли для кулеметів, жилети, килимки, подушки, білизна. Усе — під конкретний запит із фронту.

Учні долучаються до роботи на уроках праці: у кабінеті стоїть станок для плетіння снайперських сіток. Але багато хто приходить і у вільний час.

Одинадцятикласник Олексій каже, що для нього це — усвідомлений вибір.

— Я роблю це, коли є вільний час, і мені це подобається, – каже Олексій. – Я розумію, що роблю внесок у наше майбутнє, допомагаю захисникам. І так ми наближаємося до перемоги. Ми плетемо сітки на уроках праці та на перервах, робимо окопні свічки, збираємо посилки у шпиталь і на фронт, набиваємо подушки, збираємо кришечки для виготовлення протезів захисникам, що втратили кінцівки.

Одинадцятикласниці Анастасія та Юлія розповіли про ще один важливий напрямок — благодійні ярмарки, які проводяться двічі на рік.

— До ярмарку підключаються батьки, учні, вчителі — усі, хто тільки може, – кажуть дівчата. – Ми продаємо власну випічку та творчі роботи дітей, щоб зібрати якомога більше коштів для військових. Ми також збираємо посилки і на свята, і просто так — відправляємо і на фронт, і в шпиталь. Бо як вони будуть там, якщо не знатимуть, що ми їх чекаємо і дуже хочемо нашої перемоги?

Директорка ліцею наголошує: волонтерський центр працює без вихідних і відпусток — влітку, взимку, під час канікул. Педагоги, батьки, технічний персонал, учні — залучені всі. Очолює центр Олег Доренко, батько випускника ліцею, який загинув на війні.

— Дякуючи Олегу Володимировичу, який взяв на себе більшість організаційних питань, робота волонтерського пункту не зупиняється ні на день, – каже директорка. – І особливо приємно, коли надходять відгуки від бойових частин, а діти отримують грамоти та подяки від військових.

Саме з таких маленьких і щирих справ складається велика сила країни. Окопні свічки, маскувальні сітки, домашня випічка, дитячі малюнки та теплі слова стають для військових нагадуванням: на них чекають, у них вірять і за них моляться. І, можливо, саме ця небайдужість сьогодні допомагає Україні триматися.

Фото Володимира Федорищева.

Раніше ми писали: Дніпро встановив 150 сонячних електростанцій на школах , наступними будуть лікарні та інші комунальні об’єкти.

Дніпровські