ЕКСКЛЮЗИВ Основний Закон і лінія фронту: як повномасштабна війна переосмислила українську Конституцію

28 червня 2026 р. 10:19

28 червня 2026 р. 10:19

Сьогодні ювілей Конституції України . Саме цього червневого дня 1996 року Верховна Рада ухвалила Основний Закон держави. За минулі 30 років вищий нормативно-правовий акт багаторазово піддавався зневажливій критиці, адже ставлення до Основного Закону в багатьох неоднозначне. Це зрозуміло. Багато його положень застаріли і залишилися тільки на папері. Свої думки щодо Конституції України журналісту «Наше місто» висловили дніпровські експерти: військовий, історик, політолог.

Влада  не навчилася  жити відповідно до  норм Основного Закону

Фахівці кажуть, що основні проблеми Конституції України полягають у дисбалансі гілок влади, декларативності багатьох соціальних прав та відставанні від реалій, особливо під час дії воєнного стану.

Зокрема, вказують, що Основний Закон не визначає чітко відповідальність посадових осіб, які порушують конституційні норми. Часто повноваження глави держави та виконавчої влади перетинаються, що гальмує швидкі управлінські рішення та сприяє політичній боротьбі.Ну і, звісно, як не згадати декларативність  соціальних гарантій. Конституція ж гарантує безплатну медицину, освіту та гідний рівень життя. І де ж це?  Економічні можливості держави не дозволяють реалізувати ці норми повною мірою.

Тож навіщо нам такий Основний Закон?

На думку відомого дніпровського історика Олександра Нікілєва, українська Конституція є одним із найякісніших державотворчих документів, створених за роки незалежності. Вона розроблялася в надзвичайно складних політичних умовах  1990-х років, коли в суспільстві ще зберігався значний вплив радянської системи, а в парламенті були сильні позиції комуністичних та соціалістичних сил.

– Авторам Конституції вдалося створити демократичний Основний Закон європейського зразка, який заклав фундамент української державності, – вважає Олександр Нікілєв, доктор історичних наук, професор. – Втім, Конституція не створювалася «з нуля» чи на основі випадкових політичних рішень. Її розробники спиралися на багаторічний досвід демократичних країн світу, насамперед європейських держав і США. Саме тому Основний Закон став тим каркасом, на якому будуються всі інші правові норми та інституції держави.

Так, чого ж такий чудовий Закон не працює?

На переконання вченого, головна проблема України полягає не в недосконалості Конституції, а в тому, що суспільство та влада ще не навчилися повною мірою жити відповідно до її норм.

– Після ухвалення Основного Закона  різні політичні та економічні групи впливу часто намагалися пристосовувати  його під власні інтереси, – каже історик. – З’являлися підзаконні акти та правові механізми, які дозволяли обходити або розмивати конституційні принципи. Саме це стало однією з причин поширення корупції, олігархічного впливу та нерівності перед законом.

Особливу увагу фахівець звертає на питання відповідальності громадян перед державою. Він нагадує, що Конституція України не лише гарантує права і свободи, а й визначає обов’язки громадян. Зокрема, одним із ключових є обов’язок захищати Батьківщину. Події останніх років, особливо повномасштабна війна, показали, наскільки важливою є ця норма.

– Держава повинна забезпечити однакове виконання конституційних обов’язків для всіх без винятку, – резюмує доктор історичних наук, професор Олександр Нікілєв, – Не може бути ситуації, коли одні громадяни несуть на собі весь тягар захисту країни, тоді як інші отримують можливість уникнути відповідальності завдяки службовому становищу, зв’язкам чи недосконалості законодавства. Саме тому потрібно переглянути закони і підзаконні акти, які створюють можливості для зловживань та ухилення від виконання конституційного обов’язку.

Змінювати Конституцію необхідно спокійно, без впливу воєнного стресу та емоційного тиску

Безумовно, Конституція України є фундаментом державного життя, своєрідним суспільним договором між громадянами та державою. Вона встановлює баланс між правами і обов’язками кожного українця. Одним із ключових конституційних обов’язків є захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Особливо гостро значення цього положення відчувається під час війни, коли тисячі громадян добровільно стали на захист держави.

На думку Антона Малого, директора департаменту ветеранської політики Дніпровської міської ради,  Конституція не повинна сприйматися лише як юридичний документ.

–  Цінності Основного Закона  мають бути частиною щоденної свідомості громадян, – вважає Антон Малий. – Держава і народ є єдиним механізмом, який має працювати на благо суспільства. Саме тому повага до Конституції починається не зі знання окремих статей, а з усвідомлення взаємної відповідальності держави перед людьми та людей перед державою. Наразі Конституція містить достатній набір базових правил, свобод та обмежень, необхідних для функціонування держави. Якщо ж певні положення втрачають актуальність або викликають суперечки, їх зміна повинна відбуватися лише після широкого суспільного обговорення та за участі всього українського народу.

От що робити з тими положеннями, які  вже дуже довго  не відповідають дійсності? Пам’ятаєте, як козаки вирішували  важливі питання. Вони збиралися, обговорювали і ухвалювали якесь зважене рішення. Таким чином, я так думаю, треба  робити і з сучасною Конституцією. Потрібні публічні обговорення, можливо референдуми.

Ветеран російсько-української війни вважає, що Конституція насамперед має закріплювати внутрішню ідентичність країни — розуміння того, ким є український народ, які цінності він сповідує та яке майбутнє будує для наступних поколінь.

Зовнішньополітичні орієнтири можуть змінюватися залежно від міжнародної ситуації, тоді як внутрішні принципи та національні інтереси повинні залишатися незмінною основою державності.

Загалом будь- які зміни до Основного Закона треба приймати дуже виважено і, звісно, після війни.

–  До можливих конституційних змін треба підходити обережно, – підсумовує директор департаменту ветеранської політики міськради Антон Малий. – Рішення, які визначатимуть розвиток держави на десятиліття вперед, необхідно ухвалювати спокійно, без впливу воєнного стресу та емоційного тиску, оцінюючи їхні довгострокові наслідки для майбутніх поколінь українців.

Існує прагнення створити нову конституційну модель України

Політологи стверджують, що головна проблема сучасної України полягає не в якості самої Конституції, а в зростаючому розриві між її нормами та чинним законодавством.

— За роки незалежності політична система суттєво змінилася, тоді як Основний Закон значною мірою зберіг принципи, закладені у 1996 році, — пояснює Руслан Бортник, директор Українського інституту політики . — У результаті значна частина законів уже не повністю відповідає конституційним положенням.

Експерт зазначає, що сьогодні існують два можливі шляхи вирішення цієї проблеми: або привести законодавство у відповідність до Конституції, або змінити саму Конституцію відповідно до сформованої політико-правової практики. Однак будь-які зміни до Основного Закону потребують особливої обережності, адже йдеться про фундамент всієї державної системи.

— В українській політиці зараз простежуються два основні запити на конституційні зміни, — констатує експерт. — Перший пов’язаний із переглядом концепції соціальної держави. Частина політичного класу виступає за відмову від моделі, яка передбачає широкі соціальні гарантії, безплатну освіту, медицину та численні пільги, на користь більш ліберальної моделі, орієнтованої на особисту відповідальність громадян і скорочення ролі держави в соціальній сфері. Другий запит стосується переосмислення самого характеру суспільного договору, закріпленого в Конституції 1996 року.

На думку політолога, чинна Конституція стала результатом компромісу між різними регіонами, політичними силами та соціальними групами України. Сьогодні ж існує прагнення створити нову конституційну модель, яка відображала б реалії повоєнної України — більш консолідованої, централізованої та політично однорідної.

Водночас Руслан Бортник вважає вкрай небезпечним вносити масштабні зміни до Основного Закону в період війни. Він нагадує, що сама Конституція забороняє її зміну під час воєнного стану, і вважає це важливим механізмом захисту держави від ситуативних та емоційних рішень, які можуть не враховувати довгострокові національні інтереси.

Директор Українського інституту політики визнає, що певні зміни в майбутньому справді необхідні. Зокрема, йдеться про уточнення балансу повноважень між президентом, парламентом і урядом, зміцнення незалежності судової влади, а також модернізацію окремих положень, пов’язаних із суверенітетом і гуманітарною політикою.

Але перш, ніж змінювати Основний Закон, державі варто хоча б кілька років послідовно виконувати його норми та оцінити, як вони працюють на практиці.

— Загалом часті конституційні реформи можуть призвести до знецінення Основного Закону і перетворити його на документ, який постійно переписується, позбавлений стабільності та авторитету, — вважає директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Наприклад, за століття існування Конституції США було ухвалено лише кілька десятків поправок. Це показник! Стійкість конституційних норм є одним із ключових чинників довгострокового розвитку держави та довіри громадян до інститутів влади.

До Дня Конституції у Дніпрі відбувся наймасштабніший диктант

Цього року вже вшосте у Дніпрі пройшов патріотичний диктант. Ініціатива, започаткована молоддю у 2020 році, за кілька років перетворилася на масштабну міську подію, що об’єднує сотні людей навколо української мови та національних цінностей.

– Ідею проведення диктанту підказала наша молодь, – розповідає Еліна Косолапова, заступниця керівника молодіжної мережі «Хвиля» . – Проєкт отримав підтримку, що дало змогу реалізувати задум та зробити його щорічною традицією. Лише у 2022 році через воєнні обставини захід не проводили. Особливістю дніпровського диктанту є те, що щороку його текст створюється або обирається по-новому. До підготовки долучалися військові, громадські діячі та відомі культурні постаті. У різні роки автори та тематика текстів змінювалися, але незмінною залишалася головна ідея — любов до України, рідної мови та Дніпра.

До речі, особисту участь у популярній акції брала  і Еліна. Нарівні з усіма вона також писала диктант. І, до речі, написала його не без помилок.

– Дійсно, у 2023 році я теж писала диктант і відчула атмосферу цієї події, – каже організаторка акції. – І так,  були помилки, але це мене не засмутило. Не принципово  написати текст бездоганно. Важливіше  відчути масштаб такого чудового заходу. Тоді заради безпеки диктант писали в метро на станції Вокзальна. Участь брали понад 500 людей. Це багато! Тим не менш з того часу кількість учасників тільки зростає.

Зазначимо, що правильність написання текстів перевіряє не штучний інтелект, а живі й дуже небайдужі люди — експерти та викладачі української мови. Але навіть із їхньою думкою учасники акції не завжди згодні.

— В такій справі результат — не головне! — каже Еліна Косолапова. — Головне, що українська мова стає рідною для більшої кількості дніпрян. Це не про те, щоб досконало знати  правила правопису. Це про єдність, про підтримку української мови та наших традицій. Ми збираємося разом заради спільної мети й відчуваємо себе частиною великої української спільноти.

У 2026 році організаторам акції вдалося реалізувати амбітну ціль: долучити до диктанту більше 1000 людей.

– Наша акція, яка організована молодіжною мережею «Хвиля» за підтримки благодійного фонду «Фонд Марії Пінчук» та Дніпровської міської ради, приваблює все більше учасників, – підсумовує пані Еліна. – Цього року диктант писали більше 1000 учасників. Є рекорд!  Це свідчить, що багато людей готові об’єднуватися навколо української мови та культури.

Фото Валерія Кравченка та спікерів

Дніпровські