ЕКСКЛЮЗИВ Жінки – справжні лідерки: як активістки, посадовиці та мисткині змінюють Дніпро

31 травня 2026 р. 10:25

31 травня 2026 р. 10:25

Громада стає сильнішою, коли жінки у ній — не спостерігачки, а учасниці. Жіноче лідерство та реальна взаємодія з владою — це інструмент змін, доступний кожній: можливість впливати на рішення, формувати міське середовище, робити Дніпро кращим. Особливо сьогодні, коли активна позиція у громаді має особливу вагу.

Саме це довели активні дніпрянки на панельній дискусії «Жіноче лідерство та інструменти влади: спільні рішення для безпечного майбутнього», що відбулась в межах проєкту We-LEAD.Dnipro . Детальніше — у матеріалі видання «Наше місто».

Жіноче лідерство у Дніпрі: не про гасла, а про рішення

Лівобережна адміністрація охоплює територію Індустріального та Самарського районів — понад 260 тисяч мешканців. Фактично, третина Дніпра. Різні квартали, різні потреби — і одна команда, яка має реагувати на все.

Ольга Козлова, заступниця голови Лівобережної районної адміністрації Дніпра, відзначила, що з початком повномасштабного вторгнення повноваження структури суттєво змінились — пріоритети переглянуті, навантаження зросло. Попри війну і перевантаженість системи, двері адміністрації залишаються відкритими — і це принципова позиція.

— Люди приходять до нас, як завжди приходили до останньої інстанції — щоб ми скерували їх: як діяти, куди звертатися, як вирішити питання, – відзначила Ольга Козлова. – Мені дуже подобається, що зараз робота органів місцевого самоврядування сприймається не як виконання повноважень, а як надання сервісу. Ми надаємо людям послуги.

Окремо Ольга Козлова підкреслює роль жінок у взаємодії з владою . На її думку, саме жінки найчастіше стають ініціаторами змін на місцевому рівні.

— Жінки більш ініціативні, більш емоційні — і водночас вразливі, – каже вона. – Але саме тому вони більш відкриті: нам притаманна риса опіки. Жінки стають амбасадорками у формулюванні та вирішенні проблем, тому що вони їх бачать — і хочуть вирішити.

Як долучитись до управління містом: конкретні кроки

Ольга Козлова перераховує реальні інструменти участі — від найпростіших до більш системних.

Перший рівень — очолити ОСББ або орган самоорганізації населення. Це вже означає представляти інтереси конкретного будинку чи кварталу. Наступний щабель — стати помічником депутата.

— Це вже вищий рівень: ви безпосередньо працюєте з депутатом на своєму окрузі і вирішуєте конкретні питання, – пояснила Ольга Козлова.

Під час воєнного стану до організаційних навичок додається ще один обов’язок — готовність діяти в надзвичайній ситуації.

— Якщо ви лідер і берете відповідальність — ви маєте знати всіх вразливих мешканців, – зазначила Ольга Козлова. – Щоб у момент кризи, маючи базові знання, як діяти, ви могли надати допомогу.

Погляд на Дніпро з води: як каякінг став одним із способів пережити війну

У Дніпрі, що живе у ритмі повітряних тривог і новин з фронту, є місце, де час ніби сповільнюється. Веслувальний канал на Набережній Перемоги — колишня база Олімпійської та Паралімпійської підготовки — сьогодні відкрила двері для всіх охочих. Не лише для спортсменів.

Валерій Шило, директор КП «Водно-спортивний комбінат» , каже, що повномасштабна війна змінила пріоритети закладу. Великі змагання з веслування тут більше не проводять — є обмеження. Але комбінат не закрився. Він переформатував свою роль.

– Дуже важливо розуміти всім, що спорт — це не завжди медалі, кубки, нагороди, — говорить Валерій Шило. — Спорт — це, перш за все, розвиток дитини. З дитинства ми закладаємо найпростіше — імунну систему.

Сам Валерій прийшов у веслування ще в дитинстві — і досі вдячний батькам за це рішення. За його словами, заняття на воді дають те, що важко отримати в залі: свіже повітря, природа, річка.

Але зараз мова не лише про дітей і спорт. Є інша аудиторія — дорослі містяни, які втомилися від щоденної тривоги.

– Саме вода дає можливість поєднатися з природою, відчути річку, подивитися на наше місто — яке воно красиве з води, – продовжує Валерій Шило. – Коли ти йдеш по річці, коли ти поєднався з цією стихією — це можливість морального розвантаження. А зі спортивного боку — це тренування серцево-судинної системи, що важливо.

Каякінг для всіх

Саме тому комбінат відкрив новий напрямок — каякінг для звичайних містян. Без спортивного досвіду, без підготовки.

– Сісти в каяк — це не дуже важко, але й не легко, — усміхається Валерій Шило. — Потрібно відчути баланс, воду, весла в руках. Але для цього є тренери та інструктори-методисти, які допоможуть — спочатку сісти в човен, а потім вийти на річку.

Маршрут проходить повз веслувальний канал і три коси — місця, куди пішки дістатися непросто.

– З води відкривається вигляд на місто, який більшість дніпрян ніколи не бачили, – додає Валерій Шило. – Місто розквітає, з’являються нові красиві будівлі, а коли дивишся з річки, це краса неземна.

Комунальне підприємство підпорядковане міській раді і відкрите для всіх охочих. Адреса: Набережна Перемоги, 13.

Захистити тих, хто не може це зробити сам – робота служби у справах дітей

Майже кожна третя дитина у Самарському районі Дніпра потребує уваги або допомоги. Про те, як це змінити — розповідає Наталя Євсевська, начальниця лівобережної Служби у справах дітей.

На лівому березі Дніпра зареєстровано понад 42 тисячі дітей. Служба, яку очолює Наталя Євсевська, щодня працює з найбільш вразливими з них: тими, хто потрапив у небезпеку, залишився без батьків або опинився у родині, яка потребує підтримки.

Одне з завдань служби — оперативне втручання у випадках насильства.

– Ми повинні діяти швидко, в рамках закону, але не втрачаючи емпатії, – пояснює Наталя Євсевська. – Я завжди кажу своїм працівникам, що ми не повинні бути байдужими, але маємо бути об’єктивними.

За її словами, саме поєднання юридичної чіткості та людського підходу відрізняє ефективну роботу від формальної.

Значна частина звернень до служби — це не кризові випадки, а запити на підтримку. Батьки, виснажені війною, роботою та стресом, звертаються по допомогу самостійно.

– Майже кожне третє звернення — про те, як відновити батьківський потенціал, коли ти виснажений, — говорить пані Наталя. – Ми розуміємо, що все ж таки є мама або тато, і вони повинні займатися дитиною.

Для таких сімей служба разом із центрами соціальних служб проводить оцінку потреб і залучає психологів. Мета — не забрати дитину, а допомогти родині знову стати функціональною.

Сімейний прихисток замість інтернату

Ще один напрямок — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сімейні форми виховання. Це може бути опіка, прийомна сім’я або дитячий будинок сімейного типу.

Останній варіант — особлива форма: фактично це робота. Охочі можуть взяти під опіку до 10 дітей. Якщо немає житла — місто може виділити приміщення та фінансову допомогу на його облаштування. Офіційний дохід і бажання — основні вимоги для старту.

Ба більше, в Україні діє постанова, яка дозволяє надавати офіційний статус дітям, постраждалим унаслідок війни. І це стосується не лише переселенців.

– Дитина, яка отримала психологічну травму внаслідок війни, також має змогу при наданні окремих документів отримати такий статус, — уточнює пані Наталія. – Оформленням цього статусу займається Служба у справах дітей.

Наталя Євсевська підкреслює: служба не всесильна. Вона реагує на ті випадки, про які дізнається. А дізнається — часто від небайдужих людей.

– У вас є сусіди, друзі, і ви бачите умови, в яких зростає дитина, — звертається вона до містян. – Якщо ви помітили небезпечні сигнали — надавайте цю інформацію відповідним службам, щоб ми мали змогу реагувати і забезпечити дитині гідне і щасливе життя. Служба у справах дітей — це не каральний орган, який відбирає дітей. Це установа, яка існує для того, щоб допомогти родинам вийти з конфліктних ситуацій.

«Чарівні Мавки» проти війни: як музика допомагає відновлюватися

Галина Науменко керує музичною школою №18 уже не один рік. Але з початком повномасштабного вторгнення її погляд на власну роботу змінився.

– Вважається у нашому суспільстві, що музична школа — це просто заняття, — каже Галина. – Але для нас це відновлення, відродження. Саме через мистецтво, через музику ми можемо зцілюватись у ці важкі часи.

Для Галини Науменко музична школа давно вийшла за межі освітнього закладу. Під час війни вона стала місцем, де діти й дорослі відновлюють внутрішній ресурс — через творчість, сцену, живий звук.

– Мистецтво має унікальну здатність трансформувати травму творчою енергією, – каже вона. – Ми знаходимо ключ до кожної дитини, вкладаємо свою душу — і сподіваємося на відгук. Коли він є, тоді є і спільний результат.

Директорка помічає, що під час війни люди відкриваються по-особливому. Постійний стрес, перевтома, напруження — і при цьому катастрофічна нестача часу та ресурсу, щоб відновитись. Саме цю прогалину, на її думку, заповнює мистецтво.

П’ятнадцять років тому Галина Науменко створила вокальний ансамбль і назвала його «Чарівні Мавки» . Тоді не всі навіть знали, хто це такі. Сьогодні — зовсім інша історія.

– ”Чарівні мавки” — це вже і бренд, і тренд, дуже популярна назва — усміхається вона. – Колектив виріс із моїх учениць — дівчат, які прийшли до музичної школи 12-річними.

У 2025 році ансамбль відсвяткував 15-річчя сольним концертом у філармонії — годинною програмою.

– Колись учасниць було дев’ятеро, а зараз — троє, – розповідає пані Галина. – Війна розкидала людей. Але ті, що лишились, продовжують виходити на сцену — як справжні Мавки. Незважаючи на тривоги та сирени, співають, одягають гарні костюми. Це все — загартування культурою.

Сама Галина — володарка рідкісного голосу, українського народного вокалу. Це не просто особиста гордість, а й місія: передати автентичне звучання якомога далі.

– Культура — це наша історія, — переконана вона. – Той, хто не знає своїх традицій, не може впевнено дивитись уперед. Ми виховуємо покоління, яке не зламане війною. Те, що ми будували роками, стало фундаментом для гуманітарної та психологічної стійкості. Своїм співом ми надихаємо і зцілюємо.

Жінки Дніпра будують майбутнє: від діалогу — до рішень

Зустріч стала не просто майданчиком для діалогу — вона перетворилась на простір, де слова переходять у дії. Жінки різного досвіду й різних доль — активістки, переселенки, посадовиці, матері — говорили про одне: майбутнє міста будується тут і зараз, і воно залежить від того, чи має жінка право голосу в цьому процесі.

– Ми зібрались тут саме для того, щоб змінити роль жінки у прийнятті рішень, які визначають майбутнє нашого міста та України в цілому, — сказала Анна Аршиннікова, керівниця проєкту. – Проєкт будується на трьох засадах — гуманітарне реагування, участь у прийнятті рішень та реальні механізми впливу. Проте жоден із цих елементів не працює у відриві від влади, тому присутність посадовців на дискусії була корисною. Учасниці мали змогу поспілкуватись та обговорити питання, що хвилюють.

Тетяна Леонідівна прийшла на захід уперше і, за власним зізнанням, навіть не очікувала, що отримає стільки нових вражень і корисної інформації.

— Дізналась, що дітям пропонують займатися музикою, співом, плаванням — це дуже важливо, – каже Тетяна Леонідівна. – Але особливо близька тема жіночого лідерства. Я переконана: жінки Дніпра — це справжні лідерки. Себе я такою поки не називаю, але прагну до цього. Спілкування з такими сильними жінками надихає і дає розуміння, куди рухатись. Дуже вдячна тим, хто мене запросив. Хочеться, щоб усе це розвивалося, і щоб мир настав якнайшвидше.

Марина — внутрішньо переміщена особа, яка після вимушеного переїзду шукає не лише практичної допомоги, а й відчуття спільноти та підтримки.

— Я переселенка, маю певні проблеми зі здоров’ям, і для мене кожна зустріч тут — це і натхнення, і підтримка, і конкретна допомога, – каже Марина. – Сьогодні дізналась, що є навчання у музичній школі для дорослих, що я сама можу долучитися до занять. Дізналась і про допомогу дітям, що цього потребують — а серед моїх знайомих такі є. Такий живий обмін досвідом і інформацією — це зараз не просто приємно, це життєво необхідно.

Учасниці не обмежились обговоренням — за підсумками дискусії вони спільно напрацювали і підписали колективне звернення з конкретними рекомендаціями щодо безпечного простору для дітей та умов для їхнього всебічного розвитку.

Фото авторки та з відкритих джерел.

Раніше ми писали: У Дніпрі міська влада системно підтримує ветеранів.

Дніпровські