У Дніпрі відбулась перформативна читка документальної вистави про жінок під час війни

02 червня 2026 р. 20:38

02 червня 2026 р. 20:38

30 травня на локації ДніпроАртСтейдж у Дніпрі відбулась перформативна читка документальної вистави «Друга стіна. Вона завжди була в мені». В її основі – реальні історії, свідчення жінок-військових, військових медикинь і ветеранок, які обрали службу добровільно і несуть цей вибір у собі щодня: на передовій, в штабі, в евакуаційних коридорах, у шпитальних палатах і вдома, поруч із тими, кого люблять, пише “Наше місто”.

«…як для першого разу (ред. перша читка в проєкті) акторки молодці, вживались в дві історії одразу, що вже є викликом було і перформативне дослідження тексту, хоча в док театрі ми притримуємось того характеру, рухів, енергії, які дають донорки, але поки це читка, а не вистава, ми трошки експериментували », – розповіла режисерка Ната Вайнілович.

«Друга стіна. Вона завжди була в мені» є продовженням діалогу через історії тих жінок, які живуть в наш час. Під час заходу глядачі почули різні погляди про те, чи потрібна жіноча мобілізація; про те, як змінюються стосунки з близькими після того, як ти говориш «так» службі; про випробування і ціну, які платять жінки, знищуючи ворога, захищаючи нас, зберігаючи життя. Про відстань між фронтом і цивільним життям, яка нікуди не зникне.

«Я досить багато спілкуюся з різними людьми, працюю лікарем в БФ, тому не можу сказати, що особисто для мене це був “шок-контент” чи принципово новий досвід. Але я вважаю, що такі вистави мають бути, бо вони допомагають “будувати мости” між людьми в різних життєвих обставинах. Дуже сподобався формат. В якийсь момент важко було відокремити персонажів від акторок», – залишила відгук одна з глядачок.

«Друга стіна» – це спільна частина назва всіх трьох вистав проєкту “Жінки під час війни”. Перша стіна – та, що видима: укріплення, межі, лінія фронту. Друга – невидима. Це внутрішня сила, яка не пояснюється і не демонструється, але відчутно існує і важить безціно; саме вона тримає людину тоді, коли все навкруги спонукає зламатись. Ця сила не народжується з війною, вона вже живе всередині. Війна лише відкриває до неї двері. При певних обставинах і ставленні. В тексті виставі є репліка однієї з донорок історій «Війна завжди була в мені». І це можна назвати однією з ключових тем всіх історій. Але хіба тільки війна? У жінках живе набагато більше: витримка і ніжність, рішучість і любов, страх і надія на перемогу.

Після заходу відбулась дискусія з глядачами на тему проєкту “Жінки під час війни”. На обговоренні підіймали теми вибору жінками служити, маючи неповнолітніх дітей, особливо якщо чоловік загинув…це для декого звучить як незрозумілий вибір…бо має вигляд, що діти залишені самі по собі, хоча по факту може бути не так. Обговорювали гендерні питання, що це є небезпечним для жінок, коли в армії виникають ситуації домагання, що це як в закритому оточені, немає куди збігти, тому ще небезпечніше. Звуки чаш, які були у виставі, викликали приємні враження, заспокоювали. Говорили, що такі вистави про військових зараз дуже потрібні, особливо у прифронтовому місті. Згадували про молоде покоління, яке інколи зневажає військових і це дуже ранить тому такі вистави можуть бути корисними, щоб забрати цю прірву між цивільними і військовими.

Відгуки глядачів:

• « Історії без прикрас про те, що болить, про те, що бісить, про те, що дивує. Дуже чесно. Щемко. Іноді до сліз. Дуже дякую »

• « Дякую, організаторам за втілення Вашої ідеї. Це зробило мене більше обізнаною з цієї сторони війни, трішкі відкрили частинку з величезного океану історій військових, а саме в цьому випадку, військових жінок, і їхні питання на війни росії з Україною. … І це жахіття  частиною нинішнього життя українок… »

Під час заходу глядачі також мали можливість ближче познайомитись з донорками історій через виставку, яка зустрічає перша своїми історіями.

«Коли ми готувались до показу першої вистави в рамках проєкту стало очевидно, що історії настільки насичені. Багато всього, що є розповісти про кожну жінку, про кожну донорку, що однієї вистави недостатньо. Тому прийшла ідея доповнити виставу виставкою. Ми попросили у донорок їх фотографії, які вони робили протягом війни з 2014 року. Будь-які – це могло бути селфі, або якісь предмети, близькі люди тощо. І підписи до фотографій. Це дає можливість глядачам перед виставою та після зануритись ще глибше в ті історії, які вони почули. Також там зібрані ті фрагменти ,які не увійшли до вистави», розповіла про виставку режисерка вистави Ната Вайнілович.

До кінця року в рамках проєкту “Жінки під час війни” заплановано зробити третю документальну виставу та покази в інших містах: Одеса, Ужгород, Вінниця.

Громадська організація «АРТ-Плейбек» реалізовує проєкт по збору жіночих історій під час війни. Впродовж 1,5 року заплановано провести 30 інтерв’ю з жінками, які займаються різноманітною діяльністю (зокрема там, де раніше були задіяні переважно чоловіки), жінками, які живуть в різних країнах, які волонтерять, воюють, стають матерями або ж обирають бути чайлд-фрі, які обирають партнерів чи партнерок, або ж йдуть своїм життям самі.

Захисниця, мати, дружина, сестра, донька, онука, колежанка, волонтерка, дипломатка, міністерка, бізнесвумен, мисткиня, креативниця, режисерка, акторка, журналістка, водійка…

Нагадаємо: Гранти на сади та теплиці: як отримати аграріям Дніпропетровщини.

Раніше ми писали: Хто і чому не зможе оформити пенсію в Україні у 2026 році.

Дніпровські