Голіруч виходив на блокпости, аби закрити дорогу окупантам: історія захисника з ТрО Дніпра

02 липня 2026 р. 13:56

02 липня 2026 р. 13:56

Гранатометник батальйону «Самарівські вовки» 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони Юрій пройшов шлях від окупованого Енергодара до фронту, пережив десятки ворожих блокпостів, авіаудари та атаки дронів. Свою історію боєць розповідає без пафосу — з гумором, болем і вірою в людей, заради яких, каже, й продовжує триматися, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу бригади .

«Чим так жити – постійно боятись, переховуватися – краще згадати, що ти на щось здатен і йти воювати», — згадує Юрій рішення, яке змінило його життя. «Тоді я пішов за пивом, а опинився у війську. Побачив наряд ТЦК і пішов пряменько до них».

Енергодар, окупація та 28 ворожих блокпостів

До повномасштабного вторгнення Юрій жив у Енергодарі. За освітою він практичний психолог, однак у цивільному житті встиг попрацювати інженером з охорони праці, керівником служби захисту прав споживачів, будівельником-вахтовиком у Чорнобилі та працівником дорожньої служби.

Коли у 2022 році до міста підійшли російські війська, він разом з іншими мешканцями виходив на блокпости, намагаючись зупинити окупантів.

«Вони під’їжджали, щось намагались домовитися, а згодом почали стріляти, – згадує боєць. – Наше місто зайняли».

Два місяці життя в окупації стали для нього останньою краплею. Юрій вирішив вириватися на підконтрольну Україні територію.

«Це був справжній запеклий квест, – розповідає військовий. – 12,5 годин у дорозі, 28 ворожих блокпостів! Навігатор крутив дорогами Запорізької області — від Василівки до Мелітополя, Токмака та Оріхова, аж поки дивом не вдалося проскочити слідом за фурами».

Після виїзду на вільну територію Юрій, який усе життя спілкувався російською, принципово перейшов на українську мову.

«Куди не переведуся — кругом пекло»

Службу Юрій розпочав у 23-й бригаді, а у листопаді 2025 року за рекомендаційним листом перевівся до батальйону «Самарівські вовки» 108-ї Кодацької бригади ТрО.

«Прийшов у тероборону — і тут почалося. Думаю, може, я вже проклятий: куди не переведуся — кругом пекло», — жартує боєць.

Попри посаду гранатометника, через освіту його швидко залучили до штабної роботи — Юрій став писарем. Та війна не залишає безпечних місць навіть у тилових приміщеннях.

Під час одного з чергових обстрілів він перебував на запасному командно-спостережному пункті поруч із позицією українських дронарів. Росіяни вирахували координати та почали бити керованими авіабомбами.

«Іншого разу, виконуючи роботу вночі, я почув над головою характерне й моторошне дзижчання ворожого коптера, – щиро ділиться Юрій. – Це зараз смішно, а тоді не знаю, як я пережив напад страху. Реально кудись дітися не було шансу. Але Господь Бог порятував, смерть пролетіла повз…»

Зустріч, яку пам’ятатиме все життя

Найсильнішим спогадом війни для Юрія стали не вибухи й не обстріли, а людська вдячність.

Під час консультації в лікарні він, як це часто роблять пацієнти, спробував залишити лікарці невеликий пакет із кавою та цукерками. У відповідь почув слова, які розчулили його до сліз.

«Вона подивилась на мене і каже: “Якщо ти мій голубчику не забереш це, наша дружба призупиниться. Це ми повинні вам подарунки давати! Завдяки вам ми маємо можливість працювати». Благословила мене і перехрестила… Я ледь не розплакався. Оце, мені запам’яталося на все життя. Заради таких людей і воюємо!»

Мрія — дожити до закінчення війни

Сьогодні Юрій очікує на рішення військово-лікарської комісії. Старі травми та наслідки пережитих обстрілів даються взнаки — у вухах постійно дзвенить. Донька нині перебуває у Німеччині, а батьків вдалося вивезти ближче до Дніпра.

На запитання про майбутнє та Перемогу він відповідає просто:

«Мрія у мене одна. Давайте так. Що таке перемога? Ніхто толком не знає, як воно буде. Тому я хочу дожити до закінчення війни, і ще прожити у спркої з рідними».

У цих словах — не лише втома від війни, а й головне бажання мільйонів українців: дочекатися миру та повернутися до життя поруч із найріднішими.

Нагадаємо: Дівчина з банківською освітою стала пілотесою ударних БПЛА: історія 20-річної військової Анастасії.

304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу .

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони .

«Секунди мають значення»: капітан «Космос» із 128-ї бригади «Дике Поле» про бої, зв’язок і виживання на передовій.

Стріляє з гармати і керує підрозділом: тернополянка Дарина стала офіцеркою 128-ї бригади «Дике Поле» .

Фото: 108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ.

Дніпровські