Від металургії до оборонного виробництва: як змінилася важка промисловість України

17 липня 2026 р. 11:07

17 липня 2026 р. 11:07

Важка промисловість України за роки повномасштабної війни втратила значну частину виробничих потужностей, зіткнулася з дефіцитом працівників, проблемами з енергопостачанням та дорожчою логістикою. Водночас металургія, видобувна галузь, машинобудування й хімічне виробництво продовжують забезпечувати бюджет податками, приносити валютний виторг і постачати продукцію для оборони та відновлення інфраструктури.

Заводи, шахти й металургія: чому без важкої промисловості Україні не обійтися

До повномасштабного вторгнення промисловий сектор формував майже чверть українського ВВП. Значна частина припадала саме на металургію, видобувну промисловість, машинобудування, хімічне виробництво та виготовлення будівельних матеріалів.

Одним із головних донорів був гірничо-металургійний комплекс. У 2021 році його сукупний внесок в економіку оцінювали у 10,3% ВВП. На металургійну продукцію припадала майже третина товарного експорту України, або близько $22,2 млрд валютного виторгу. Підприємства галузі за рік сплатили до бюджетів усіх рівнів приблизно $3,5 млрд податків і зборів.

Втрата Маріуполя обвалила виробництво сталі

Одним із найважчих ударів стало знищення та захоплення металургійних комбінатів Маріуполя — «Азовсталі» та ММК імені Ілліча. До війни вони разом виробляли близько 40% української сталі.

Втрата цих підприємств призвела до різкого скорочення експорту чавуну та прокату. Виробництво сталі в Україні впало з 22 млн тонн у 2021 році до близько 6 млн тонн у 2022-му — найнижчого показника за час незалежності.

Збитки лише від втрати двох маріупольських комбінатів оцінюють приблизно в $11 млрд.

За оцінками Світового банку, станом на початок 2026 року прямі збитки промисловості та торгівлі становили $19,2 млрд. Близько 85% цієї суми припадало на індустріальний сектор. Разом із непрямими втратами сума могла сягнути $232,9 млрд.

Від експортного локомотива до оборонного тилу

Попри падіння виробництва, значення важкої промисловості під час війни змінилося. Частина машинобудівних і ремонтних підприємств переорієнтувалася на оборонну продукцію, товари подвійного призначення та відновлення військової техніки.

Металургійні компанії постачають сталь для фортифікацій, мобільних укриттів, ремонту критичної інфраструктури та інших потреб оборони.

«Роль металургії залишається стратегічною: вона й далі тримає економіку, забезпечує валютний виторг і наповнює бюджет», — зазначив генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков.

За оцінками GMK Center, у 2025 році внесок гірничо-металургійного комплексу разом із суміжними ланцюгами становив 5,5% ВВП України.

Експорт продукції чорної металургії досяг $6,2 млрд, або 15,2% загального товарного експорту. Водночас підприємства галузі сплатили близько $870 млн податків і зборів до бюджетів різних рівнів.

Кожне робоче місце підтримує суміжні галузі

Важка промисловість важлива не лише через прямі податки. До війни один працівник металургійного підприємства опосередковано забезпечував зайнятість ще кількох людей у транспорті, енергетиці, ремонті, будівництві та сфері послуг.

Особливо від великих заводів залежали промислові міста, серед яких Кривий Ріг, Запоріжжя та Маріуполь. Підприємства були не лише роботодавцями, а й замовниками для залізниці, портів, енергетичних компаній та локального бізнесу.

Валютний виторг від металу, руди, машин і хімічної продукції також підтримував курс гривні та міжнародні резерви країни.

Головні проблеми — безпека, логістика і кадри

Серед основних перешкод для відновлення промисловості залишаються ризик нових атак, висока вартість страхування, нестабільне енергопостачання та складна логістика.

Після блокади морських портів підприємства були змушені переорієнтовувати експорт на дунайські порти та залізничні переходи через Польщу і Словаччину. Це в рази збільшило транспортні витрати.

Не менш гострою стала нестача кваліфікованих працівників. Мільйони українців залишаються за кордоном, частина фахівців мобілізована, а підготовка інженерів, металургів, зварювальників та енергетиків потребує часу.

«Нестача кваліфікованих кадрів — зараз один із головних викликів на ринку праці. Це особливо актуально для будівництва, інженерії, енергетики й переробної промисловості», — зазначила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.

Відновлення може дати промисловості новий шанс

За оцінками Світового банку, протягом наступних десяти років Україні може знадобитися близько $588 млрд на відбудову.

Найбільше коштів потребуватимуть транспорт, енергетика та житловий фонд. Це означає значний попит на українську арматуру, металоконструкції, труби, кабель, цемент та промислове обладнання.

За оцінкою Київської школи економіки, українські підприємства потенційно здатні виробляти до 90% будівельних матеріалів і металопродукції, необхідних для відновлення країни.

Водночас розвиток залежатиме від доступу до інвестицій, страхування воєнних ризиків, збереження європейських ринків та модернізації виробництва. Окремим викликом стане європейський вуглецевий механізм CBAM, який може зробити українську металургійну продукцію дорожчою без перехідного періоду та інвестицій у декарбонізацію.

Таким чином, важка промисловість більше не має довоєнних масштабів, але залишається одним із ключових елементів економічної та оборонної стійкості України. Від того, чи вдасться зберегти підприємства, працівників і доступ до зовнішніх ринків, значною мірою залежатимуть темпи повоєнного відновлення країни.

Раніше ми писали: Попри повномасштабну війну Метінвест продовжує інвестувати у розвиток українських підприємств, зокрема у Кривому Розі. Про це під час міжнародного форуму GLOBSEC 2026 у Празі заявив операційний директор компанії Олександр Мироненко.

Дніпровські