ЕКСКЛЮЗИВ Закон клюнув на риболовлю: які зміни чекають на дніпровських любителів вудки

12 липня 2026 р. 10:27

12 липня 2026 р. 10:27

Сьогодні професійні рибалки-промисловики відзначають День рибалки, але сотні тисяч рибалок-любителів також вважають це свято своїм. В Україні обговорюють новий закон про любительське рибальство.   Про новий закон та успішних дніпровських рибалок розповість «Наше місто».

Головна мета — облік рибалок, а не запровадження плати

В Україні готують масштабну реформу любительського рибальства. Наразі триває обговорення окремого закону про рекреаційне рибальство, який має наблизити українські правила риболовлі до європейських стандартів.

В його розробці бере участь Роман Новіцький, завідувач кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпровського державного аграрно-економічного університету , доктор біологічних наук, професор.

— При Державному агентстві України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм , яке розробляє новий закон, працює громадська рада, — розповідає Роман Новіцький. — Ця рада бере активну участь в обговоренні цієї теми. Документ перебуває на стадії підготовки робочою групою, до складу якої входять науковці, іхтіологи, представники бізнесу та фахівці рибної галузі.

Що передбачає новий закон про рибальство?

Як пояснює експерт, сьогодні в Україні немає точного розуміння, скільки людей займаються любительською риболовлею. За оцінками фахівців, таких громадян може бути від двох до п’яти мільйонів — майже до 10% населення країни.

Саме тому в новому законі пропонується запровадити безплатне посвідчення рибалки-любителя. Воно має існувати як в електронному вигляді (через застосунок «Дія» ), так і в паперовій формі, яку можна буде отримати через Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП).

— Посвідчення, яке ще називають паспортом рибалки, не надаватиме додаткових прав чи обмежень, — зазначає доктор біологічних наук. — Його основне завдання — вести облік рибалок і розуміти реальне навантаження на водойми. Ми повинні знати, скільки людей користуються рибними ресурсами. Це дозволить правильно планувати зариблення водойм і управління рибним господарством.

Чи залишиться риболовля безплатною?

Одне з головних побоювань рибалок-любителів — чи стане риболовля платною. Розробники закону наголошують: чинна безоплатна норма вилову залишиться.

— Як і зараз, кожен любитель зможе безплатно виловлювати до трьох кілограмів риби на добу плюс один екземпляр понад норму, — розповідає Роман Новіцький. — Сплачувати доведеться лише за добровільний перелов — якщо людина свідомо захоче залишити улов більший за дозволений.

Для цього пропонується запровадити окремий рибальський квиток. Через спеціальний електронний сервіс рибалка зможе задекларувати додатковий улов і сплатити невеликий збір.

За попередніми розрахунками, йдеться про десятки гривень, а не про значні суми.

Ще одна особливість реформи — кошти від оплати перелову не планують спрямовувати до загального державного бюджету.

За словами Романа Новіцького, передбачається створення спеціального фонду, з якого щороку фінансуватимуть зариблення саме тих водойм, де спостерігається найбільше навантаження з боку рибалок-любителів. Таким чином, чим більше рибалок користуються конкретною водоймою, тим більше коштів може бути спрямовано на відновлення її рибних запасів.

Але навіщо взагалі потрібні нові правила? Невже старі настільки погані?

За словами науковця, реформа пов’язана не стільки з посиленням контролю, скільки з переходом до європейської моделі управління природними ресурсами. Щоб і велика, і маленька риба водилася у водоймах, її потрібно захищати.

Сьогодні, на жаль, окремі види риб потребують особливої охорони.

— Найбільшу загрозу становить надмірний вилов найцінніших видів риби: щуки, судака, сома, ляща, плітки, жереха, — зазначає іхтіолог. — Особливо складна ситуація склалася із судаком. За даними досліджень, близько 94% судака, якого виловлюють любителі на Дніпрі, ще не досягли статевої зрілості, що негативно впливає на відтворення популяції.

Експерт нагадав, що вперше за останні десятиліття в Україні було запроваджено сезонну охорону щуки в період нересту, оскільки саме цей вид найбільше потерпає від браконьєрства та надмірного вилову.

На думку розробників реформи, нові правила мають допомогти одночасно зберегти безплатне любительське рибальство та забезпечити ефективніше управління рибними ресурсами країни.

Ініціатори нововведень наголошують, що наразі йдеться лише про підготовку законопроєкту. Після завершення роботи документ має пройти громадське обговорення, потім його розглянуть профільні органи влади, і лише після цього він може потрапити до Верховної Ради України . Тобто найближчим часом закон не набуде чинності.

— Запровадження нових правил пропонується розпочати лише через два роки після завершення війни, — підсумовує професор Роман Новіцький. — Тому навіть у разі ухвалення закону зміни не почнуть діяти одразу.

Поки ж своє ставлення до риболовлі та можливих нововведень журналісту «Наше місто» висловили найуспішніші дніпровські рибалки.

Ніколи не вирушайте на риболовлю з рибою

Як стверджував Джордж Орвелл , найкраще запам’ятовуєш тих риб, яких не впіймав. Ветеран російсько-української війни Едгар Яценко повністю погоджується з англійським класиком.

Сам Едгар — рибалка з понад 20-річним стажем, і йому є що розповісти про свої рибальські досягнення. Та в розмові з журналістом він насамперед згадав про невдачу, коли велика щука зірвалася з гачка.

— Це сталося цього року, — розповідає ветеран. — На поплавкову вудку я ловив краснопірку. І раптом на гачок сідає щука. Велика, справжній трофей! Тягну її з води, а вона впирається. Боровся з нею хвилин двадцять. Уже уявляв, як підсаком дістаю її з річки. Але зрештою омріяна здобич обірвала волосінь і попливла. Удача була так близько! Це була мрія, яка ось-ось мала здійснитися, але в останню мить вислизнула.

Втім, щасливому дніпровському рибалці доводилося ловити й справді великих щук.

— Усяке бувало, — підтверджує дніпрянин. — Якось на Самарі спіймав щуку вагою понад 12 кілограмів. Приблизно 12,6 кг!

Це більш ніж солідний трофей. Відомо, що за темпами росту щука поступається лише сому, може досягати 1,5 метра завдовжки та важити 30–35 кілограмів. Однак вага реальних трофейних екземплярів рідко перевищує 10 кілограмів. Рекорд Дніпропетровщини — щука вагою 17,5 кг. Таку рибу виловили рибальськими сітками на Карачунівському водосховищі ще у 1998 році.

Тож трофей нашого земляка справді заслуговує на повагу.

Чому ж одним рибалкам щастить, а іншим — ні?

— Звісно, багато залежить від досвіду та майстерності рибалки, — відповідає ветеран. — Але існують і прикмети. Одна з них — не брати із собою на риболовлю рибу! Можна взяти будь-яку їжу, але не рибу. Якось ми поїхали на риболовлю з ночівлею. Закинули вудки — і ні в кого не клює. Потім з’ясувалося, що хтось привіз рибні консерви. Викинули їх — і справа пішла. Рибка за рибкою. Лише встигай витягувати.

Щодо нововведень ветеран висловився обережно.

— В Європі такі правила працюють, але як вони працюватимуть у нас — питання, — вважає співрозмовник. — Запровадження рибальських паспортів, найімовірніше, призведе до платної риболовлі. З цим я не згоден. Ми й воюємо зараз із російським агресором, щоб відстояти нашу землю, наші річки та озера. Щоб потім ловити нашу рибу у наших водоймах. А ось відповідальність за браконьєрство необхідно посилити. Злісних порушників слід притягати до кримінальної відповідальності.

Дніпровському журналісту Миколі Кравчуку допомагав рибалити вуж

До яких лише хитрощів не вдаються рибалки. Наприклад, один поважний професор у дитинстві оглушував рибу власним животом. Помітивши в озерці рибину, він тихенько підкрадався і раптово падав на неї всім тілом.

А відомий дніпровський журналіст Микола Кравчук домовився з водяним вужем, якого вважають одним із найвправніших рибалок.

— Одного разу я спокійно рибалив на водоймі, — розповідає Микола Петрович. — Кльов був непоганий, у садку вже плескалася спіймана риба. В якийсь момент я помітив, як до садка підплив вуж. Змія швидко зорієнтувалася, схопила одну з рибин вагою приблизно 300–400 грамів і спробувала потягти здобич. Але я був насторожі. Схопив вужа за хвіст, поки той тримав рибу в пащі, й звернувся до друзів: «Дивіться, як я на вужа ловлю!». Підбігли інші рибалки й побачили цікаву картину: змія міцно тримає в пащі вкрадену рибу, а я — її за хвіст. Потім, звісно, відпустив плазуна. Чекав, що він мені рибинку принесе — на знак вдячності. Але, на жаль, так і не дочекався.

Завзятий рибалка не женеться за гігантськими трофеями. Навіщо?

— Найбільший мій трофей — короп вагою 3–4 кілограми, — продовжує колега. — Спіймати його вдалося на ставку в Хмельницькій області, де минуло чимало моїх рибальських буднів. Я був щасливий!

До речі, улов Миколи доволі скромний. В Україні у водосховищах короп почувається добре, і це позначається на його розмірах і вазі. У Дніпровському та Каховському водосховищах метрові коропи масою понад 20 кілограмів — не рідкість. Влітку 1995 року в районі Військового іхтіологу Роману Новицькому вдалося потримати в руках справжнього велетня вагою 26 кілограмів.

Тож короп Миколи Петровича — зовсім малюк. Але для рибалки головне не найбільший трофей, а саме задоволення від риболовлі.

— Риболовля для мене — це можливість вибратися на природу, відпочити, насолодитися тишею та знайти душевний спокій, — говорить заслужений журналіст України Микола Кравчук. — Щодо нововведень у любительському рибальстві можу сказати одне: я прихильник простого принципу відповідальної риболовлі. Волію залишити собі лише кілька рибин, а решту улову відпустити назад у водойму. На мою думку, саме такий розумний підхід дасть змогу зберегти рибні запаси для майбутніх поколінь.

Кожна риболовля — це шалений сплеск позитиву

Для директора КП «Ветеранський простір» Дніпровської міської ради Володимира Якушкіна риболовля — захоплення з дитинства, яке з роками перетворилося на справжнє хобі.

— Для мене головне в риболовлі — азарт і емоції, — розповідає Володимир. — Це найкращий відпочинок, коли адреналін просто зашкалює. Я родом із Кривого Рогу. Щоліта вся наша родина їздила на турбазу в Мар’янівку. Саме там я вперше взяв до рук поплавкову вудку.

Закидаєш снасть, чекаєш клювання, підсікаєш, витягуєш рибу — ці відчуття неможливо забути.

Згодом дитяче захоплення стало чудовим способом відволіктися від повсякденних турбот і проблем. Сьогодні дніпровський рибалка зізнається: кожна риболовля — це шалений сплеск позитивних емоцій.

— Запам’яталася риболовля в районі залізничного мосту через Самару, — згадує ветеран російсько-української війни. — Того дня не трапилося жодного великого трофея, зате карась клював майже без упину. Риби було стільки, що садок уже не зачинявся — ми буквально утрамбовували туди улов. Тоді вдалося впіймати близько пів сотні карасів розміром із долоню й навіть більших. Найбільше запам’ятався саме той неймовірний кльов.

Згодом Володимир Якушкін відкрив для себе морську риболовлю.

— Якось приїхав на Арабатську Стрілку половити бичка, — продовжує співрозмовник. — І побачив, як інші рибалки один за одним витягують піленгаса. Вивчив місцеву оснастку, придбав необхідні снасті, знайшов правильну наживку — сиваського черв’яка — і вже наступного ранку сам упіймав близько двох десятків піленгасів вагою до кілограма.

Піленгас — надзвичайно сильна й обережна риба, тому впіймати її непросто. Основними ласощами для неї є морський черв’як нереїс. Водночас траплялися й курйозні випадки: коли кльову не було, рибалки насаджували на гачок шматочки солоного оселедця, мідій або навіть звичайного дощового черв’яка, і піленгас так само жадібно хапав приманку, як і живого морського черв’яка.

Часто піленгас супроводжує рибу, яку виважують, намагаючись відібрати в неї здобич. Бували випадки, коли велика рибина хапала відірвану блешню чи гачок просто біля самого берега, на очах у здивованого рибалки.

Сьогодні такої морської риболовлі Володимиру Якушкіну дуже бракує.

— Риболовля у відкритому морі — це казка, — каже Володимир. — Усе залежить від дальності закидання. Щоб дістати до зграї риби, доводиться закидати снасть більш ніж на 120 метрів. Якщо не докинув — можеш взагалі залишитися без улову, тоді як сусіди поруч один за одним витягують півтора-двокілограмових піленгасів. Ось така риболовля.

Ветеран-рибалка підтримує розумні обмеження щодо любительського вилову риби й вважає, що встановлених норм необхідно дотримуватися. Правила є правила. Водночас до ідеї обов’язкового паспорта рибалки ставиться обережно.

— Якщо це відпочинок, а не промисел, то чинних обмежень щодо вилову цілком достатньо, — вважає рибалка. — Із браконьєрами мають боротися відповідні служби. Вони цим і займаються.

Загалом, на думку дніпровського ветерана, риболовля — це мрія, для якої в житті завжди має знайтися місце.

— Вірю, що одного дня знову опинюся на березі Арабатської Стрілки, візьму до рук улюблену снасть і знову відчую той самий азарт, який пережив ще хлопчаком, коли поплавок уперше пішов під воду, — підсумовує рибалка.

Фото Валерія Кравченка та спікерів

Дніпровські